вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
28 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/207/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ
в особі Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Дніпро
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрагротранс», м. Ужгород
про стягнення 54 752,90 грн заборгованості
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликалися
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до Господарського суду Закарпатської з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрагротранс» 54 752,90 грн заборгованості за неналежне виконання умов Договору банківського рахунку №461-55-14 від 20.02.2015 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/207/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.02.2026, яка надіслана судом на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (88017, м. Ужгород, вул. Яна Гуса, 10) повернута без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Днепрагротранс» із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером R067111973420, довідкою Укрпошти від 17.03.2026 та вбачається з відомостей вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером R067111973420.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім'ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв'язку.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором банківського рахунку №461-55-14 від 20.02.2015 в частині своєчасної оплати за розрахунково-касове обслуговування рахунку за період з 08.12.2015 по червень 2025 року включно, внаслідок чого станом на 16.02.2026 (дата позовної заяви) за ним рахується заборгованість в розмірі 34 085,06 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 10 421,78 грн пені, 2 761,45 грн - 3 % річних та 7 484,61 грн інфляційних втрат, з вимогами про стягнення яких заявлено позов у цій справі.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач не подав відзив на позовну заяву.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
20 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» як Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Днепроагротранс», як Клієнтом, укладено Договір банківського рахунку №461-55-14) за умовами п. 1.1. якого, відповідно до законодавства України банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.
Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту поточний (і) рахунок (ики): №26001300465908 в гривні України, (далі разом - рахунки, а кожен окремо - рахунок), та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування (далі - послуги), відповідно до умов цього договору, законодавства України в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 2.1. Договору).
Згідно з п. 2.2. Договору порядок здійснення банком за цим договором операцій з розрахунково-касового обслуговування визначається законодавством України, зокрема: Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», іншими нормативно - правовими актами України, в тому числі нормативно - правовими актами Національного банку України.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що оплата за послуги надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги ТВБВ №10003/0461 філії Дніпропетровське обласне управління «Ощадбанк» (Додаток №1 до цього договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - тарифи).
Вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги. При настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ «Ощадбанк» або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. При цьому, з метою здійснення банком права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту договору, у разі відсутності, або недостатності на рахунках клієнта національній валюті коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, клієнт надає банку право договірного списання коштів з його рахунків в іноземній валюті та доручає банку здійснити продаж іноземної валюти, у розмірі, еквівалентному сумі, що необхідна для повної оплати послуг. Сума іноземної валюти, зазначена вище, розраховується та її продаж здійснюється по курсу продажу іноземної валюти банку для клієнтів-юридичних осіб на день здійснення її продажу. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до додатку 1 до цього договору (пп. 3.1.-3.2. Договору).
За змістом п. 4.1.1. Договору Банк зобов'язується відкрити клієнту рахунок (ки) протягом трьох банківських днів після надання клієнтом всіх необхідних документів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.
Згідно із п. 4.2.6. Договору банк має право отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно тарифів.
Відповідно до п. 4.3. Договору клієнт зобов'язаний, зокрема:
- виконувати умови цього договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів Національного банку України (п. 4.3.3. Договору);
- сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору (п. 4.3.10. Договору);
- своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах) з метою належного виконання своїх обов'язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку(ів) (п. 4.3.11. Договору);
- щорічно до 15 січня наступного за звітним року підтверджувати в письмовій формі залишок коштів на рахунку(ах) станом на 1 січня. У випадку неотримання банком підтвердження залишків коштів на рахунку(ах) клієнта протягом зазначеного строку, залишок коштів вважається підтвердженим (п. 4.3.12. Договору ).
Пунктом 6.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором. сторони несуть відповідальність у відповідності з вимогами законодавства України. Кожна із сторін за цим договором зобов'язується відшкодовувати іншій стороні збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням передбачених цим договором зобов'язань понад неустойку (пеню, штрафу).
Зокрема, відповідно до п. 6.4. Договору за несвоєчасне поповнення рахунку (ів) відповідно до умов пунктів 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує пеню розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяв у період за який сплачується пеня.
Положеннями п. 8.1.3.1. Договору сторонами визначено можливість закриття рахунку Клієнта за ініціативи Банку, зокрема, в разі якщо протягом трьох років підряд з дня відкриття Рахунку (ів) або з дати останньої операції не здійснюють операції по рахунку.
Згідно з пунктом 9.1. Договору він набирає чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо кожна зі сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.
Додатком № 1 до Договору сторони погодили тарифи за послуги банку, згідно з п.2.1.2.1 яких щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн в місяць, при цьому комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.
До матеріалів справи додано заяву про відкриття поточного рахунку від 26.02.2026 згідно з якою судом встановлено, що дата відкриття рахунку 20.02.2015 року, а довідкою від 20.02.2015 №26-424 банк повідомив ТОВ «Днепрагротранс», про те, що в ТВБВ І-А типу №10003/0461 філії Дніпровського обласного управління АТ «Ощадбанк» 20.02.2015 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
За твердженням позивача, відповідачем в порушення умов Договору банківського рахунку № 461-55-14 від 20.02.2015 належним чином не виконано зобов'язання щодо сплати обслуговування згідно з встановленим у Додатку №1 до Договору тарифом, у зв'язку з чим, станом на 16.02.2026 (дата оформлення позовної заяви) у нього виникла заборгованість на суму 34 085,06 грн, стягнення якої разом з нарахованими пенею, інфляційними втратами та 3% річних, є предметом судового розгляду у цій справі.
На підтвердження означених обставин суду надано виписки по рахунках відповідача за період з 20.02.2015 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.01.2026, історію рахунку від 11.02.2026, в яких відображено прострочення відповідачем платежів з оплати обслуговування тарифного пакету за період з 08.12.2015 по 06.06.2025 в загальному розмірі 34 385,00 грн.
Надісланий на адресу відповідача лист №103.40/461-03БТ/КТ/42830/2025 від 11.04.2025 щодо сплати заборгованості за розрахунково-касове обслуговування рахунку за Договором № 461-55-14 від 20.02.2015, залишений ТОВ «Днепрагротранс» без відповіді та задоволення.
Факт надіслання листа-вимоги №103.40/461-03БТ/КТ/42830/2025 від 11.04.2025 на адресу відповідача підтверджується долученими до позову фіскальним чеком від 11.04.2025, рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень за трек-номером 5321309675990 та не заперечено відповідачем у встановленому порядку.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором банківського рахунку, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 72 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1067 Цивільного кодексу України визначає, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 2.1.2.1. Тарифів, щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн в місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов'язання за договором, а саме надавав послуги з відкриття та обслуговування рахунку відповідача. Однак, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати послуг щодо обслуговування тарифного пакету за період грудня 2015 року по червень 2025 року включно, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 34 085,06 грн з урахуванням часткової сплати у березні 2016 року вартості обслуговування на суму 299,94 грн.
Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 34 085,06 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене вище та те, що матеріали справи не містять доказів вжиття ТОВ «Днепрагротранс» дій із закриття рахунку, відкритого Банком на виконання умов Договору та/або інших доказів припинення дії такого Договору, суд доходить висновку про правомірність вимог щодо стягнення плати за обслуговування тарифного пакету в розмірі 34 085,06 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до п. 6.4. договору за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з долученого до позову розрахунку, пеня в сумі 10 421,78 грн позивачем нарахована на заборгованість лютого 2025 - січня 2026 року за кожен місяць окремо, виходячи з встановленого в п. 2.1.2.1. Додатку №1 строку сплати та виходячи із сукупної суми заборгованості в означений період.
У той же час, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, чинної на час початку розрахунку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з умовами Договору банківського рахунку №461-55-14 та Додатку №1, сторони погодили, що вартість щомісячного обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати вартості щомісячного обслуговування тарифного плану виникає окремо для кожного щомісячного платежу, закінчується п'ятого числа наступного місяця та, відповідно, право Банку нараховувати пеню розпочинається з шостого числа наступного місяця по заборгованості місяця попереднього.
При цьому, застосування припису ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування пені за кожним простроченим платежем може тривати не більше шести місяців з дати настання прострочення саме цього конкретного платежу.
Як зазначено вище, позивачем здійснено нарахування пені на загальну суму заборгованості, що накопичилася з 2015 року, за період з 01.02.2025 по 31.01.2026, проте такий підхід суперечить вимогам закону, оскільки для платежів, строк виконання яких настав понад шість місяців тому відносно періоду нарахування, право на нарахування пені вже припинилося в силу прямої вказівки закону.
Таким чином, нарахування пені має здійснюватися не на загальну суму боргу, а диференційовано: по кожному щомісячному платежу (299 грн) окремо, протягом шести місяців з моменту виникнення прострочення по кожному з них (до прикладу, за липень 2024 року - протягом 6 місяців (починаючи з 06.08.2024 по 05 02.2025, за серпень 2024 року - протягом наступних 6 місяців (починаючи з 06.09.2024 по 05.03.2025) і так далі).
Так чином, суд констатує, що пеня позивачем нарахована з 01.02.2025 по 31.01.2026, виходячи із загальної суми заборгованості, починаючи з 2015 року, у зв'язку з чим, здійснивши власний арифметичний рахунок в межах визначеного позивачем періоду, суд вважає правомірним та обгрунтованим пеню в розмірі 342,53 грн.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 10 079,25 грн пені суд відмовляє, позаяк пеня в цій частині нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд, при цьому, звертає увагу, що з урахуванням приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України в суду відсутня можливість виходу за межі заявленого позивачем періоду нарахування пені, тоді як подані суду докази свідчать, що право такого нарахування в межах визначених ч. 6 ст. 232 ГК України строків у Банку виникло ще з 2015 року.
Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені, суд враховує наступне.
Главою 24 ГК України (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, пеня нарахована позивачем відповідно до умов 6.4. Договору за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати обслуговування тарифного пакету.
У той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Згідно з ч. 4 ст. 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.
Аналогічне положення міститься у п. 123 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, відповідно до якого надавач платіжних послуг має право відмовитися від договору банківського рахунку/договору платіжного рахунку та закрити поточний/платіжний рахунок користувача, якщо немає операцій за рахунком користувача протягом трьох років підряд та залишку грошових коштів на поточному/платіжному рахунку.
Судом встановлено, що згідно з п. 8.1.3 Договору, сторони погодили, що рахунок може бути закритий за ініціативою Банку, якщо протягом трьох років підряд з дня відкриття або з дати останньої операції за рахунком не здійснювалися розрахункові операції.
Факт некористування відповідачем банківським рахунком з березня 2016 року підтверджується наявними у матеріалах справи виписками за період з 20.02.2015 р. по 31.12.2016 р. та з 01.01.2017 р. по 31.01.2026 р.
Отже, позивач мав право та реальну можливість починаючи з березня 2019 року закрити рахунок відповідача за власною ініціативою відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, проте цим правом не скористався чим сам спричинився до виникнення у відповідача заборгованості по оплаті за обслуговування такого неактивного рахунку та, відповідно, до набуття можливості нарахування пені
Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
З огляду на наведене, враховуючи тривалу бездіяльність банку щодо закриття неактивного рахунку ( починаючи з березня 2019), що призвело до надмірного накопичення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що кредитор (позивач) не вжив належних заходів щодо зменшення розміру заборгованості, чим сприяв як її фактично безпідставному збільшенню, так і можливості нарахування пені в цей період.
Таким чином, суд вважає, що справедливим, пропорційним та таким, що відповідає обставинам справи і забезпечує розумний баланс інтересів сторін, буде зменшення розміру пені у 10 разів від встановленого арифметично правильного розрахунку - до 34,25 грн, яку й слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.
Щодо стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу за порушення строків оплати за обслуговування тарифного пакету за період з 01.02.2023 по 31.01.2026 нараховано 3% річних в розмірі 2 761,45 грн та інфляційні втрати на суму 7 484,61 грн.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 2 761,45 грн - 3% річних та інфляційних втрат на суму 7 484,61 грн., а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі №910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені, яка була зменшена судом, покладається судом на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрагротранс» (88000, м. Ужгород, вул. Яна Гуса, буд. 10, код ЄДРПОУ 37274438) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (49107, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115, код ЄДРПОУ ВП 09305480) 34 085,06 грн (тридцять чотири тисячі вісімдесят п'ять гривень 06 копійок) заборгованості, 34,25 грн (тридцять чотири гривні 25 копійок) пені, 2761,45 грн (дві тисячі сімсот шістдесят одну гривню 45 копійок) - 3% річних, 7484,61 грн (сім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 61 копійка) втрат від інфляції та 2715,36 грн (дві тисячі сімсот п'ятнадцять гривень 36 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 28 квітня 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.