Справа № 307/1110/26
Закарпатський апеляційний суд
27.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/244/26, за апеляційною скаргою прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.03.2026 року, щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.03.2026 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 15 травня 2026 року включно.
На підозрюваного ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, у разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_11 ..
З матеріалів судового провадження слідує, що слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_12 23 березня 2026 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим із прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилався на те, що 02 лютого 2026 року, приблизно о 00 год. 50 хв., ОСОБА_6 у групі з ОСОБА_11 , перебуваючи на прилеглій території автозаправної станції «КВАРЦОЛЮТ», яка розташована по вул. Джона Ленона, 220В, в с. Калини, Тячівського району, Закарпатської області, діючи спільно, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх кримінальну караність та наслідки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі суспільні загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, маючи на меті виявити зневагу та протиставити себе загальноприйнятим правилам поведінки намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих підійшли до автомобіля марки «Infiniti», номерний знак НОМЕР_1 , в якому перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Після того як ОСОБА_11 , відкрив водійські двері вказаного транспортного засобу, безпричинно наніс раніше не знайомому ОСОБА_7 , два удари правою рукою зігнутою в кулак в область носа та лівого ока, далі продовжуючи свої хуліганські дій, до потерпілого відразу підійшов ОСОБА_6 та наніс один удар правою рукою зігнутою в кулак в область лівого вуха та два удари кулаками рук в область лівої сторони тулуба.
В наслідок злочинних, хуліганських дій ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови у вигляді синця нижньої повіки лівого ока, субкон'юнктивального крововиливу лівого очного яблука та струсу головного мозку, поєднану травму лівого вуха у вигляді баротравми барабанної перетинки та гострого отиту, які згідно висновку експерта судово-медичної експертизи відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Після вчиненого ОСОБА_6 та ОСОБА_11 сіли до автомобіля та зникли у невідомому напрямку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а саме - хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб.
Згідно статті ч. 2 ст. 181 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 4 років.
У відповідності до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, що дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може порушити покладені на нього більш м'які зобов'язання, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Метою застосування запобіжного заходу в даному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто метою застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого злочину, має реальний мотив переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Наявність у підозрюваного реальної можливості вільно пересуватися територією України, а також специфіка географічного розташування Закарпатської області (близькість до державного кордону), створюють реальні умови для його виїзду за межі області або країни з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, ризик існує як через офіційні пункти пропуску, так і поза їх межами.
2. Незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у вказаному у кримінальному провадженні, оскільки, ОСОБА_6 , не перебуваючи під домашнім арештом матиме реальну можливість незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи, що ОСОБА_6 не визнає своєї провини, він має прямий інтерес у викривленні фактичних обставин справи. Обізнаність підозрюваного про матеріали провадження та особи учасників дає йому змогу вступати з ними у поза процесуальні відносини з метою схиляння їх до зміни показань або надання завідомо неправдивих відомостей під час досудового розслідування та майбутнього судового розгляду.
Такі дії створюють реальну загрозу правосуддю та можуть призвести до спотворення доказів. Відсутність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту унеможливить контроль за поведінкою підозрюваного та не дозволить забезпечити дієвість кримінального провадження.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного злочину проти громадського порядку. Те, що правопорушення було вчинене із застосуванням насильства, свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість та нехтування загальноприйнятими нормами моралі. Враховуючи характер дій підозрюваного та його попередню поведінку, існують достатні підстави вважати, що він може продовжити вчиняти умисні злочини з метою самоствердження або з інших хуліганських мотивів, що зумовлює необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_6 , сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту відповідає меті, з якою застосовується та позбавляє можливості підозрюваного ухилитися від суду та продовжити злочинну діяльність.
Ухвалою слідчого судді констатовано про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі і він є раніше не судимий. Також, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання його винуватим, ОСОБА_6 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до чотирьох років і це може стимулювати підозрюваного до переховування від органу досудового розслідування, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного. В той же час, ризик вчинити нове правопорушення не знайшов свого підтвердження, оскільки ОСОБА_6 раніше не судимий. Слідчий суддя також взяв до уваги те, що у ОСОБА_6 є постійне місце проживання, він працевлаштований та зобов'язаний належно виконувати вимоги трудового договору, у нього наявні міцні соціальні зв'язки та позитивна характеристика у місці його постійного проживання, він раніше не судимий. Слідчий суддя вважав, що зазначені обставини, які передбачені статтею 178 КПК України, дають підстави для висновку про те, що при наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , є достатнім застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, які забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків. Слідчий суддя вважав, що щодо ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який є достатнім для запобігання наявним ризикам і забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів прокурор вказує, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за який передбачено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Разом з цим вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_6 , може впливати на свідків, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_7 , та іншого підозрюваного ОСОБА_11 . Крім того, ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого злочину, має реальний мотив переховуватися від органів досудового розслідування та має реальну можливість покинути територію України. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд провадження за відсутності всіх учасників апеляційний суд бере до уваги, що останні належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_6 поштового відправлення, довідкою про доставку електронного листа на адресу Тячівської окружної прокуратури. Клопотань чи заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги сторони судового провадження не подавали.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Згідно ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_13 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 знаходиться кримінальне провадження № 12026078160000017, внесене до ЄРДР 03.02.2026 року.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_6 так і його захисник-адвокат ОСОБА_14 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що із матеріалів кримінального провадження, наданих слідчим, видно про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи ці обставини, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Одночасно, апеляційний суд обґрунтованим вважає і висновки слідчого судді про наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання його винуватим, ОСОБА_6 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до чотирьох років і це може стимулювати підозрюваного до переховування від органу досудового розслідування, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного.
В той же час є обґрунтованим і висновок слідчого судді про те, що ризик вчинити нове правопорушення не знайшов свого підтвердження, оскільки ОСОБА_6 раніше не судимий. Такий ризик не знайшов свого підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Апеляційний суд також бере до уваги характеристику № 03-37/125 та довідку № 321 від 10.02.2026, видані виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області з яких слідує, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із батьками та молодшим братом; за місцем проживання характеризується позитивно, письмових скарг на його поведінку до селищної ради не надходило.
Згідно довідки № 149/01-26 від 18.02.2026, виданої КНП «Тячівська районна лікарня» та трудового договору від 17 травня 2018 року, ОСОБА_6 на обліку лікарів фтизіатра, нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштований у ФОП ОСОБА_15 водієм автотранспортних засобів із 17 травня 2018 року.
Таким чином слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги, що у ОСОБА_6 є постійне місце проживання, він працевлаштований та зобов'язаний належно виконувати вимоги трудового договору, у нього наявні міцні соціальні зв'язки та позитивна характеристика у місці його постійного проживання, він раніше не судимий.
Беручи до уваги ці обставини, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що обставини, які передбачені статтею 178 КПК України, дають підстави для висновку про те, що при наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , є достатнім застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, які забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому слідчий суддя взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину, наявність частини ризиків, зазначених слідчим у клопотання, що знайшли своє підтвердження у ході розгляду клопотання, і прийшов до висновку, що прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, а саме обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Крім цього, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про необхідність застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому, доводи прокурора в цій частині апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами під час розгляду слідчим суддею клопотання.
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б свідчили про те, що підозрюваний ОСОБА_6 не виконував чи не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки.
На підставі вищенаведеного, прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт, зокрема особисте зобов'язання буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобіганню будь-яким із визначених ст. 177 КПК України ризикам.
При прийнятті судового рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є достатнім і необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею обґрунтовано, з огляду на положення ч. 1 ст. 179 та ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, у разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_11 ..
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про застосування запобіжного заходу.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а ухвалу слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що жодних доказів чи даних про обставини, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, до апеляційної скарги не додано й будь-яких обґрунтованих клопотань прокурором із цього приводу прокурором не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.03.2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: