28 квітня 2026 р. Справа № 520/24726/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.03.25 по справі № 520/24726/24
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету цивільного захисту України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся з позовною заявою до Національного університету цивільного захисту України (далі-відповідач, НУЦЗ України), в якій просив :
- визнати протиправною бездіяльність НУЦЗ України щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн щомісячно, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі-Постанова №168) за період з 24 лютого 2022 року по 05 липня 2024 року;
- зобов'язати НУЦЗ України нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 05 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №520/24726/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що він, будучи особою начальницького складу цивільного захисту і, проходячи службу в НУЦЗ України, на період воєнного стану відповідно до наказів керівництва залучався до забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, а також на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, що також підтверджується довідкою НУЦЗ України від 17 липня 2024 №11/159 та наказами «Про призначення добового наряду». Вказав, що йому повинна бути виплачена додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 гривень щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 05 липня 2024 року.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Позивач з 01.12.2020 по 05.07.2024 проходив службу у НУЦЗ України на посаді водія навчальної пожежно-рятувальної частини та відповідно до наказу НУЦЗ України від 05.07.2024 №347 «Про кадрові питання» звільнений зі служби цивільного захисту за пп.4 п.176 (у зв'язку зі скороченням штату) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 та виключений з кадрів ДСНС, зі списків особового складу університету, усіх видів забезпечення (а.с.1-0-11)
Відповідно до довідки НУЦЗ України від 17.07.2024 №11/159 позивач у період з 09.03.2022 по 30.05.2024 брав участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій, а саме: 09.03.2022, 13.03.2022, 17.03.2022, 29.12.2023, 26.05.2024, 30.05.2024, що підтверджуються витягами з наказів відповідача (а.с.19).
Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови №168 відображена в довідці від 10.07.2024 №107, відповідно до якої ОСОБА_1 виплачена наступна додаткова грошова винагорода : у березні 2022 року - 29550,69 грн; у квітні 2022 року за березень 2022 року - 29806,45 грн та 6774,21 грн (09.03.2022 - аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м. Харків вул. Жон Мироносиць,5, 13.03.2022-аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м.Харків проспект Любові Малої, 17.03.2022 -аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_1 ); у червні 2022 року- 59000,00 грн; у серпні 2022 року- 37000,00 грн; у вересні 2022 року- 30 000,00 грн, у жовтні 2022 року- 30000,00 грн, у листопаді 2022 року- 30000,00 грн, у грудні 2022 року - 16000,00 грн, у січні 2023 року- 30000,00 грн, у лютому 2023 року- 30000,00 грн ; у січні 2024 року за грудень 2023 року- 967,74 грн (29.12.2023-аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_2 ); у червні 2024 року за травень 2024 року-1935,48 грн (26.05.2024 - аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_3 ; 30.05.2024- аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_3 ).
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн щомісячно, передбаченої п.1 Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 05.07.2024,звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач, проходячи публічну службу в органах і підрозділах цивільного захисту, набуває право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби позивач отримує додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн.
Відповідно до довідки НУЦЗ України від 17 липня 2024 року № 11/159 позивач у період з 09.03.2022 по 30.05.2024 брав участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій, а саме: 09.03.2022; 13.03.2022; 17.03.2022; 29.12.2023; 26.05.2024 та 30.05.2024, що підтверджуються витягами з наказів відповідача.
Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови №168 відображена в довідці від 17 липня 2024 року № 11/159.
ОСОБА_1 була виплачена додаткова грошова допомога: за березень 2022 року - 30000,00 грн та 6774,21 грн (09.03.2022 (09.20-16.45) аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_4 ; 13.03.2022 (15.59-16.35) аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м. Харків, проспект Любові Малої; 17.03.2022 (09.05-16.00) аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_1 ); за грудень 2023 року - 967,74 грн (29.12.2023 (07.37-11.20) аварійно-рятувальні роботи за адресою: АДРЕСА_2 ); за травень 2024 року - 1 935,48 грн (26.05.2024 (08.17-19.57) за адресою: АДРЕСА_3 ; 30.05.2024 (7.00-19.00) аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_3 ) .
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України м. Харків не визначений, як район ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2023 року та у травні 2024 року, тому позивачу за ці місяці додаткова винагорода була нарахована за дні залучення до виконання завдань із розрахунку 30 000,00 грн.
Отже, позивач не надав суду жодних документів, передбачених законодавством, про його фактичну участь за спірні періоди у бойових діях чи виконання інших заходів, які дають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 грн щомісячно, передбаченої п. 1 постанови № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 05 липня 2024 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої ( в первісній редакції) установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Згідно з п.1 Постанови №168 ( в редакції, чинні на 28.12.2023) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Таким чином, враховуючи вказане вище нормативне врегулювання, на період дії воєнного стану військовослужбовці мають право на виплату додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Так, розмір додаткової винагороди становить 30000,00 грн, а у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів - 100000,00 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2024 по справі № 580/9551/23, додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. Розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Визначається наказами командирів (начальників). Отже, за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів» визначено окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, наказами Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», зокрема, наказом від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, Порядком та умовами виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775, та Окремим дорученням Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.03.2022.
Зазначеними нормативно-правовими актами визначено, які саме дії військовослужбовців, поліцейських, тощо слід відносити до безпосередньої участі в бойових діях або заходах та визначено якими саме документами така участь підтверджується.
Зокрема, згідно з пунктом 8 Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану, які є додатком до Окремого доручення Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.03.2022, такими, що забезпечують здійснення заходів, вважаються особи, які беруть участь в гасінні пожеж, аварійно-рятувальних роботах та інших невідкладних роботах, знешкодженні вибухонебезпечних предметів, відновлювальних роботах, доставці гуманітарних вантажів, проведенні евакуації населення з окупованих населених пунктівтериторій (у тому числі супроводженні евакуаційних колон зеленими коридорами), життєзабезпеченні постраждалого населення (підвоз продуктів харчування, питної та технічної води, функціонування пунктів обігріву та пунктів життєзабезпечення), забезпеченні аварійним електроживленням об'єктів соціальної сфери та критичної інфраструктури (далі аварійно-рятувальні заходи), перебуваючи при цьому, безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Безпосередня участь у діях або заходах визначається на підставі рапорту керівника (начальника) підрозділу на керівника територіального органу або аварійно-рятувального формування центрального підпорядкування ДСНС про виконання робіт із зазначенням місця та періоду виконання робіт, поіменного списку особового складу, який залучався, що підтверджується записами у книзі служби, або наказом про залучення підрозділу (особового складу) до виконання аварійно-рятувальних заходів.
Наказом МВС України від 26.01.2023 №35 затверджено Порядок та умови виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі - Порядок та умови).
Відповідно до пп.2 п.2 Порядку та умов на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах до 30 000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов'язки) на територіях, в тому числі, Харківської області пропорційно в розрахунку на місяць.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку та умов на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах, зокрема, до 100 000 гривень - особам, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.
Згідно з п.4 Порядку та умов до безпосередньої участі осіб у заходах у районах ведення воєнних (бойових) дій належать: 1) ліквідація небезпек, пов'язаних із вибухонебезпечними предметами, включаючи нетехнічне та технічне обстеження територій, виявлення, знешкодження та/або знищення вибухонебезпечних предметів, маркування; 2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, потреба в яких виникла внаслідок збройного нападу або вогневого ураження противника; 3) гасіння пожеж, які виникли внаслідок збройного нападу або вогневого ураження противника; 4) здійснення заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника; 5) участь у виконанні робіт із життєзабезпечення постраждалого населення, зокрема доставки гуманітарної допомоги (гуманітарних вантажів), забезпечення функціонування пунктів надання допомоги населенню, забезпечення аварійним електроживленням об'єктів критичної інфраструктури в умовах вогневого ураження; 6) облаштування фортифікаційних споруд у разі залучення у встановленому порядку.
Відповідно до витягу з наказу НУЦЗ України від 01.12.2020 №405 позивача, який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту, прийнято на службу цивільного захисту, зараховано в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, призначено на посаду водія навчальної пожежно-рятувальної частини з 01.12.2020.
Відповідно до витягу з наказу НУЦЗ України від 05.07.2024 №347 позивача з 05.07.2024 звільнено зі служби цивільного захисту ( у зв'язку зі скороченням штату) виключено з кадрів ДСНС, зі списків особового складу університету та усіх видів забезпечення.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до довідки НУЦЗ України від 17.07.2024 №11/159 позивач у період з 09.03.2022 по 30.05.2024 року брав участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій, а саме:
09.03.2022- перебував на аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків вул. Жон Мироносиць,5;
13.03.2022-перебував на аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків проспект Любові Малої;
17.03.2022- перебував на аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків вул.Свободи,8;
29.12.2023- перебував на аварійно-рятувальних роботах за адресою: м. Харків вул.Плеханівська,126А;
26.05.2024- перебував на аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків вул.Героїв праці,9А;
30.05.2024- перебував на аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах за адресою: м. Харків вул. Героїв праці,9А (а.с.19).
Зазначене також підтверджуються копіями відповідних нарядів на службу від 09.03.2022, від 13.03.2022, від 17.03.2022, від 28.12.2023, від 26.05.2024, від 30.05.2024, наданими відповідачем на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 про витребування доказів, а також витягами з наказів НУЦЗ України №79 від 09.03.2022, №83 від 13.03.2022, №87 від 17.03.2022, №464 від 28.12.2023, №186 від 24.05.2024, №191 від 30.05.2024.
Інших доказів участі позивача в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, гасінні пожеж, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій за спірних період, матеріали справи не містять та таких доказів позивачем до суду не надано.
Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови №168 відображена в довідці від 10.07.2024 №107, відповідно до якої ОСОБА_1 виплачена наступна додаткова грошова винагорода : у березні 2022 року - 29550,69 грн; у квітні 2022 року за березень 2022 року - 29806,45 грн та 6774,21 грн (09.03.2022 - аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м. Харків вул. Жон Мироносиць,5, 13.03.2022-аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м.Харків проспект Любові Малої, 17.03.2022 -аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м.Харків вул.Свободи,8); у червні 2022 року- 59000,00 грн; у серпні 2022 року- 37000,00 грн; у вересні 2022 року- 30 000,00 грн, у жовтні 2022 року- 30000,00 грн, у листопаді 2022 року- 30000,00 грн, у грудні 2022 року - 16000,00 грн, у січні 2023 року- 30000,00 грн, у лютому 2023 року- 30000,00 грн ; у січні 2024 року за грудень 2023 року- 967,74 грн (29.12.2023-аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м.Харків вул. Плеханівська,126-А); у червні 2024 року за травень 2024 року-1935,48 грн (26.05.2024 - аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: АДРЕСА_3 ; 30.05.2024- аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи за адресою: м. Харків вул. Героїв праці,9-А).
Крім того, в матеріалах справи наявні копії розрахункових листів ОСОБА_1 , відповідно до яких у квітні 2022 року йому було виплачено додаткову винагороду до 30 000,00 грн за березень 2022 року в розмірі 29 806,45 грн та додаткову винагороду до 100 000,00 грн в розмірі 6774,21 грн. У січні 2024 року ОСОБА_1 було виплачено додаткову винагороду до 30 000,00 грн за грудень 2023 року в розмірі 967,74 грн. У червні 2024 року ОСОБА_1 було виплачено додаткову винагороду до 30 000,00 грн за травень 2024 року в розмірі 1935,48 грн.
Колегією суддів враховано пояснення відповідача про те, що відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України місто Харків не визначено як район ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2023 року та у травні 2024 року, тому позивачу за ці місяці додаткова винагорода була нарахована за дні залучення до виконання завдань із розрахунку 30000,00 грн.
Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, місто Харків не визначено як район активних бойових дій у грудні 2023 року та у травні 2024 року, тому підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди за 09.03.2022, 13.03.2022, 17.03.2022 з розрахунку 100 000,00 грн, а також за 29.12.2023, 26.05.2024, 30.05.2024- з розрахунку 30 000,00 грн, яка була йому нарахована та виплачена в належному розмірі.
Щодо іншої частини спірного періоду, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для нарахування додаткової грошової допомоги у розмірі 100 000,00 грн, оскільки інформації щодо безпосередньої участі позивача у цей період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на її підтвердження не надано ані позивачем, ані відповідачем (на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 ).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90 і 211 КАС України, колегія суддів констатує, що у ході розгляду справи відповідачем доведено дотримання у спірних відносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та положень ч.2 ст.2 КАС України; оплата часу військової служби позивача у порядку Постанови №168 проведена згідно з даними обліку, стосовно якого відсутні об'єктивні дані про неправдивість, недостовірність, спотворення, перекручення чи невідповідність справжнім обставинам фактичної дійсності.
Оскільки у ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у порядку Постанови №168, то вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі позивачем мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права та обставин справи і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні спірного рішення.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 520/24726/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін