Справа № 564/3984/25
23 квітня 2026 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Грипіч Л.А.
розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
23 серпня 2025 року о 01:17 год., на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, 12 км, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП складено протокол серії ЕПР1 №431423 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 23.08.2025 о 00:05 год, на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, 121 км, поблизу м.Костопіль, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Хонда, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка, що не відповідає обстановці; виражене тремтіння пальців рук; неприродна блідість обличчя). Від проходження медичного огляду у медично у закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 попередньо кваліфіковані за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт правопорушення заперечив та пояснив, що він не керував транспортним засобом, не перебував у стані наркотичного сп'яніння і що відмовився від проходження огляду у медичному закладі, оскільки він перебуває у розшуку ТЦК і він боявся, що після огляду у медичному закладі він відразу попаде в ТЦК, працівники якого, на його переконання, вже чекали б у м.Рівному, через що у нього з поліцейськими виникла суперечка та конфлікт.
Після цього він самостійно поїхав у м.Рівне та пройшов огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння і за його результатами у нього не виявлено ознак такого сп'яніння та самого факту сп'яніння, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії документів щодо проведення його огляду.
Вважає, що у його діях немає складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Луцик Катерина Василівна, подала до суду письмові пояснення.
Подані пояснення мотивує тим, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було грубо порушено норми права. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно така особа керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Вказує, що викладені у протоколі обставини не відповідають дійсності, оскільки із долученого відео видно, що автомобіль стояв, працівники поліції висловили вимогу до ОСОБА_1 про необхідність проїхати з ними до місцевого ТЦК та СП оскільки останні перебуває в адміністративному розшуку. Він відмовився їхати до ТЦК та СП та щоб працівники поліції до нього не застосували фізичний примус зачинися в автомобілі. На протязі тривалого спілкування працівники поліції намагалися переконати його поїхати з ними до ТЦК, однак він неодноразово відмовлявся.
В подальшому без належного обґрунтування висловили твердження що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд у медзакладі, де останні погодився. При цьому жодних ознак наркотичного сп'яніння у нього не було і працівник поліції використали вказаний механізм для вилучення ОСОБА_1 із автомобіля.
Вказує, що суперечка з правниками поліції тривала більше двох годин.
По завершенню спілкування ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного та алкогольного сп'яніння в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» де за результатами дослідження було встановлено відсутність наркотичного та алкогольного сп'яніння.
Крім того вказує, що із дослідженого оптичного диску відео- фіксації з камер патрульних не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції. Зокрема із наданих відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції слідує, що до автомобіля який був припаркований підходять працівники поліції і намагаються доставити ОСОБА_1 до ТЦК та СП, а тому відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з доданими до нього матеріалами.
За наведених умов вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а посадовою особою яка складала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, передбачений діючим законодавством України.
Просить закрити провадження у справі на підставі ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні захисник подані пояснення підтримала.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Луцик К.В., повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов наступних висновків.
Так на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №431423 від 23.08.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.08.2025 року; направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2025 року; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5548328 від 23.08.2025; письмові пояснення ОСОБА_2 від 23.08.2025; відеозаписи.
При цьому суд звертає увагу, що із оглянутих в судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що між ОСОБА_1 та поліцейськими виник конфлікт після повідомлення поліцейського, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп'яніння. Під час словесної суперечки поліцейський запитував ОСОБА_1 про те, чи останній погоджується проїхати з ними для огляду на стан наркотичного сп'яніння до медичного закладу у м.Рівне але останній відмовлявся, мотивуючи тим, що його там «запакують» і він буде на полігоні, що він погоджується пройти огляд, але не хоче попасти на полігон, в подальшому вказує, що погоджується прохати на огляд у присутності свого адвоката, а пізніше з розмови, у тому числі із прибулими на місце невідомими громадянами, стає зрозумілим, що ОСОБА_1 відмовляється проїхати до медичного закладу для проведення огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, поліцейський приймає таку відмову та складає відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також з оглянутого відеозапису, зокрема файлу із назвою «clip-1», час запису 07 хв 47 сек - 08 хв 10 сек, судом встановлено, що ОСОБА_1 визнає факт керування транспортним засобом.
Відтак, неведене спростовує доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що він не керував транспортним засобом.
Разом з тим, відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У свою чергу, відповідно до п.4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Так у протоколі серії ЕПР1 №431423 про адміністративне правопорушення від 23.08.2025, який складено відносно ОСОБА_1 , зазначено, що останній 23.08.2025 о 00:05 год, на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, 121 км, поблизу м.Костопіль, керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння. Ознаки наркотичного сп'яніння вказані поліцейським у протоколі, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.08.2025 року та направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.08.2025 року.
Також перераховування поліцейським ознак наркотичного сп'яніння фіксує долучений до протоколу відеозапис з нагрудної камери.
Суд враховує, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Так із наданого стороною захисту Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №867 від 23.08.2025 та Акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №867 від 23.08.2025, які складені КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» Рівненської обласної ради, вбачається, що у останнього ознак сп'яніння не виявлено, зокрема: мовна здатність не порушена; шкірні покриви та слизові чисті; язик обкладений білим нальотом; дихання незмінене; зіниці незмінені, реакція на світло жива; рухова сфера не порушена; міміка звичайна; хода без хитань; в позі Ромберга стійкий; точні рухи (пальце-носова проба) без помилок; запах алкоголю з рота відсутній; в сечі наркотичних речовин не виявлено та встановлено, що ОСОБА_1 тверезий.
Також із наданої стороною захисту копії Результату токсикологічного дослідження №876/397 від 25.08.2025 щодо ОСОБА_1 вбачається при дослідженні на наявність наркотичних та психотропних речовин (методом ІХА, ТШХ) у відібраних 23.08.2025 зразках сечі останнього наркотичних речовин не виявлено і результати є негативними.
Враховуючи наведене суд вважає, що твердження працівників поліції щодо наявності у ОСОБА_1 видимих ознак наркотичного сп'яніння є безпідставними та такими, що суперечать дослідженим судом висновку та акту №867 від 23.08.2025, які складені лікарем Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» Рівненської обласної ради.
Крім того суд враховує, що на долучених до протоколу відеозаписах з нагрудної камери поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування, сидить у закритому автомобілі, спілкується крізь не повністю відкрите бокове вітрове скло автомобіля, яке після спілкування закриває та незважаючи на манеру спілкування останнього із поліцейськими, відповідає на запитання свідомо і тому у суду виник обґрунтований сумнів, що можливості поліцейських виявити у останнього ознаки наркотичного сп'яніння, а відтак матеріали справи не містять належних доказів наявності у останнього ознак наркотичного сп'яніння.
Диспозиція ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, частина 3 ст.62 Конституції України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 визначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових принципах, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Суд враховує, що до санкцій ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення внесено зміни, які тягнуть за собою не тільки збільшення відповідальності за порушення п.2.5 ПДР України, а й нові вимоги щодо якості судового процесу в розрізі прямого застосування Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст.8 Конституції України) та практики ЄСПЛ.
Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп.52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп.56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).
Так, відповідно до п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази кожен окремо та у їх сукупності і взаємозв'язку, надавши відповідну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, враховуючи встановлені судом обставини оформлення відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення та з огляду на практику Європейського суду з прав людини, у суду виник обґрунтований сумнів у доведеності поза розумним сумнівом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому суд дійшов переконливого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження в справі №564/3984/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненської апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяЛ. А. Грипіч