Справа № 577/4235/24 Номер провадження 11-кп/814/840/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
23 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024200450000652 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2025 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта повна середня, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого підсобним працівником ТОВ «ГК «АВТРОСТРАДА», не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.
Позов потерпілого ОСОБА_7 в частині відшкодування ОСОБА_10 завданих злочином матеріальних збитків в розмірі 9837,73 грн. провадженням закрито внаслідок добровільної сплати, а відтак відсутності предмета спору.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 200000 грн., задовольнивши позов у цій частині в повному обсязі.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, арешту майна та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Впродовж тривалого часу між обвинуваченим ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_7 , які мешкають в одному під'їзді багатоквартирного будинку, тривали неприязні відносини, що виникли на побутовому грунті.
08.06.2024 приблизно о 20:00 год. ОСОБА_10 , проходячи поряд з під'їздом №3 будинку АДРЕСА_2 , побачив сусіда ОСОБА_7 , який, сидячи навприсядки, читав у мобільному телефоні новини з фронту, не звертаючи уваги на оточуючих.
У цей час ОСОБА_10 , скориставшись тим, що потерпілий не звертає на нього уваги та перебуває в положенні, з якого не зможе швидко підвестися та чинити активний опір, з метою помсти за минулі конфлікти, підійшов до ОСОБА_7 та умисно, несподівано для останнього, наніс один удар ногою в область голови, від якого потерпілий впав на спину, а потім вже лежачому - чисельні удари ногами по тулубу і кінцівках, спричинивши синець у правій лопатковій ділянці з переходом на бічну поверхню грудної клітини на ділянку заднє-пахвової лінії в проекції 4-го ребра, садна по передній поверхні правого стегна у нижній третині та по передній поверхні лівої гомілки у середній третині та синець по переднє-внутрішній поверхні лівого стегна у всіх третинах, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи неправомірні дії, ОСОБА_10 повернувся до під'їзду № 3, де дістав із власного рюкзака ніж, яким умисно завдав потерпілому один удар в ділянку живота, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого колотого поранення по передній черевній стінці між реберною дугою та остю клубової кістки ліворуч, а потім два удари ножем в ділянку правої сідниці та один удар у ліве стегно, спричинивши рани лівого стегна та правої сідниці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
На вирок суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження або змінити кваліфікацію на менш тяжке правопорушення і призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений просить пом'якшити йому покарання та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі, змінити розмір відшкодування моральної шкоди та стягнути 40000 грн.
Свою апеляційну скаргу обгрунтував тим, що судом недостатньо враховано обставини, які пом'якшують покарання, тривале цькування з боку потерпілого, публічне приниження його з боку потерпілого, провокуючу поведінку потерпілого, який у тому числі погрожував його малолітньому сину, викидав сміття йому під вхідні двері, погрожував битою. Зазначає, що він не мав умислу завдати тяжкі тілесні ушкодження. Не враховано висновок судово-психіатричної експертизи Львівської філії інституту судової психіатрії МОЗ України, що свідчить про його психологічні особливості та знижені можливості контролю поведінки від час конфлікту, позитивну характеристику з місця роботи, проживання та установи попереднього ув'язнення. Наявність на утриманні малолітньої дитини.
Вказує, що потерпілий перебував на лікування лише 11 днів, продовжує працювати та не має тривалих наслідків, що свідчить про відсутність тяжких тілесних ушкоджень.
Зазначає, що судом неправильно встановлені обставини вчинення правопорушення, а саме наявність між ними конфлікту, місце події, звідки він дістав ніж, що передувало події. Неповно з'ясовані обставини події у свідка ОСОБА_11 .
Не взято до уваги його щире каяття та сприяння встановленню обставин провадження.
Також вказує, що сума моральної шкоди значно завищена та є для нього непомірною.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_10 покарання із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі та звільнити від покарання на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 3 роки. Змінити розмір відшкодування моральної шкоди та стягнути її в сумі 40000 грн.
Свою апеляційну скаргу мотивує аналогічно до мотивів апеляційної скарги обвинуваченого.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника потерпілий просить вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційних скарг, прокурора, потерпілого та його представника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом та кваліфікація кримінального правопорушення, є правильними.
Сам факт спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень обвинувачений не оспорює, а доводи щодо неправильного встановлення обставин вчинення правопорушення, є безпідставними. Місцевий суд повно дослідив надані суду докази та надав їм об'єктивну оцінку. Врахував спосіб спричинення, а також кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_10 умислу на вчинення тяжких тілесних ушкоджень.
З висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 31 від 30.04.2025 у період інкримінованих йому дій ОСОБА_10 тяжким психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, також не виявляв параноїчний розлад особистості, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Доказів, які б ставили під сумнів висновки суду стороною захисту не надано та під час перегляду вироку не встановлено.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризуючі дані, наявність обставин, які пом'якшують покарання: добровільне відшкодування матеріальних збитків, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивну характеристику за місцем роботи, проживання та утримання, відсутність судимостей, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Місцевий суд правильно зазначив про відсутність у обвинуваченого щирого каяття, оскільки щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винуватим своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Судом правильно встановлено, що обвинувачений відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, проте в діях та поведінці обвинуваченого не встановлено відвертого визнання вини та осуду своєї поведінки.
Як встановлено судом та не оспорюється стороною обвинувачення, саме ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_7 та скориставшись тим, що потерпілий був навприсядки, завдав йому ногою удару в голову, від якого останній впав, після чого продовжив наносити удари ОСОБА_7 , який лежав, по тулубу та кінцівках. Потім дістав ніж та наніс один удав в живіт та три удари ножем в сідниці. Тобто тривалий час вчиняв щодо ОСОБА_7 протиправні дії, зокрема наносив удари в життєво важливі частини тіла - удари в голову та ножові поранення в різні частини тіла, в тому числі проникаючи поранення в ділянку живота. Свої дії обвинувачений мотивує тривалим минулим конфліктом з потерпілим. Вказує, що він завдав тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за минулі образи, зокрема образи та застосування сили до його сина, що спростовано судом під час розгляду справи.
Отже свою вину ОСОБА_10 фактично визнав частково, намагався перекласти вину на потерпілого, що не вказує на критичне ставлення до вчиненого. Впродовж досудового розслідування та судового розгляду перед потерпілим не вибачився, що також свідчить про відсутність щирого каяття.
Таким чином, судом враховані всі встановлені під час судового розгляду обставини. Інших обставин, які б давали підстави для пом'якшення покарання, учасниками провадження не зазначено та колегією суддів під час перегляду вироку суду не встановлено.
Відповідно до норм ст. 69 КК України, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Судом правильно зазначені обставини, які пом'якшують покарання, однак, таких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів, як і судом першої інстанції, не встановлено.
Враховуючи викладене вище, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_10 має бути призначене покарання з реальним його відбуванням в умовах виправної установи.
Таким чином, призначене ОСОБА_10 покарання в повній мірі відповідає вимогам кримінального законодавства, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відсутні підстави і для зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої судом на користь потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. 2, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров'я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.
Зі статті 23 ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненому злочині, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги потерпілого щодо стягнення моральної шкоди і стягнув із обвинуваченого завдану злочинними діями моральну шкоду, розмір якої визначив в сумі 200000 грн. на користь ОСОБА_7 .
При цьому, судом було встановлено та враховано, що діями ОСОБА_10 . ОСОБА_7 було завдано моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях у зв'язку з отриманими травмами та лікуванням, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стороною захисту не наведено переконливих доводів для зменшення стягнутої місцевим судом суми моральної шкоди.
З огляду на викладене вище, розмір стягнутої моральної шкоди було визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого та конкретних обставин справи.
З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_10 , як про це ставиться питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає. Отже, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2025 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4