вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" березня 2026 р. Справа№ 910/12927/23 (910/6728/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника відповідача адвоката Борисевича Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 20.08.2025 (повне рішення складено 05.09.2025, суддя Мандичев Д.В.)
у справі № 910/12927/23 (910/6728/25)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича
до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору та повернення майна
в межах справи №910/12927/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (код 43016569),
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі № 910/12927/23 (910/6728/25) позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8041/2022/3198966 від 01.06.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паверсток" та ОСОБА_1 .
Вирішено витребувати від ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" транспортний засіб - легковий автомобіль марки PORSCHE, модель CAYENNE, рік випуску 2020, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" 74 996,80 грн витрат по сплаті судового збору, 6 500 грн витрат, пов'язаних з підготовкою висновку про вартість майна, та 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, 23 вересня 2025 року відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та повернення майна буде відмовлено повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12927/23 (910/6728/25), розгляд справи призначено в судовому засіданні 28.10.2025.
Позивач у відзиві просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі № 910/12927/23 (910/6728/25) - залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі № 910/12927/23 (910/6728/25) залишити без змін.
В судовому засіданні 28.10.2025, 02.12.2025 оголошувалась перерва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 відкладено розгляд справи на 13.01.2026.
Судове засідання, призначене на 13.01.2026 о 12:45, не відбулося у зв'язку з відсутністю технічної можливості фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, що зумовлено масштабним технічним збоєм у роботі підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 призначено розгляд справи на 10.03.2026.
В судовому засіданні 10.03.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/12927/23 за заявою ПАТ "Запоріжжяобленерго" про банкрутство ТОВ "Паверсток".
Постановою Господарського суду міста Києва у справі № 910/12927/23 від 17.07.2024 ТОВ "Паверсток" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.
Відповідно до абз. 2 п. 11 постанови Господарського суду міста Києва зобов'язано ліквідатора забезпечити виконання повноважень ліквідатора банкрута в порядку, визначеному ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі також - КУзПБ) та належне виконання заходів, передбачених ст.ст. 62-64 Кодексу, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.
Одним із заходів спрямованих на задоволення вимог кредиторів та повноважень ліквідатора, відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ, визначено право ліквідатора подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
Під час здійснення ліквідаційної процедури, ліквідатор з'ясував, що у власності боржника перебував транспортний засіб - автомобіль: марка PORSCHE, модель CAYENNE, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , рік випуску 2020, двигун НОМЕР_3 , чорного кольору.
Листом від 20.08.2024 №31/26-2588 Регіональний сервісний центр ГСЦ MBC у м. Києві на запит ліквідатора Череватого Л.Б. повідомив, що 01.06.2022 при перереєстрації, на автомобіль видано номерні знаки НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 01.06.2022. Також, до листа долучено відповідні документи, що стали підставою для здійснення перереєстрації.
Так, 01.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2022/3198966, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб марки PORSCHE моделі CAYENNE, рік випуску 2020, двигун НОМЕР_3 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 .
Даний договір укладено в присутності адміністратора ТСЦ 8041 РЦС ГСЦ МВС в м. Києві.
У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що ціна транспортного засобу складає 1 800 000 (один мільйон вісімсот тисяч) грн.
На виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ "Паверсток" грошові кошти у сумі 1 800 000 грн шістьма рівними платежами у період з 10.06.2022 по 17.06.2022, розрахувавшись таким чином в повному обсязі за автомобіль, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку № НОМЕР_8 АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
З метою визначення ринкової вартості автомобіля ліквідатор замовив у ТОВ "ГАЛ-СВІТ" відповідний висновок.
Відповідно до Висновку про вартість майна від 30.12.2024, підготовленого експертом-оцінювачем Гохбергом Ігорем Ісааковичем, ринкова вартість автомобіля PORSCHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2020 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 станом на 01.06.2022 становить 5 846 000 грн.
Вважаючи, що автомобіль був відчужений за заниженою вартістю, ліквідатор боржника звернувся в господарський суд із даним позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу недійсним на підставі ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України як такий, що укладений на шкоду кредиторам, за умови наявності значної кредиторської заборгованості перед ТОВ "Електротрейдінг груп", зобов'язати відповідача повернути до складу ліквідаційної маси спірний автомобіль.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Висновком про вартість майна від 30.12.2024, підготовленого на замовлення ліквідатора Череватого Л.Б. заслуженим експертом-оцінювачем Гохбергом Ігорем Ісааковичем, ринкова вартість автомобіля станом на 01.06.2022 становить 5 846 000 грн. Таким чином, ТОВ "Паверсток" здійснено відчуження належного на праві власності транспортного засобу за ціною 1 800 000 грн, що значно нижча від ринкової у розмірі 5 846 000 грн.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що 09.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" та ТОВ "Паверсток" було укладено договір №БГ-21/0248 про участь у балансуючій групі, на виконання якого складені акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів: Акт №ВН-2022/3-43016569 від 31.03.2022 на суму 19 680 106,56 грн; Акт №ВН-2022/4-43016569 від 30.04.2022 на суму 5 194 726,68 грн.
У період з 01.03.2022 по 07.06.2022 ТОВ "Паверсток" погасив заборгованість перед ТОВ "ЕТГ" у розмірі 3 131 036,40 грн, тому станом на 07.06.2022 загальна сума заборгованості по вказаним актам склала 21743796,84 грн.
Таким чином, у період існування заборгованості перед ТОВ "Електротрейдінг груп" на суму 21 743 796,84 грн, ТОВ "Паверсток" уклав з ОСОБА_1 Договір купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2022/3198966 від 01.06.2022 за ціною втричі нижчою за ринкову, що призвело до неможливості задовольнити вимоги ТОВ "ЕТГ".
Суд першої інстанції зауважив, що сторонами не надано доказів, які би свідчили про наявність розумного обґрунтування та економічної доцільності відчуження транспортного засобу за вказаною низькою ціною попри те, що в боржника на момент укладення договору існували зобов'язання перед іншими контрагентами, зокрема перед ТОВ "ЕТГ" на суму 21 743 796,84 грн, і боржник не вжив заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01.06.2022 №8041/2022/3198966, який за сукупністю обставин має фраудаторний характер, та вчинений із порушенням статей 13, 203 ЦК України.
Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, та такими, що ґрунтуються на неналежних доказах.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути різними. У постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:
- фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України);
- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті 228 ЦК України).
Критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості; майно відчужено на підставі безвідплатного правочину; майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.
У свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.
Оскаржуючи правочин з підстав його фраудаторності, позивач повинен навести вагомі докази того, що майно було відчужене, наприклад, за явно заниженою ціною, або взагалі безвідплатно, тобто що відчужувач не набув у зв'язку з таким продажем майнових благ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23, ухваленої у подібних правовідносинах.
Як на підтвердження заниженої втричі вартості продажу автомобіля, ліквідатор посилається на Висновок про вартість майна від 30.12.2024, підготовленого експертом-оцінювачем Гохбергом Ігорем Ісааковичем, згідно з яким ринкова вартість автомобіля станом на 01.06.2022 становить 5 846 000 грн.
Згідно зі статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Колегія суддів зазначає, що Висновок про вартість майна від 30.12.2024 складено через 2 роки та 6 місяців після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля. Тобто, є ретроспективним.
При цьому, при проведенні дослідження експерт-оцінювач використав лист про надання інформації від 20.08.2024, дані бюлетеня автотоварознавця, інформаційні матеріали з Інтернету.
Тобто, експерт-оцінювач не використовував об'єкт оцінки - спірний автомобіль, відповідно не досліджував його експлуатаційні характеристики та стан кузова, пробіг, інші характеристики об'єкта оцінки, що існували на дату оцінки, та беззаперечно впливають на ринкову вартість. Тобто, експертом не досліджувався та не встановлювався фактичний стан предмету купівлі-продажу на момент укладання договору.
Крім того, ретроспективний характер висновку унеможливлює повний моніторинг ринку на минулу дату, а тому висновок такої експертизи носить лише імовірний характер.
Одночасно, у розділі 1.6 Висновку викладені умови, припущення та обмеження, зокрема, оцінка проведена без інспекції (без внутрішнього та зовнішнього обстеження), оцінка є ретроспективною, огляд на ретроспективну дату об'єкта оцінки фізично неможливий, дані про стан об'єкта оцінки на дату оцінки задані Замовником. Висновки є достовірними за таких умов, зокрема, інформація про стан та комплектність КТЗ надана Замовником є достовірною.
Згідно з п. 1.7 Висновку "Припущення і спеціальні припущення" пробіг КТЗ, що є предметом оцінки, прийнятий як середньостатистичний за даними Бюлетеня автотоварознавця № 119.
Разом з тим, у висновку зроблено посилання на об'єкти порівняння, які випущені пізніше об'єкту оцінки, а саме у 2023-2024 рр., тобто не можуть бути використані для ретроспективного аналізу зміни ціни на аналогічні до об'єкта оцінки автомобілі.
Крім того, у Висновку вартість об'єкта оцінки визначена в сумі 5846000 грн без зазначення суми податку на додану вартість у складі вартості, що є порушенням Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".
З огляду на вказані порушення, неповноту та суперечливість матеріалів вказаного експертного дослідження, а також імовірний характер висновку про вартість майна від 30.12.2024, колегія суддів відхиляє цей висновок, як неналежний доказ ринкової вартості предмета купівлі-продажу - автомобіля станом на 01.06.2022. Такий доказ не може братися судом до уваги.
Судова практика Верховного Суду неодноразово підтверджує принцип вільного ринку та свободи договірних зобов'язань, відповідно до якого суб'єкти господарювання мають право самостійно, на власний розсуд і на свій ризик вступати в цивільно-правові та господарські відносини, укладати договори на будь-яких умовах, які не заборонені законом, та розпоряджатися своїми правами і майном без необґрунтованого втручання держави чи третіх осіб.
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а ціна в договорі, як одна з його істотних умов, встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 ст. 632 ЦК України). Сторонами договорів було досягнуто згоди щодо ціни продажу техніки у належній формі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України основною засадою цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторони оспорюваного правочну, користуючись принципом диспозитивності та власною дискрецією в формулюванні істотних умов договору визначили узгоджену вартість майна, що яка в самостійному порядку не свідчить про її неналежність та завищення.
Отже, з урахуванням викладеного вище належить відхилити твердження ліквідатора про відчуження майна за ціною, нижчою від ринкової, за оспорюваним договором.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, хоч і встановив обставини наявності заборгованості боржника перед ТОВ "Енерготрейдінг груп" в момент укладення оспорюваного правочину, втім не врахував, що у період з 01.03.2022 по 07.06.2022 боржник (позивач) здійснив погашення заборгованості перед контрагентом у розмірі 3131036,40 грн.
Тобто, відчуження за оспорюваним правочином спірного автомобіля не призводила до виникнення обставин недостатності майна боржника для задоволення вимог зазначеного вище кредитора, а навпаки свідчить про намагання зменшити борг за рахунок такого майна. Одночасно, факт існування заборгованості перед іншими кредиторами недоведений суду, і помилково визнаний як встановлений судом першої інстанції. Такі обставини у рішення суду обґрунтовані лише припущеннями, викладеними ліквідатором у позовній заяві.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01.06.2022 №8041/2022/3198966, позаяк обставини, які свідчать про його фраудаторний характер - вчинення із порушенням статей 13, 203 ЦК України, недоведені суду.
Зазначаючи обставини про кваліфікацію оспорюваного договору відчуження транспортного засобу, як такого, що вчинений недобросовісно, зі зловживанням правами та направлений на шкоду кредиторам, позивач стверджує, що продаж автомобіля здійснювався на номінального власника.
Втім, такі доводи не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Так, у позовній заяві зроблено посилання на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.05.2025 у справі № 991/619/25 зокрема, на наступний абзац:
«Водночас для запобігання обтяженню майна, яке перебувало у власності ТОВ «Паверсток», у разі викриття протиправної діяльності організованої групи, ОСОБА_7 вчинила низку дій, спрямованих на забезпечення відчуження майна ТОВ «Паверсток» (автомобіль Porsche Cayenne 2020 року випуску, прогулянкове судно «Cranchi E 30 Endurance» 2020 року випуску) на інших номінальних власників з метою його залишення у безпосередньому володінні ОСОБА_6.».
Проте, посилання на ухвалу Вищого антикорупційного суду як на доказ є недопустимими, оскільки вироки щодо власників чи посадових осіб ТОВ "Паверсток" відсутні.
Стаття 62 Конституції України чітко встановлює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, доводи ліквідатора із посиланням на ухвали, а не вирок суду, є порушенням ст. 62 Конституції України.
Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі № 917/892/23 зробив наступні висновки.
За відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов'язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.
Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов'язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України (пункт 64 постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19).
Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсним договору недоведені позивачем, то відсутні підстави для задоволення вимог про витребування майна в порядку статті 216 ЦК України як похідної позовної вимоги.
Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, що має наслідком її задоволення, оскаржене рішення належить скасувати із прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви належить покласти на позивача у зв'язку з відмовою в позові. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді не розподіляються між сторонами у зв'язку з відсутністю відповідної вимоги в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі № 910/12927/23 (910/6728/25) скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанови складена та підписана 27.04.2026.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх