ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2026Справа № 910/14015/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Солар»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення заборгованості за договором №15366/01 від 31.07.2018 у розмірі 15 514 793,52 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Дубина Т.М.
представники учасників справи:
від позивача: Баєнко Я.В;
від відповідача: Курдюмов М.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №15366/01 від 31.07.2018 у розмірі 15 514 793, 52 грн, яка складається з: 14 842 354, 28 грн основного боргу, 267 716, 97 грн 3% річних, 404 722, 27 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 549, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України та ст. 1, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №15366/01 від 31.07.2018, у частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/14015/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.12.2025.
27.11.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
У підготовче засідання 02.12.2025 з'явились представники сторін. У підготовчому засіданні представник відповідача заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, яке суд, протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника позивача, задовольнив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 відкладено підготовче засідання на 17.12.2025.
03.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що зобов'язання ДП «Гарантований покупець» перед позивачем за розрахункові місяці січень 2024 року - червень 2025 року не виникали, у зв'язку з тим, що НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі. Крім цього, вказує, що позивачем при здійсненні розрахунків не враховано правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 щодо заокруглення сукупного індексу інфляцій до десятих. Також зазначає про настання обставин непереборної сили, що, на думку відповідача, унеможливлює стягнення з нього боргу в судовому порядку.
08.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та, зокрема, зазначає, що строк остаточної оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної позивачем у спірні періоди є таким, що настав. Також вказує, що наявність боргу зі сторони НЕК «Укренерго» перед відповідачем не є тими обставинами, що можуть бути підставою для невиконання своїх зобов'язань Гарантованим покупцем перед ТОВ «Віта Солар». Крім цього, зазначає, що округлення коефіцієнта інфляції до десятих у межах цієї справи є неправомірним, оскільки жодна норма законодавства та практика Верховного Суду не передбачає такого способу розрахунку
15.12.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У період з 15.12.2025 по 17.12.2025 суддя Карабань Я.А. перебувала на лікарняному, а тому підготовче засідання призначене на 17.12.2025 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 відкладено підготовче засідання на 27.01.2026.
Так, у період з 26.01.2026 по 30.01.2026 суддя Карабань Я.А. перебувала на лікарняному, а тому підготовче засідання призначене на 27.01.2026 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 відкладено підготовче засідання на 18.02.2026.
18.02.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
У підготовче засідання 18.02.2026 з'явилися представники позивача та відповідача. Суд протокольними ухвалами долучив до матеріалів справи відзив на позов від 01.12.2025, який надійшов до суду 03.12.2025, відповідь на відзив від 08.12.2025 та заперечення на відповідь на відзив від 15.12.2025. Також суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 18.02.2026 про залучення Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026, враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонами було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14015/25 до судового розгляду по суті на 24.03.2026.
24.03.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі.
Судове засідання, призначене на 24.03.2026 не відбулось, у зв'язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою, яка тривала з 12:35 год. до 17:16 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 судове засідання в справі № 910/14015/25 призначено на 21.04.2026.
20.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі.
У судове засідання 21.04.2026 з?явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
У судовому засіданні 21.04.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
31.07.2018 між позивачем, як ВАД (виробник з альтернативних джерел) та Державним підприємством «Енергоринок», як ДПЕ було укладено договір №15366/01 (надалі - договір).
Додатковою угодою №260/01 від 30.06.2019 до договору №15366/01 від 31.07.2018, що укладена між Державним підприємством «Енергоринок» (надалі - ДПЕ), позивачем (надалі - виробник за «зеленим» тарифом) та відповідачем (надалі - гарантований покупець) змінено сторону зобов'язання за договором з ДПЕ на гарантованого покупця та викладено договір у новій редакцію.
У подальшому, між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди до договору: № 1618/01 від 27.12.2019, № 1239/01/20 від 23.04.2020, № 924/01/21 від 26.02.2021, № 1176/07/23 від 18.05.2023, №434/07/24 від 25.01.2024, №5502/07/24 від 04.09.2024, №8380/07/274 від 31.12.2024.
Відповідно до пункту 1.1. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та чинного законодавства, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641, Порядок).
Згідно з пунктом 2.1. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024), сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕП від 14.03.2018 №308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Відповідно до пункту 2.3. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінам, у випадках передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.
Умовами пунктів 2.4, 2.5. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця в розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку. Цей договір укладається одночасно з договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, крім випадків передбачених Порядком.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку (пункт 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024).
Умовами пунктів 3.2, 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) передбачено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
У пункті 4.4 договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний: 1) здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; 2) своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію; 3) виконувати інші зобов'язання, пов'язані з виконанням цього договору та покладені на гарантованого покупця Законом, Порядком та цим договором.
Відповідно до п. 7.4. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024), цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу».
На виконання умов договору, позивачем у період з січня 2024 року по червень 2025 року було відпущено відповідачу електричну енергію на загальну суму 168 429 813, 04 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії: від 25.01.2024 на суму 2 976 584, 52 грн, від 31.01.2024 на суму 773 810, 82 грн, від 29.02.2024 на суму 5 247 095, 30 грн, від 31.03.2024 на суму 7 753 151, 32 грн, від 30.04.2024 на суму 9 682 225, 94 грн, від 31.05.2024 на суму 13 925 025, 42 грн, від 30.06.2024 на суму 13 906 832, 34 грн, від 31.07.2024 на суму 14 611 391, 82 грн, від 31.08.2024 на суму 13 167 361, 86 грн (з урахуванням акту коригування від 11.09.2024), від 30.09.2024 на суму 10 657 540, 40 грн, від 31.10.2024 на суму 8 356 515, 70 грн, від 30.11.2024 на суму 4 624 483, 38 грн, від 31.12.2024 на суму 2 421 834, 05 грн, від 31.01.2025 на суму 3 930 056, 11 грн, від 28.02.2025 на суму 8 608 109, 10 грн, від 31.03.2025 на суму 9 181 044, 88 грн, від 30.04.2025 на суму 11 231 697, 65 грн, від 31.05.2025 на суму 12 099 627, 12 грн, від 30.06.2025 на суму 15 275 425, 31 грн (т.1 а.с. 105-124).
Вказані акти купівлі-продажу електроенергії підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.
Однак, у порушення умов договору відповідач своє грошове зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином та куплену в період з січня 2024 року по червень 2025 року електроенергію оплатив частково в загальному розмірі 153 587 458, 76 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (т.1 а.с. 150-273) та виписками банку ПАТ АБ «Укргазбанк», які містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 15-254, т.3 а.с. 1-246, т.4 а.с. 1-117).
Вказані обставини визнаються сторонами в повному обсязі.
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 14 842 354, 28 грн основного боргу, 267 716, 97 грн 3% річних, 404 722, 27 грн інфляційних втрат.
Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок №641).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин). До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.1, 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов'язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут «Гарантований покупець», у відповідності до п.5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 №1217.
За змістом ч.2 ст.65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленим» тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» (п. 18).
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено зелений тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії зеленого тарифу.
Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом кандидат у виробники за «зеленим» тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом (п. 2.1 гл. 2 Порядку № 641).
Як установлено судом вище на виконання укладеного між сторонами договору №15366/01 від 31.07.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію протягом з січня 2024 року по червень 2025 року на загальну суму 168 429 813, 04 грн.
Акти купівлі-продажу електроенергії за вказаний розрахунковий період підписані представниками сторін без зауважень.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення правовідносин).
Згідно з п. 10.1 Порядку №641 (в редакції чинній до 25.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО (Адміністратором комерційного обліку), підписаної КЕП (кваліфікованим електронним підписом) уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО (Адміністратором комерційного обліку), підписаної КЕП (кваліфікованим електронним підписом) уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п.10.4 Порядку №641(в редакції чинній до 25.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Виходячи з наведених положень, оплату ДП «Гарантований покупець» зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Згідно з п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024), оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за «зеленим» тарифом викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
У той же час, з 26.01.2024 Порядок №641 діє в новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
Так, відповідно до п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.12.2024 №2146 (дата оприлюднення: 20.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у лютому та березні 2024 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.12.2024 №2418 (дата оприлюднення: 30.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у вересні 2024 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.04.2025 №529 (дата оприлюднення: 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні 2024 року, у травні та червні 2024 року та лютому 2025 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21.01.2025 №76 (дата оприлюднення: 23.01.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у липні 2024 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.02.2025 №193 (дата оприлюднення: 13.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у квітні та серпні 2024 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.02.2025 №247 (дата оприлюднення: 19.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у жовтні та листопаді 2024 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 №285 (дата оприлюднення: 26.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у грудні 2024 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.03.2025 №378 (дата оприлюднення: 12.03.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні 2025 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.05.2025 №753 (дата оприлюднення: 21.05.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у березні 2025 року.
Отже, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії в січні 2024 року, травні-червні 2024 року, лютому 2025 року - в строк до 16.04.2025 (включно); в лютому-березні 2024 року - в строк до 26.12.2024 (включно); в квітні та серпні 2024 року - в строк до 19.02.2025 (включно); в липні 2024 року - в строк до 29.01.2025 (включно); у вересні 2024 року - в строк до 03.01.2025 (включно); в жовтні та листопаді 2024 року - в строк до 25.02.2025 (включно); в грудні 2024 року - в строк до 04.03.2025 (включно); в січні 2025 року - в строк до 18.03.2025 (включно); в березні 2025 року - в строк до 27.05.2025 (включно); в квітні 2025 року - в строк до 25.06.2025 (включно); в травні 2025 року - в строк до 22.07.2025 (включно); в червні 2025 року - в строк до 19.08.2025 (включно).
Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі № 910/4439/23 (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора).
Отже, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Як установлено судом, з урахуванням часткових оплат, заборгованість відповідача перед позивачем за придбану відповідачем в період з січня 2024 року по червень 2025 року електроенергію становила 14 842 354, 28 грн (168 429 813, 04 грн (вартість відпущеної позивачем електроенергії) - 153 587 458, 76 грн (сплачено відповідачем).
Водночас, як убачається з матеріалів справи, 13.03.2026, 30.03.2026 та 31.03.2026 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в загальному розмірі 4 593 246, 70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 553462 від 13.03.2026 на суму 2 386 867, 38 грн, №561714 від 30.03.2026 на суму 1 128 494, 70 грн, №562539 від 31.03.2026 на суму 520 277, 62 грн, №563345 від 31.03.2026 на суму 315 247, 83 грн, №564122 від 31.03.2026 на суму 242 359, 17 грн, у зв'язку з чим відповідачем заявлені клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу у вказаному розмірі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу).
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Отже, клопотання позивача про закриття провадження в частині підлягає задоволенню, а провадження в справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 4 593 246, 70 грн підлягає закриттю.
Враховуючи викладене вище, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на момент розгляду справи по суті становить 10 249 107, 58 грн (14 842 354, 28 грн - 4 593 246, 70 грн). Доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі, у тому числі станом на час розгляду справи по суті, до матеріалів справи не надано.
Щодо посилань відповідача на те, що зобов'язання ДП «Гарантований покупець» перед позивачем за розрахункові місяці січень 2024 року - червень 2025 року не виникали, у зв'язку з тим, що НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, то суд зазначає таке.
Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641(в редакції чинній з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Враховуючи викладене, зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, у тому числі, січень 2024 року - червень 2025 року є таким, що настав.
Більше того, суд зазначає, що частковою сплатою купленої електричної енергії, відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 267 716, 97 грн за загальний період з 07.01.2025 по 10.11.2025 та інфляційних втрат у розмірі 404 722, 27 грн за загальний період з січня по червень 2025 року, суд зазначає таке.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати електричної енергії, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 267 716, 97 грн за загальний період з 07.01.2025 по 10.11.2025, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 267 716, 97 грн підлягає задоволенню.
Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 404 722, 27 грн нарахованих за загальний період з січня по червень 2025 року, суд встановив що він є необґрунтованим, оскільки позивачем не було враховано, що у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 зазначено, що індекс інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми.
Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
В зв'язку з чим, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем наступним чином:
Місяць та рік надання послугСума боргу (грн)Період (місяць, рік)Індекс інфляції (%)Інфляційні втрати (грн)
Січень 2024191 604, 40травень - червень 2025102,14 023
Лютий 2024258 931, 72січень - червень 2025106,416 571, 63
Березень 2024145 635, 57січень - червень 2025106,49 320, 68
Квітень 2024139 147, 52березень - червень 2025104,35 983, 34
Травень 20246 348 014, 67травень 2025101,382 524, 19
5 432 613, 72червень 2025100,843 460, 91
Червень 20245 021 423, 46травень 2025101,365 278, 50
4 396 509, 59червень 2025100,835 172, 08
Липень 20243 315 140, 97лютий 2025100,826 521, 13
2 643 148, 11березень 2025101,539 647, 22
597 213, 17квітень - червень 2025102, 816 721, 97
Серпень 2024142 294, 51березень - червень 2025104,36 118, 66
Вересень 2024134 881, 11січень - червень 2025106,48 632, 39
Жовтень 2024204 269, 57березень - червень 2025104,38 783, 59
Листопад 2024329 215, 13березень - червень 2025104,314 156, 25
Грудень 2024119 588, 50березень - червень 2025104,35 142, 30
Січень 2025242 359, 17квітень - червень 2025102, 86 786, 06
Лютий 2025329 092, 04травень - червень 2025102,16 910, 93
Березень 2025214 978, 41червень 2025100,81 719, 83
Всього:403 475, 27
Отже, за розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за загальний період з січня по червень 2025 року складає 403 475, 27 грн, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Щодо доводів відповідача про настання для нього обставин непереборної дії.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання в цілому. У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно в разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Одночасно, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 249 107, 58 грн основного боргу, 267 716, 97 грн 3% річних та 403 475, 27 грн інфляційних втрат.
З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 15 514 793, 52 грн, яка має майновий характер.
Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 232 721, 90 грн (1,5 відсотка ціни позову).
У подальшому судом закривається провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 593 246, 70 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжною інструкцією №790 від 10.11.2025 у розмірі 232 721, 90 грн.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, у зв'язку із закриттям провадженням у частині, в зв'язку з відсутністю предмета спору, позивач має право на повернення судового збору у загальному розмірі 68 898, 70 грн (232 721, 90 грн - 163 823, 20 грн (10 921 546, 82 х 1,5%).
На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 593 246, 70 грн закрити.
2. У іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» (54020, Миколаївська область, місто Миколаїв, провулок Транспортний, будинок 9, ідентифікаційний код 41361086) 10 249 107 (десять мільйонів двісті сорок дев'ять тисяч сто сім) грн 58 коп. основного боргу, 267 716 (двісті шістдесят сім тисяч сімсот шістнадцять) грн 97 коп. 3% річних, 403 475 (чотириста три тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн 27 коп. інфляційних втрат та 163 804 (сто шістдесят три тисячі вісімсот чотири) грн 50 коп. судового збору.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 28.04.2026.
Суддя Я.А.Карабань