27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №580/9196/25
адміністративне провадження № К/990/14055/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі №580/9196/25
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування припису
ОСОБА_1 подала позов до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати Припис Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про недопущення повторних порушень № 12-П від 29.05.2025;
- визнати незаконними дії членів комісії Центрального відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) - заступника начальника Центрального відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Хороленко Марини, головного спеціаліста Центрального відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Некрасової Валентини щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 та складення акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 28 травня 2025 року № 25-А.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року в частині задоволення адміністративного позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання незаконними дій членів комісії Центрального відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 та складення акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 28 травня 2025 року № 25-А скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовлено.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року змінено в частині розподілу судових витрат.
Викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211, 20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень та двадцять копійок) грн.»
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року в іншій частині залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність виключних випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Слід зауважити, що стаття 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів роз'яснює, що праву на касаційний перегляд судових рішень, праву на судовий захист та справедливий суд кореспондує обов'язок особи, яка має намір реалізувати указане право, дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цих прав, зокрема, щодо подання касаційної скарги, яка відповідає вимогам статті 330 КАС України щодо її форми та змісту, у тому числі із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та, за визначеної КАС України необхідності, належного обґрунтування виключних випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України із обґрунтуванням посилання на конкретний підпункт.
Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виключні випадки, за яких можливий перегляд судових рішень, ухвалених у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, та/або виняткового значення для скаржника, й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з перебуванням суддів Жука А.В. у відрядженні та Уханенка С.А. у відпустці, питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішується після виходу суддів з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі №580/9196/25.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
М.В. Білак
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду