Справа № 545/197/26 Номер провадження 11-кп/814/1173/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
засудженої - ОСОБА_8 ,
представника колонії - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10.02.2026,
Цією ухвалою відмовлено у задоволені клопотання засудженої
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Уяли Ленінградського району Кокчетовської області Республіки Казахстан, українки, засудженої вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2020 за ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
про її умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Таке рішення суд мотивував тим, що у матеріалах справи характеризуючі особу засудженої дані свідчать про наявність позитивних тенденцій у динаміці її поведінки, проте вони не дають підстави вважати, що ОСОБА_8 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення і до неї може бути застосоване умовно-дострокове звільнення.
У поданій апеляційній скарзі засуджена просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про її умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не повністю врахував характеризуючі з позитивної сторони дані про особу засудженої, а саме те, що вона має 6 заохочень, працює, частково погасила заборгованість за позовом та постановив незаконне рішення, відмовивши їй у задоволенні клопотання.
Колегія суддів заслухавши доповідача, засуджену та її захисника в підтримку апеляційної скарги засудженої, прокурора, який просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, думку представника установи відбування покарань, який звернув увагу на те, що засуджена вчинила тяжкий злочин та залишився великий строк невідбутого покарання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженої підлягає задоволенню.
Інші учасники судового розгляду ухвалу суду не оскаржили.
За змістом положень п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 засуджена вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2020 за ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання засудженої період попереднього ув'язнення з 24.09.2019 по 24.10.2019 із розрахунку день за день.
Засуджена ОСОБА_8 покарання відбуває з 23.11.2020, на момент звернення до суду із заявою відбула більше двох третин строку покарання, призначеного судом, та має право на застосування положень ст. 81 КК України. Кінець строку покарання - 29.07.2027.
З характеристики засудженої, вбачається, що ОСОБА_8 з 23.11.2020 перебувала в Державній установі «Дніпровська виправна колонія (№4)».
З 21.05.2021 відбуває покарання у Державній установі «Надержинщинська установа виконання покарань (№65)», де характеризується позитивно. Стягнень не має, отримала 7 заохочень, останнє з яких у квітні 2026 року, працює кухонним робітником у їдальні, залучається до робіт з благоустрою установи.
У 2023 році закінчила «Надержинщинський навчальний центр (№65)» та здобула професію «Кухар».
У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктна, підтримує рівні стосунки із засудженими позитивної спрямованості.
Дотримується ввічливих відносин з працівниками установи. До їх вимог ставиться сумлінно.
Відповідно до ст. 110, 114 КВК України підтримує соціально-корисні зв?язки з рідними шляхом телефонних розмов, побачень.
Утримує в чистоті і порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, дбайливо ставиться до майна установи.
Рішенням комісії державної установи №10 від 19.04.2024 відповідно до ст. ст. 101 КВК України, засудженій відмовлено щодо зміни умов тримання, на підставі її заяви.
Рішенням комісії державної установи №14 від 01.05.2025 відповідно до ст. 82 КК України, засудженій відмовлено у заміні невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке, на підставі її заяви.
Відповідно до ст. 123 КВК України ОСОБА_8 бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова освіта» та є учасником Фізкультурно-оздоровчого гуртка.
На адресу установи надійшли виконавчі листи на суму 400 172 грн. 85 коп., з яких засуджена відшкодувала 26 838 грн. 93 коп.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що дійсно, як зазначено у апеляційній скарзі, ОСОБА_8 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.
Так засуджена на теперішній час відбула більше строку покарання, має позитивну характеристику, дотримується правил внутрішнього розпорядку, має 7 заохочень, останнє з яких отримала у квітні 2026 року, протягом строку покарання не отримувала стягнень та здобула професію «Кухар», працює, а також на теперішній час частково відшкодувала завдані кримінальним правопорушенням збитки, тому своєю поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання ОСОБА_8 , зазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для її звільнення від відбування покарання умовно-достроково.
Тому на підставі ст. 81 КК України необхідно задовольнити клопотання засудженої та звільнити її умовно-достроково від відбування покарання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга засудженої підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової, якою клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженої необхідно задовольнити.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 10.02.2026, щодо ОСОБА_8 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання засудженої ОСОБА_8 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2020, умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 8 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3