Справа № 309/1000/26
Закарпатський апеляційний суд
27.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/235/26, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 20.03.2026 року,
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 20.03.2026 року, задоволено клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 23 березня 2026 року по 21 травня 2026 року включно з визначенням застави у розмірі 998400 грн. (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста гривень) грн., що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора та суду; повідомляти слідчого прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
З матеріалів судового провадження слідує, що прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12026071080000019 від 9 січня 2026 р. щодо кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України звернувся до Хустського районного суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 .
Клопотання вмотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , неодноразово вчиняв злочини пов'язанні з сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, зокрема відносно останнього матеріали кримінального провадження № 12024070000000058 від 31.01.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, направлено з обвинувальним актом 12.07.2024 до Тячівського районного суду, матеріали кримінального провадження № 12024071160000899 від 13.11.2024, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України, направлено з обвинувальним актом 18.02.2025 до Тячівського районного суду, матеріали кримінального провадження № 12025071160000101 від 17.02.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, направлено з обвинувальним актом 30.06.2025 до Тячівського районного суду, матеріали кримінального провадження № 12025071140000418 від 08.10.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, направлено з обвинувальним актом 04.12.2025 до Тячівського районного суду, проживаючи в с. Грушово, Тячівського району, Закарпатської області та будучи обізнаним про місце розташування державного кордону України, знаючи про існування явища нелегальної міграції в умовах воєнного стану, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, з корисливих мотивів досяг злочинної домовленості з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо прийняття участі за грошову винагороду в незаконному переправленні громадян України через державний кордон поза пунктами пропуску, а саме - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , який достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мали намір незаконно потрапити через кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема Румунії.
Відповідно до заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану, у обов'язки ОСОБА_6 , за невстановлену на даний час грошову винагороду, входило зустріч громадянина, детальний інструктаж, безпечний його супровід з околиці с. Данилово, Хустського району, Закарпатської області до державного кордону України. В свою чергу, ОСОБА_8 за домовленістю із невстановленою досудовим розслідуванням особою за отримані ним послуги у виді незаконного переправлення через державний кордон України мав сплатив 10 000 доларів США громадянину ОСОБА_6 ,
В подальшому, а саме 22.01.2026 близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_8 , за домовленістю із невстановленою особою, прибув до м. Хуст, після чого в телефонній розмові слідував інструкціям, маршруту деталі про спосіб перетину державного кордону України, який йому надавав ОСОБА_6 . Останній будучи обізнаним про методи роботи правоохоронних органів, хід досудового розслідування та специфіку кримінального правопорушення даної категорії, здійснював прихований супровід громадянина ОСОБА_8 , та з метою передачі коштів та перевірки громадянина ОСОБА_8 , наказав останньому зупинити свій автомобіль на в'їзді в с. Данилово Хустського району, по вул. Миру, з метою подальшого об'їзду стаціонарних прикордонних постів на території Тячівського району.
Після чого, ОСОБА_6 пішки підійшов до ОСОБА_8 , та розпочав опитувати про намір та мету перетину кордону, наявність грошових коштів, як оплату за послуги, та здійснював обшук та огляд особистих речей ОСОБА_8 .
Далі ОСОБА_6 , зрозумівши, що його протиправні дії викриті працівниками правоохоронних органів, почав втікати в напрямку лісосмуги на околиці с. Данилово Хустського району, не зупиняючись на вимогу уповноважених оперативних працівників УСБУ в Закарпатській області та працівників оперативно-розшукового відділу 27 Прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі. о 20 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 було виявлено та затримано на околиці с. Данилово Хустського району, за спробу сприяння у незаконному перетині державного кордону України поза пунктом пропуску.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
22 січня 2026 року о 20.40 год. гр. ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
23 січня 2026 року заступником начальника СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця за національністю, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого,
Вина ОСОБА_6 , підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами допитів свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 , вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків щодо запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України.
Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_6 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та понятими, схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_6 , зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_6 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.
Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так у ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Європейського суду з прав людини у рішенні «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48 зазначив, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_6 , необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Більше того, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 , може незаконно впливати на свідків даного кримінального правопорушення, без дозволу слідчого, прокурора та суду, з метою пошуку роботи, може виїхати з місця постійного проживання, переховуючись при цьому від органів слідства, прокурора, суду та враховуючи те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, внаслідок чого не має соціальних чинників, які б прив'язували його до постійного місця проживання.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 183 КПК України встановлено, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених Кодексів.
Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважає за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні обставини, обрати підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею Виноградівського райсуду 24.01.2026 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22.03.2026 року.
Підготовче судове засідання суддею Хустського райсуду станом на 17.03.2026 не призначено.
Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Враховуючи ті обставини, що на даний час ризики наведені в ухвалі слідчого судді від 24.01.2026, продовжують існувати, та враховуючи те, що ОСОБА_6 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - зокрема, шляхом залучення інших осіб з метою направлення органу слідства на хибний шлях. На підставі викладеного та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, як під час досудового розслідування так і судового розгляду, крім цього враховуючи, що ОСОБА_6 , ніде не працює, не навчається та перебуваючи на волі може вчинити інший умисні злочини, а також приймаючи до уваги, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, ніж тримання під вартою не зможе запобігти наведеним вище ризикам,
Отже, згідно ч.6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Враховуючи, що підготовче судове засідання суддею Хустського райсуду не призначено, а строк дії запобіжного заходу закінчується 22.03.2026 року, мають місце підстави для розгляду даного клопотання слідчим суддею Хустського райсуду.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що в судовому засіданні місцевого суду встановлено, що в провадженні Тячівського районного суду перебувають чотири кримінальні провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України. Також встановлено, та підтверджується самим підозрюваним ОСОБА_6 що у вищезазначених кримінальних провадженнях, які перебувають у провадженні Тячівського районного суду відносно ОСОБА_6 були обрані запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, а також були обрані альтернативні запобіжні заходи у вигляді застави. Разом з цим слідчий суддя зазначив, що у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а тому з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя вважав, що ОСОБА_6 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Не погоджуючись з цим рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на необґрунтованість рішення слідчого судді. Зазначає, що ОСОБА_10 одним з перших взяв участь у збройному опорі рф, у результаті чого отримав поранення. Захисник вказує, що незважаючи на те, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій та отримав поранення у лавах ЗСУ місцевим судом визначено ОСОБА_6 непомірну для нього суму застави, що створює в останнього відчуття безнадійності та несправедливості. Зауважує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, а також про недоведеність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арушту у період з 22:00 год. по 07:00 год.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги без участі учасників, колегія суддів бере до уваги, що сторони судового провадження належним чином повідомлені про час та дату судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду вони не подали.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою брали участь підозрюваний ОСОБА_6 і його захисник-адвокат ОСОБА_5 , що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог передбачених ст. 193 КПК України, зокрема забезпечення права підозрюваного на захист.
Матеріалами судового провадження також встановлено, що 24 січня 2026 року ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду стосовно підозрюваного ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляд тримання під вартою до 22 березня 2026 року включно із визначенням застави у розмірі 998400 грн.
В порядку п. 3 ч. 2 ст. 283, 291 КПК України обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026071080000019 від 9 січня 2026 р. щодо кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України, направлено до Хустського районного суду, підготовче судове засідання по якому не призначено.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років позбавлення.
Крім того матеріалами встановлено, що в провадженні Тячівського районного суду перебувають чотири кримінальні провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Також встановлено, та підтверджується самим підозрюваним ОСОБА_6 те, що у вищезазначених кримінальних провадженнях, які перебувають у провадженні Тячівського районного суду відносно ОСОБА_6 були обрані запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, а також були обрані альтернативні запобіжні заходи у вигляді застави.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182).
При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання матеріали (докази) підтверджують на даному етапі досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний має відношення до вчинення цього кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що на цій стадії процесу, як слідчий суддя, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій підозрюваного, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Обґрунтованим, на думку колегії суддів, є й висновок слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може, ухилятися від явки на виклики суду, незаконно впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відомостей про те, що встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, перестали існувати чи зменшилися в матеріалах судового провадження немає і стороною захисту не спростовано жодними належними та допустимими доказами.
Продовження щодо підозрюваного ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання настанню передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання також слідує, що слідчий та прокурор під час розгляду клопотання посилалися на вищенаведені обставини, і що слідчим суддею таким дана належна оцінка.
Вищенаведені обставини свідчать і про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, до ОСОБА_6 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому, доводи апеляційної скарги про недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_6 одним з перших взяв участь у збройному опорі відносно рф у лавах ЗСУ, у результаті чого отримав поранення,а також те, що останній раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки - апеляційний суд, з огляду на наведене вище, визнає такими, що не свідчать про відсутність вищенаведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і не дають підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, обґрунтовано продовжив підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 60 днів, а саме до 21.05.2026, так як існують ризики невиконання ним своїх процесуальних обов'язків, а інші, менш суворі, запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, врахував і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, обставини кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявність у провадженні Тячівського районного суду чотирьох кримінальних проваджень відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 332 КК України, - і прийшов до належного висновку про те, що застава у розмірі, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої станом на 01 січня поточного року 3028 грн., а саме у розмірі 998400 грн. може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
При цьому, апеляційний суд, окрім наведеного вище, бере до уваги й те, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, у тому числі і про майновий стан підозрюваного ОСОБА_6 , які б свідчили про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, що в свою чергу свідчить про те, що підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_6 апеляційним судом не встановлено. Також, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення та покарання, яке може бути призначено за його вчинення, обставини його скоєння, наявні в матеріалах судового провадженні відомості про особу підозрюваного, кількість та ступінь передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що застава в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 998400 гривень є необхідною і достатньою, у разі її внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_6 обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави - 998400 гривень, так як існують ризики невиконання ним своїх процесуальних обов'язків, а інший, менш суворий, запобіжний захід чи застава в меншому розмірі, не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою слідчий суддя встановив відповідно до приписів ч. 1 ст. 197 КПК України.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що жодних доказів чи даних про обставини, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, до апеляційної скарги не додано й будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 20.03.2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: