Справа № 203/1827/26
Провадження № 1-кс/0203/3036/2026
24 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора Дніпровської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді стрільця - снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
заявленого у кримінальному провадженні № 42023052210001674, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
24 квітня 2026 року прокурор Дніпровської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернулася до Центрального районного суду міста Дніпра з клопотанням про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, але не пізніше проведення підготовчого судового засідання, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що 14.09.2023 ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді стрільця - снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , самовільне залишив місце служби, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, та був незаконно відсутній на військовій службі до 24.02.2026, коли був затриманий відповідно до п.6 ч.1 ст. 615 КПК України.
25.02.2026 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 25.02.2026 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25.04.2026 включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн.
Супровідним листом від 15.04.2026 Дніпровським апеляційним судом обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України надісланий для розгляду до Шевченківського районного суду міста Дніпра, який отриманий 21.04.2026.
Необхідність продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор мотивував наявністю ризиків його переховування від органу досудового розслідування або суду; впливу на свідків у кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення. Також прокурор зазначив про неможливість продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому Шевченківським районним судом міста Дніпра у визначений строк з огляду на те, що підготовче судове засідання призначено на 27.04.2026, не зважаючи на те, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 25.04.2026.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання не заперечували.
Заслухавши сторін кримінального провадження та дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.
Мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, що враховуються при його обранні, визначені ст.ст.177,178 КПК України.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.197 КПК України встановлено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Перевіривши доводи клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що останні в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, та про обґрунтовану причетність до його вчинення ОСОБА_4 , що вже з'ясовувалося слідчим суддею Центрального районного суду під час обрання запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011 року). У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п.36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»). При цьому, докази того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, обвинуваченим та його захисником не надані.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув'язнення може бути застосоване до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 на підставі вагомих доказів повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення ним можливості засудження до позбавлення волі на тривалий термін, може бути мотивом та підставою для вчинення дій з переховування від органів досудового розслідування та суду і є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків такого переховування.
Вказана обставина, а також обізнаність обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, свідків дає достатні підстави вважати про існування ризиків впливу на них у цьому провадженні з метою зміни ними обсягу та змісту своїх свідчень на користь обвинуваченого в суді. Також слідчий суддя враховує, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому наявний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, слідчий суддя зазначає, що ризики, які були наявні на час обрання підозрюваному запобіжного заходу, визначені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати та не зменшились.
У зв'язку з вищенаведеним, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі забезпечить запобіганню зазначеним вище ризикам та належному виконанню ним покладених процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до приписів ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 днів - до 23 травня 2026 року включно, але не пізніше підготовчого судового засідання, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн.
Керуючись ст.ст.131,176-178,182,183,193,194,199 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Дніпровської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявленого у кримінальному провадженні № 42023052210001674, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 30 днів - до 23 травня 2026 року включно, але не пізніше підготовчого судового засідання.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти під заставу, покласти на нього наступні обов'язки:
- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;
- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений і проголошений учасникам провадження 28 квітня 2026 року о 17:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1