ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2026Справа № 910/10635/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Крутиголови В.О. розглянувши матеріали справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Кравченко Ольги Вікторівни
до Фізичної особи-підприємця Вольшева Олександра Віталійовича
про стягнення 87626,69 грн
за участі:
позивача - Кравченко О.В.
відповідача - Вольшева О.В.
Фізична особа-підприємець Кравченко Ольга Вікторівна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Вольшев Олександра Віталійовича про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги з урахуванням поданого остаточного розрахунку заборгованості до позовної заяви, який за своїм змістом є заявою про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про перевезення вантажів №09-09-24 віл 09.09.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 72000 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3377,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 12249,60 грн.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що умови виникнення у відповідача обов'язку з оплати послуг відповідно до Договору не настали, доказів направлення позивачем оригіналів документів на адресу відповідача позивачем не надано, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 не є адресою відповідача. Також відповідач вказав на проведення ним 29.08.2025 оплати на суму 12000 грн.
В той же час, в судовому засіданні 14.04.2026 відповідач визнав наявність у нього основної судом заборгованості за Договором.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.09.2024 між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Перевізник) укладено Договір №09-09-24 про перевезення вантажів (далі - Договір) відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж, який належить Замовнику з пункту завантаження до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. (п.1.1. Договору)
Умови перевезення вантажів, обсяги та строки доставки, пункт завантаження та пункт призначення, провізна плата визначаються цим Договором та відповідними документами на перевезення. Здійснення перевезення Перевізником є підтвердженням факту отримання заявки та здійснення перевезення вантажу з пункту навантаження до пункту розвантаження. (п.1.2. Договору)
Відповідно до п.3.1. Договору розрахунку між Перевізником та Замовником здійснюються відповідно до цього Договору, чинного законодавства та нормативно-правових актів України протягом 2 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, товарно-транспортної накладної та двох екземплярів актів виконаних послуг.
Вартість перевезення вантажу узгоджується та встановлюється сторонами і визначається у рахунку на оплату та актах виконаних робіт. (п.3.2. Договору)
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавалися послуги відповідачу з перевезення вантажів на загальну суму 84000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, рахунками-фактури та товарно-транспортними накладними.
Наявні в матеріалах справи акти надання послуг підписанні позивачем та відповідачем.
Крім того, відповідачем не заперечується факт надання позивачем послуг з перевезення на загальну суму 84000 грн.
Претензій та зауважень відповідача щодо наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що між сторонами відбувалось листування з допомогою електронних адрес позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2) та відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1), зокрема, позивачем направлялась відповідачу претензія щодо оплати заборгованості у розмірі 84000 грн, а відповідач в свою чергу повідомив про визнання претензії в повному обсязі, проте у зв'язку із фінансовими обставинами здійснить погашення заборгованості через два тижні.
При цьому, в ході розгляду справи, в судових засіданнях відповідач підтвердив належність йому вказаної електронної адреси (ІНФОРМАЦІЯ_1).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України)
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження направлення та отримання відповідачем у позасудовому порядку оригіналів рахунків, товарно-транспортних накладних та екземплярів актів виконаних послуг, з якими Договором пов'язано настання строку виконання грошового зобов'язання відповідача.
В той же час, не доведення позивачем направлення та отримання відповідачем вищевказаних документів в позасудовому порядку, не спростовує самого факту надання послуг та виникнення у відповідача обов'язку їх оплатити, оскільки передбачені п.3.1. Договору документи наявні в матеріалах справи та відповідач не заперечує отримання послуг, їх обсяг та наявності у нього заборгованості за вказаними послугами.
Відповідач в порушення взятих на себе грошових зобов'язань, надані позивачем послуги за Договором оплатив лише частково на суму 12000 грн, згідно платіжної інструкції №110 від 29.08.2025 із відповідним призначенням платежу.
Так, судом встановлено, що за відповідачем наявна заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 72000 грн.
Доказів оплати відповідачем вказаних послуг в повному обсязі матеріали справи не містять.
Оскільки, наявність заборгованості підтверджено наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів її оплати, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 72000 грн.
Заявлені до стягнення позивачем 3% річних у розмірі 3377,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 12249,60 грн не підлягають задоволення, оскільки як встановлено судом позивачем не доведено належного направлення передбачених п.3.1. Договору документів відповідачу у позасудовому порядку та моменту їх отримання відповідачем до звернення до суду, відтак у заявлений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідача було відсутнє прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вольшева Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кравченко Ольги Вікторівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання: 27.04.2026.
Суддя Я.В. Маринченко