ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2026Справа № 910/175/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури від 23 березня 2026 року на бездіяльність державного виконавця та дії начальника органу державної виконавчої служби в справі № 910/175/21 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" про стягнення 2 788 944,05 грн,
за участю представників:
Прокуратури: Мосійчук А.П.;
позивача: Морозової О.О.;
відповідача: не з'явився;
органу ДВС: не з'явились;
У грудні 2020 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі - Відділення) по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" (далі - Товариство) (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Донарума") про стягнення неустойки в розмірі 2 788 944,05 грн, нарахованої в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28 квітня 2014 року № 6802.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2021 року вказаний позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь Державного бюджету України неустойку в сумі 2 788 944,05 грн, а також на користь Київської міської прокуратури (далі - Прокуратура) 41 834,16 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 12 травня 2021 року було видано відповідні накази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 лютого 2024 року заяву Прокурора від 15 лютого 2024 року № 15/3-6216-20 задоволено, поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12 травня 2021 року про стягнення з Товариства на користь Київської міської прокуратури 41 834,16 грн витрат по сплаті судового збору та видано його дублікат.
24 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшла скарга від 23 березня 2026 року на дії начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Дніпровський ВДВС) Рудковської Олени Василівни та бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Білець Т.М. у виконавчому провадженні № 77900508 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12 травня 2021 року в даній справі. У скарзі Прокурор просив суд: визнати неправомірними дії начальника Дніпровського ВДВС Рудковської О.В. та скасувати постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 19 лютого 2026 року № 77900508; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Білець Т.М. за період з 24 травня 2025 року по 19 лютого 2026 року у виконавчому провадженні № 77900508 щодо виконання обов'язку з перевірки актуальної інформації про боржника через Єдиний державний реєстр за кодом ЄДРПОУ; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Білець Т.М. за період з 19 липня 2025 року по 19 лютого 2026 року у виконавчому провадженні № 77900508 щодо виконання обов'язку з: вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці дій з виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника; зобов'язати головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Білець Т.М. вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів, спрямованих на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12 травня 2021 року в справі № 910/175/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2026 року вказану скаргу Прокурора призначено до розгляду в судовому засіданні на 7 квітня 2026 року. Цією ж ухвалою повідомлено Дніпровський ВДВС, а також інших учасників справи № 910/175/21, про надходження до суду вищевказаної скарги Прокурора та запропоновано у строк до 2 квітня 2026 року подати письмові пояснення по суті зазначеної скарги.
У судовому засіданні 7 квітня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження з власної ініціативи на підставі частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строку розгляду скарги Прокурора на 20 днів та про відкладення засідання на 23 квітня 2026 року.
У судовому засіданні Прокурор та представник позивача підтримали вимоги скарги, просили суд її задовольнити.
Відповідач і посадові особи Дніпровського ВДВС явку своїх повноважних представників у судові засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку. Будь-яких заяв, клопотань, у тому числі письмових пояснень по суті поданої Прокурором скарги, до суду не направили.
Відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений частиною 1 статті 341 ГПК України присічний строк, передбачений для розгляду вказаної скарги, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представників боржника та посадових осіб Дніпровського ВДВС.
Розглянувши подану скаргу на дії державного виконавця та начальника Дніпровського ВДВС у справі № 910/175/21, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, об'єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке.
В обґрунтування скарги Прокурор посилався на неналежне виконання органом ВДВС рішення Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2021 року у справі № 910/175/21. Зокрема, наказ суду від 12 травня 2021 року про примусове виконання вказаного рішення суду щодо стягнення з Товариства 2 788 944,05 грн неустойки з 2021 року перебуває на виконанні в Дніпровському ВДВС, однак спірні кошти до Державного бюджету України державним виконавцем стягнуті не були. На думку Прокурора, державний виконавець не вжив усіх необхідних заходів для виконання рішення суду. Зокрема, виконавчі дії здійснювалися головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Білець Т.М. щодо застарілих даних боржника, який змінив своє найменування та адресу місцезнаходження ще в 2021 році. Водночас, у період з 24 травня 2025 року по 19 лютого 2026 року вказаний державний виконавець не вчинив жодних дій, спрямованих на перевірку актуальної адреси місцезнаходження відповідача, у зв'язку з чим останній здійснював вихід з метою перевірки майнового стану боржника за його неактуальною адресою місцезнаходження. Крім того, як зазначав Прокурор, у період з 29 липня 2025 року по 19 лютого 2026 року головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Білець Т.М. у порушення приписів чинного законодавства не здійснювалися дії, спрямовані на виявлення рахунків боржника, його нерухомого майна та майнових прав, отримання інформації про доходи останнього. У зв'язку з цим, 30 січня 2026 року Прокурор звернувся зі скаргою до начальника Дніпровського ВДВС на вказану бездіяльність зазначеного державного виконавця, однак постановою від 19 лютого 2026 року в її задоволенні було відмовлено. На думку Прокурора, вказана постанова є незаконною, оскільки відповідні порушення вимог чинного законодавства були усунуті державним виконавцем лише після направлення відповідної скарги Прокурора до начальника ВДВС. У зв'язку з цим заявник просить суд скасувати постанову начальника ВДВС, визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов'язати останнього вжити належних заходів для примусового виконання рішення суду в справі № 910/175/21.
Згідно з статтею 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами 1 та 5 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 341 ГПК України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини 3 статті 74 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
З системного тлумачення вищевказаних приписів ГПК України та Закону вбачається, що сторона виконавчого провадження, у разі, якщо вважає, що під час виконання судового рішення рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС було порушено її права, може захистити таке право як шляхом подання скарги на відповідні дії, бездіяльність чи рішення виконавця до суду, так і до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Разом із цим, норма статті 74 Закону чітко визначає коло повноважень начальника ВДВС, який, на відміну від суду, у разі встановлення порушень вимог чинного законодавства державним виконавцем, має право виключно зобов'язати такого виконавця або провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом, або виправити допущені у процесуальних документах помилки.
При цьому, як зазначав Прокурор у своїй скарзі та не заперечував у судовому засіданні, на час прийняття начальником Дніпровського ВДВС оскаржуваної постанови від 19 лютого 2026 року головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Білець Т.М. були усунуті в установленому законом порядку зазначені в скарзі Прокуратури від 29 січня 2026 року порушення, а саме: здійснено вихід за актуальною адресою місцезнаходження Товариства (02125, бульвар Перова (Воскресенський проспект), будинок 11) з метою встановлення майнового стану боржника; сформовано запит на розкриття банківської таємниці та виставлено платіжну вимогу на списання коштів з рахунку боржника; направлено виклик керівнику Товариства із зобов'язанням з'явитися до державного виконавця на прийом 25 лютого 2026 року; направлено запит до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо надання інформації про дебіторську заборгованість та копій балансів Товариства; винесено постанову від 19 лютого 2026 року про внесення змін у виконавчому провадженні № 77900508 щодо інформації про боржника; направлено запити до Бюро технічної інвентаризації міста Києва, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо зареєстрованого за боржником майна.
Оскільки на час прийняття спірної постанови начальником Дніпровського ВДВС правові підстави для зобов'язання головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Білець Т.М. вчинити вказані у скарзі Прокурора дії були відсутні, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова начальника Дніпровського ВДВС Рудковської О.В. від 19 лютого 2026 року прийнята у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначених Законом повноважень вказаної посадової особи органу ВДВС.
Відтак, правові підстави для задоволення скарги Прокурора в частині визнання неправомірними дій начальника Дніпровського ВДВС Рудковської О.В. та скасування прийнятої постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 19 лютого 2026 року № 77900508 відсутні. У зв'язку з цим скарга Прокурора в цій частині вимог задоволенню не підлягає.
Разом із цим, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Необхідно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 жовтня 2024 року в справі № 910/10222/22.
Якщо певні дії в межах виконавчого провадження за Законом є лише правом державного виконавця, то саме він вирішує на власний розсуд чи вчиняти ці дії, у якій черговості і в які строки, а не суд і не стягувач у виконавчому провадженні вправі вирішувати ці питання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 лютого 2026 року в справі № 925/163/24.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Однак, Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов'язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.
Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі, не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 1 січня 2024 року в справі № 640/35340/21.
У цій же постанові Верховний Суд також зазначив про те, що перевірка виконавцем перед прийняттям виконавчого документа до виконання адреси місцезнаходження боржника зумовлена виключно необхідністю підтвердження належності території виконавчого округу. Так само не впливає на порядок вчинення виконавчих дій державним виконавцем й зміна найменування боржника, оскільки остання не створює жодних юридичних наслідків у вигляді закриття банківських рахунків відповідної юридичної особи, втрати (відчуження) належного їй майна, припинення її інших прав та обов'язків.
У той же час, у даній справі зміна адреси місцезнаходження боржника з: 02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7А, офіс 620, на: 02125, бульвар Перова (Воскресенський проспект), будинок 11, - відбулась у межах території одного виконавчого округу.
Відтак, вимога Прокурора про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Білець Т.М. за період з 24 травня 2025 року по 19 лютого 2026 року стосовно виконання нею обов'язку з перевірки актуальної інформації про боржника через Єдиний державний реєстр за кодом ЄДРПОУ є необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
У той же час, відповідно до частини 8 статті 48 Закону виконавець зобов'язаний провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. Надалі така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом, тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому, сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону, не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 2 грудня 2020 року в справі № 911/4670/13, від 19 серпня 2019 року в справі № 913/438/16, від 18 липня 2018 року в справі № 915/1294/13, від 23 серпня 2018 року в справі № 911/167/17 та від 27 березня 2023 року в справі № 904/817/20.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, після відкриття виконавчого провадження та проведення перевірки щодо наявних рахунків і направлення запитів до Державної фіскальної служби України 25 квітня 2025 року, наступну таку перевірку головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Білець Т.М. було проведено лише 19 липня 2025 року.
Судом встановлено, що 19 липня 2025 року вказаним державним виконавцем здійснено запит до Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Платіжні інструкції до обслуговуючого банку боржника головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Білець Т.М. скеровувались лише 6 жовтня 2025 року та 4 листопада 2025 року.
Зазначене свідчить про те, що в період з 19 липня 2025 року по 19 лютого 2026 року головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Білець Т.М. не було вчинено у встановлені Законом строки всіх необхідних дій щодо виконання рішення суду в даній справі.
Докази на підтвердження вчинення інших виконавчих дій з метою виявлення майна та грошових коштів боржника у виконавчому провадженні № 77900508, як і докази на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість належного виконання виконавцем покладеного на нього Законом обов'язку в значений період, у матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що у період з 19 липня 2025 року по 19 лютого 2026 року головний державний виконавець Дніпровського ВДВС Білець Т.М. допустила протиправну бездіяльність та порушила вимоги статі 48 Закону у виконавчому провадженні № 7790058 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києві від 8 квітня 2021 року в справі № 910/175/21 щодо: вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці дій з виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. У зв'язку з цим скарга Прокурора в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Прокурор у скарзі просив суд зобов'язати головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Білець Т.М. вжити заходів, передбачених Законом, спрямованих на виконання рішення суду в цій справі.
Однак, як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечувалося Прокурором в поданій ним скарзі, на час її подання та розгляду судом державний виконавець вже вчинив необхідні дії, спрямовані на усунення виявлених порушень вимог статті 48 Закону у виконавчому провадженні № 7790058.
Судом враховано, що вимога скаржника щодо зобов'язання державного виконавця вчинити дії щодо виконання дій у виконавчому проваджені, є декларативною, тоді як повинна стосуватися конкретних дій державного виконавця, до яких його можна зобов'язати по Закону (якщо це буде належним чином доведено).
Саме по собі дотримання положень Закону (без визначення рішенням суду конкретного алгоритму дій у конкретному спорі), є загальним обов'язком державного виконавця, визначеним самим Законом і є очевидним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 лютого 2026 року в справі № 925/163/24.
Оскільки обов'язок виконавця діяти ефективно вже закріплений у законі, суд не може ухвалювати рішення, які лише дублюють чинні норми права, не створюючи при цьому нових правових наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2026 року в справі № 2-40/11.
Оскільки вимога Прокурора в частині зобов'язання головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Білець Т.М. вжити заходів, передбачених Законом, без зазначення конкретних дій, які повинна вчинити вказана посадова особа органу ДВС, фактично зводиться до прохання суду зобов'язати вказану особу виконувати ті функції, які вона й покликана здійснювати на підставі статті 18 Закону, й чинним законодавством не передбачено необхідність прийняття ще й окремого судового рішення щодо зобов'язання виконавця вчиняти ці ж самі заходи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Прокурора в цій частині.
Інші доводи, на які посилався Прокурор у своїй скарзі, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності правових підстав для її часткового задоволення.
Керуючись статями 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури від 23 березня 2026 року на бездіяльність державного виконавця та дії начальника органу державної виконавчої служби в справі № 910/175/21 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білець Тетяни Миколаївни за період з 19 липня 2025 року по 19 лютого 2026 року у виконавчому провадженні № 77900508 щодо виконання обов'язку з: вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці дій з виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
У задоволенні решти вимог скарги заступника керівника Київської міської прокуратури від 23 березня 2026 року на бездіяльність державного виконавця та дії начальника органу державної виконавчої служби в справі № 910/175/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали: 27 квітня 2026 року.
СуддяЄ.В. Павленко