27 квітня 2026 року Справа № 280/7198/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періодів роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитор» молодіжного хору в Будинку культури і технічного творчості та з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець» до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періодів роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитор» молодіжного хору в Будинку культури і технічного творчості та з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець» до спеціального стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок на користь ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у січні 2025 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак рішенням відповідача позивачу було відмовлено в частині виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Підставою для відмови встановлено відсутність необхідного спеціального стажу роботи. Водночас позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади викладачі всіх спеціальностей належать до категорії педагогічних працівників. Звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, “акомпаніатор» до педагогічних посад. Отже, позивач вважає, що період її роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитор» молодіжного хору в Будинку культури і технічного творчості та з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець» повинні зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 ч. 1 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 22.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, 09.09.2025 до суду через систему “Електронний суд» надав відзив (вх. №44865), у якому вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV. 08.04.2025 позивач звернулася із заявою щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до законодавства. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.04.2025 № 261, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у проведенні перерахунку. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.05.1981 року та довідок стаж позивача, який враховується при визначенні права на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, становить 19 років 05 місяців 15 днів. В ході розгляду електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що позивач в період з 03.05.1981 по 02.09.1985 року працювала на посаді викладача «репетитора» молодіжного хору в Будинку культури і технічної творчості та з 14.02.2000 по 30.08.2014 року працювала на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець». Водночас, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 року № 909 зазначені посади не передбачені, тому період роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 та з 14.02.2000 по 30.08.2014 року не підлягає зарахуванню до спеціального стажу за вислугу років. За викладених обставин, відповідач вважає, що ОСОБА_1 не має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, умови для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не дотримані, отже підстави для задоволення вимог повністю відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.
10.09.2025 представник відповідача подав клопотання про доручення доказів.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.
08.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила здійснити виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Подана позивачем заява, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області.
За результатами розгляду заяви відповідач рішенням №261 від 16.04.2025 відмовив позивачу в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та повідомив, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.05.1981 року та довідок стаж позивача, який враховується при визначенні права на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, становить 19 років 05 місяців 15 днів. До стажу який дає право на призначення пенсії за вислугу років не враховано періоди роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитора» молодіжного хору в Будинку культури і технічної творчості та з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець», оскільки дані посади не передбачені в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993. прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні заявленого перерахунку у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Вважаючи, що право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV порушене відповідачем, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV з наступними змінами та доповненнями, страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
У силу пункту “е» статті 55 Закону №1788-ХІІ окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»- “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» і “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком №909.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно з пунктом 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 12.03.2019 по справі №127/9277/17 та іншим.
Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії, пунктом “е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Між сторонами наявний спір щодо спеціального педагогічного стажу, що визначає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 28 Закону України “Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно з статтею 29 Закону України “Про освіту» структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вишу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.
Водночас оспорюваним рішенням вказано, що періоди роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитора» молодіжного хору в Будинку культури і технічної творчості та з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець» не зараховано до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Щодо не зарахування цих періодів роботи до спеціального стажу за вислугу років позивача з наведених підстав, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.
Судом було досліджено записи у трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.05.1981 та встановлено, що позивач працювала: у період з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитора» молодіжного хору в Будинку культури і технічної творчості; у період з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець». Вказані періоди позивачем додатково підтверджено довідкою Київського державного будинку художньої та технічної творчості від 10.03.2025 №03/03, довідкою Комунальної організації Центру творчості дітей та юнацтва «Шевченківець» м. Києва від 18.03.2025 №01-25/21.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Згідно з переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 у дошкільних навчальних закладах передбачено посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: директори (завідуючі), всіх типів вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади викладачі всіх спеціальностей належать до категорії педагогічних працівників.
Треба звернути увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, «викладачі всіх спеціальностей» та «акомпаніатора» до педагогічних посад.
Відтак, суд вважає, що відповідачем протиправно не враховано до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитора» молодіжного хору в Будинку культури і технічної творчості; у період з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець».
За встановлених обставин, суд вказує, що правом на пенсію за вислугу років позивач не скористалася та на день досягнення пенсійного віку працювала в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Спір щодо таких обставин між сторонами також відсутній.
Станом на дату досягнення пенсійного віку позивачки її стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років складав 19 років 05 місяців 15 днів, що не заперечується відповідачем та вказано в рішенні № 261 від 16.04.2025.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, враховуючи, що позивач має необхідний стаж більше 30 років, до цього не отримувала будь-яку пенсію та на момент призначення пенсії за віком обіймала посаду, передбачену пунктами “е»-“ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що не є спірним в межах даної справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії за віком відповідала вищевказаним критеріям, а тому має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Тому відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
При цьому, суд зазначає, що призначення грошової допомоги має здійснюватися ГУ ПФУ в Запорізькій області, як органом якому доручено вирішення зазначеного питання за принципом екстериторіальності на підставі заяви позивача.
Проте обов'язок нарахування та виплати грошової допомоги у відповідності до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, після її призначення, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, як суб'єкта владних повноважень, яким допущено порушення прав позивача.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057,м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 261 від 16.04.2025 про відмову у призначені та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 періоди її роботи з 03.05.1981 по 02.09.1985 на посаді викладача «репетитор» молодіжного хору в Будинку культури і технічного творчості та з 14.02.2000 по 30.08.2014 на посаді акомпаніатора в Центрі творчості «Шевченківець», у зв'язку із чим призначити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 27.04.2026.
Суддя Р.В. Сацький