Справа №629/1876/26 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/396/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
-підозрюваного ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 , -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області у кримінальному проваджені №12026221110000270 від 09 березня 2026 року за ч.1 ст.121 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , 2007 року народження, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною покидати місце проживання в період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, строком до двох місяців, тобто до 10 травня 2026 року.
Цією ж ухвалою, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки:
1)прибувати до кабінету старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , з періодичністю 1 раз на тиждень щочетверга з 08-00 год. до 17-00 год.;
2)не відлучатися за межі Лозівського району Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання/роботи.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , 2007 року народження,запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на строк 60 днів.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що слідчим суддею необґрунтовано застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Наголошує, що слідчим суддею не враховані встановлені в ході досудового розслідування обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також суспільна небезпечність діяння.
Зазначає, що досудове розслідування ще триває, проводяться слідчі дії, за наслідками проведення яких кваліфікація дій підозрюваного може змінитись та збільшитись.
Вказує, на існування передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України ризиків.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Усвідомлення підозрюваним можливого покарання, його негативний спосіб життя, вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також відсутність офіційного працевлаштування та джерела доходу, - в сукупності свідчить про можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засіданняне з'явились, заяв чи клопотань про перенесення судового засідання не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, чи суду, незаконно впливати на інших учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, за яке останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно ч.ч.1-3 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
2. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
3. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Однак, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчим суддею обґрунтовано встановлено з огляду на конкретні обставини кримінального провадження наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України),
Разом з цим, колегія суддів також погоджується з висновком слідчого судді щодо недоведеності стороною обвинувачення недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки ступінь суспільної небезпеки підозрюваного є меншою, ніж зазначено прокурором у клопотанні.
Так, ОСОБА_6 - раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, у розшуку не перебував, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, навчається у коледжі, щодо ного відсутні дані, які б свідчили про його схильність до злочинної діяльності. Поведінка ОСОБА_6 одразу після вчинення злочину свідчить про раптовий характер подій та усвідомлення підозрюваним вчиненого, зокрема того, що він не покинув місце події, надав першу медичну допомогу потерпілому, самостійно викликав поліцію та швидку допомогу.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий під час допиту зазначив, що не має претензій до підозрюваного, просив не застосовувати до ОСОБА_6 запобіжний захід, пов'язаний з позбавленням волі, оскільки останній не становить для нього загрози (а.с. 25-26).
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а також враховуючи, дані про особу ОСОБА_6 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби стосовно ОСОБА_6 та відсутність підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: