23 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/545/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В. , суддя Лакіза В.В.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа М" (вх.№ 574 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О., ухвалу підписано 12.03.2026) у справі №922/545/26
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олімп", село Лютівка, Богодухівський район, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа М", м.Харків,
про стягнення 2 090 565,01 грн,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/545/26 заяву Селянського (фермерського) господарства "Олімп" про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа М», які знаходяться (обліковуються) на його рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, що будуть виявлені виконавцем в процесі виконання даної ухвали в межах суми позову у розмірі 2 090 565,01 грн, в тому числі, але не виключно, на рахунку в АТ "ОТП Банк", НОМЕР_1 .
В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала суду обґрунтована тим, арешт коштів відповідача в межах суми позову є обґрунтованим заходом, що забезпечує виконання майбутнього рішення суду та запобігає ухиленню від виконання зобов'язань. Такий захід вважається співмірним, якщо він не перевищує ціну позову. Зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що в даному випадку співмірним з предметом спору у цій справі способом забезпечення позову є накладення арешту на кошти відповідача в межах суми позову 2 090 565,01 грн, а відтак заява позивача про забезпечення позову задоволена частково шляхом вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа М» (код ЄДРПОУ 37092516), які знаходяться (обліковуються) на його рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, що будуть виявлені виконавцем в процесі виконання даної ухвали в межах суми позову у розмірі 2 090 565,01 грн, в тому числі, але не виключно, на рахунку в АТ "ОТП Банк", НОМЕР_1 . Суд дійшов висновку, що в даному випадку застосування зазначеного заходу є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, та невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. До того ж, суд зазначив, що такий захід має тимчасовий характер та не перешкоджає займатись відповідачу господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа М" не погодилося з ухвалою суду першої інстанції та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі № 922/545/26 про забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства "Олімп" про забезпечення позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
-СФГ “Олімп»: не навів жодного конкретного факту, який би свідчив про реальні дії відповідача щодо виведення активів, закриття рахунків або реорганізації товариства; обмежився посиланням на саму по собі наявність заборгованості та її невиконання, що є підставою позову, а не доказом загрози невиконання майбутнього рішення; не довів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань: реалізації майна, підготовчих дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків тощо;
-позивач у позовній заяві визначив суму основного боргу у розмірі 2 006 378,50 грн, кваліфікуючи її як кошти, сплачені за нафтопродукти, які не були поставлені відповідачем по договору поставки від 26.03.2024 №761. В обґрунтування цього позивач посилається виключно на акт звірки між ТОВ “Константа М» та СФГ “Олімп» за період з 01.01.2025 по 11.08.2025. Водночас, серед доказів самостійно поданих позивачем до матеріалів справи, містяться: видаткова накладна від 02.10.2025 № 126 на поставку дизельного палива на загальну суму 426 781,00 грн, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 02.10.2025 № 126. Зазначені документи беззаперечно підтверджують, що 02.10.2025 відповідач здійснив часткову поставку нафтопродуктів на суму 426 781,0 грн на виконання договору поставки від 26.03.2024 № 761. Таким чином, навіть за доказами, поданими позивачем, сума невиконаних зобов'язань відповідача є меншою від заявленої позивачем на суму фактично здійсненої поставки: 2 006 378,50 грн - 426 781,0 грн = 1 579 597,50 грн (за основним боргом). У даному випадку власні докази позивача спростовують заявлений ним розмір боргу, що суд першої інстанції проігнорував.
До апеляційної скарги апелянтом додано фінансову звітність ТОВ “Константа М» за 2025 рік (баланс, звіт про фінансові результати та квитанцію); витяг з Автоматизованої системи виконавчих проваджень; інформацію з Єдиного реєстру боржників; відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за грудень 2025 та січень 2026 року (додаток Д1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску) з квитанціями; повідомлення щодо обов'язкових виплат ТОВ “Константа М» у березні 2026 року (кредитні та податкові зобов'язання); свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, належних ТОВ “Константа М»; договори застави транспортних засобів, укладені із АТ “Ощадбанк» №10833, №10844 від 01.12.2025; договір застави, укладений із АТ “ОТП Банк» №PL 25-1272/700 від 15.12.2025; договір застави, укладений із АТ “ОТП Банк» №PL 25-1273/700 від 15.12.2025; договір застави, укладений із АТ “Кредобанк» від 27.03.2024.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про долучення доказів, доданих до апеляційної скарги. Також підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 03.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів, доданих до апеляційної скарги, зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із частиною 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку предметом апеляційного перегляду є ухвала постановлена за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, яка була подана позивачем разом з позовною заявою.
У частині 1 ст.140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином судом першої інстанції заява про забезпечення позову була розглянута з урахуванням обставин та доказів, які були наявні саме станом на момент її подання.
За таких обставин, враховуючи те, що, як вже було зазначено вище, суд апеляційної інстанції перевіряє наявність підстав для забезпечення/відмову у забезпеченні позову саме станом на час розгляду заяви судом першої інстанції, колегія суддів не приймає до розгляду докази, додані скаржником до апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.02.2026 Селянське (фермерське) господарство "Олімп" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа М" суми заборгованості в розмірі 2 006 378,50 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 39 742,79 грн та інфляційних втрат в розмірі 44 443,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору № 761 поставки нафтопродуктів від 26 березня 2024 року позивач перерахував на рахунок відповідача суму 2 006 378,50 грн, однак відповідач нафтопродукти не поставив, на вимогу позивача від 08 грудня 2025 року кошти в розмірі 2 006 378,50 грн не повернув, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 006 378,50 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 39 742,79 грн та інфляційних втрат в розмірі 44 443,72 грн.
Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа М" (ЄДРПОУ 37092516), які знаходяться (обліковуються) на його рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, що будуть виявлені виконавцем в процесі виконання даної ухвали в межах суми заборгованості у розмірі 2 108 218,91 грн (станом на 18.02.2026 з інфляційними + 3%), в тому числі, але не виключно, на рахунку в АТ "ОТП Банк", НОМЕР_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 позовну заяву Селянського фермерського господарства "Олімп" залишено без руху. Встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Запропоновано позивачу подати до Господарського суду Харківської області: документ, що підтверджує повноваження підписанта позовної заяви адвоката Находа Андрія Володимировича діяти від імені позивача; засвідчену належним чином копію або оригінал договору № 761 поставки нафтопродуктів від 26 березня 2024 року, або клопотання про його витребування в порядку ст. 81 ГПК України; докладний і обґрунтований розрахунок сум, що стягуються за кожною вимогою окремо, із зазначенням суми боргу, періодів нарахування, сальдо за кожним періодом, підсумкового сальдо, з вказанням та наданням належних доказів на підтвердження такого розрахунку (платіжних інструкцій, квитанцій тощо) або клопотання про їх витребування в порядку ст. 81 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 повернуто Селянському (фермерському) господарству "Олімп" заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з тих підстав, що заяву про забезпечення позову підписано та подано адвокатом Находом Андрієм Володимировичем, як представником заявника - Селянського (фермерського) господарства "Олімп". Втім на підтвердження повноважень Находи Андрія Володимировича до заяви про забезпечення позову та до позовної заяви не надано документів на представництво інтересів Селянського (фермерського) господарства "Олімп" в суді.
11.03.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№5881).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/545/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/545/26. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Кокстанта М" (код ЄДРПОУ 37092516), які знаходяться (обліковуються) на його рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, що будуть виявлені виконавцем в процесі виконання даної ухвали в межах суми заборгованості у розмірі 2 108 218,91 грн (станом на 18.02.26 з інфляційними + 3%), в тому числі, але не виключно, на рахунку в АТ "ОТП Банк", НОМЕР_1 .
12.03.2026 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанови Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (за вимогами майнового характеру) або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (за вимогами немайнового характеру), що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанови Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо того, що позивач не навів жодного конкретного факту, який би свідчив про реальні дії відповідача щодо виведення активів, закриття рахунків або реорганізації товариства; не довів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань: реалізації майна, підготовчих дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків тощо.
Відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у відповідача реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ним такого майна (постанова Верховного Суду від 07.07.2025 у справі № 904/659/25).
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2026 у справі №902/1281/25.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Суд констатує, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Також апеляційний господарський суд зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Крім того, враховуючи, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача, грошові кошти у відповідному розмірі.
Щодо посилання апелянта про те, що позивач у позовній заяві визначив суму основного боргу у розмірі 2 006 378,50 грн, кваліфікуючи її як кошти, сплачені за нафтопродукти, які не були поставлені відповідачем по договору поставки від 26.03.2024 №761. Водночас, серед доказів самостійно поданих позивачем до матеріалів справи, містяться: видаткова накладна від 02.10.2025 № 126 на поставку дизельного палива на загальну суму 426 781,00 грн, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 02.10.2025 № 126, які беззаперечно підтверджують, що 02.10.2025 відповідач здійснив часткову поставку нафтопродуктів на суму 426 781,00 грн на виконання договору поставки від 26.03.2024 № 761, тому власні докази позивача спростовують заявлений ним розмір боргу, що суд першої інстанції проігнорував, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Тотожній висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі № 910/6287/23, від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом із винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спору по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такого заходу забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (ухвала Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 906/824/17, постанова від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує та не розглядає справу по суті, а у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову оцінка підстав та обґрунтованості заявлених позовних вимог повинна здійснюватися судом в іншому порядку та на іншій стадії.
Відповідно до частини першої статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Отже, за наведеним приписом встановлено процесуальний обов'язок суду розглянути заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження.
Також, системне тлумачення статей 136, 137, 138, 145 ГПК України дає можливість дійти висновку, що:
- законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі за поданою позовною заявою у разі подання їх одночасно до суду;
- для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів, відповідно;
- першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;
- у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі, у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі №903/497/24.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2 006 378,50 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 39 742,79 грн та інфляційних втрат в розмірі 44 443,72 грн, всього: 2 090 565,01 грн.
Підставою позову визначено невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №761 від 26 березня 2024 року щодо поставки нафтопродуктів та неповернення на вимогу позивача від 08 грудня 2025 року перерахованих позивачем на рахунок відповідача коштів в розмірі 2 006 378,50 грн за нафтопродукти.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник посилається на те, що предметом позову є стягнення грошових коштів, тобто вимоги майнового характеру, тому на момент звернення до суду існує реальна загроза ускладнення або неможливості виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача.
Позивач також зазначає, що звертався до відповідача з претензією-вимогою 08 грудня 2025 року, у якій вимагав протягом 5 робочих днів з дня її отримання повернути кошти в розмірі 2 006 378,50 грн, сплачені на розрахунковий рахунок відповідача. Втім відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань. Поведінка відповідача, зокрема, відсутність будь-якої реакції з його боку, свідчить про ухилення від виконання своїх договірних зобов'язань, тому виникає необхідність звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, щоб гарантувати можливість точного та ефективного виконання рішення суду у разі його задоволення, в зв'язку з чим просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми заборгованості у розмірі 2 108 218,91 грн.
Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Суд зазначає, що сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження відповідачем грошовими коштами створює загрозу для ефективного виконання рішення суду, тому накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках, у межах суми позовних вимог, є співмірним заявленим позовним вимогам та відповідає меті забезпечення позову.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах предмета позову у цій справі, оскільки вжиті судом заходи є розумними, адекватними та співмірними з предметом спору, сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечать ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина перша статті 145 ГПК України).
Процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених ст.ст. 136, 137 ГПК України (зокрема, достатньо обґрунтоване припущення щодо ризику утруднення виконання рішення або утруднення ефективного захисту), то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з'ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/545/26 без змін, як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа М" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/545/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її оголошення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.04.2026.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя П.В. Демідова
Суддя В.В. Лакіза