справа № 759/5965/25 Головуючий у суді І інстанції: Петренко Н.О.
провадження №22-ц/824/7461/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
24 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Галкіної Яни Геннадіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 10073,00 грн за кредитним договором №550771183 від 06.02.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 550771183 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором MNV33SS6. Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн, який був перерахований на його банківську картку. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 08.03.2022 року.
Позивач стверджував, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором належним чином, що призвело до виникнення простроченої заборгованості. Загальна сума заборгованості станом на дату подання позову становить 10073,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 73,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.
Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача через низку договорів факторингу:
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжено до 31.12.2024 року додатковими угодами.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого продовжено до 30.12.2024 року.
26.12.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 26/12/Е.
Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 10 073 грн, а також судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 550771183 від 06.02.2022 року у розмірі 10 073 грн 00 коп, яка складається з 10 000 грн 00 коп.- заборгованість за основним боргом, 73 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп..
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Галкіна Я.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, однак останній не був належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду.
Також апелянт зазначає, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов договору про надання коштів у позику № 550771183 від 06.02.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахував на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 10 000 грн, а відтак, у зв'язку з відсутністю доказів надання кредиту у погоджений сторонами спосіб, у відповідача не виникло обов'язку з його повернення. Крім того, жодних належних та достатніх доказів того, що телефонний номер НОМЕР_1 належить саме відповідачу матеріали справи не містять, тому підстав вважати, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був дотриманий порядок укладення договору в електронній формі матеріали справи не містять. Зазначала, що відповідач жодної пропозиції укласти договір кредиту та одноразового ідентифікатора від позивача не отримав та договір кредиту з позивачем не укладав.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що грошові кошти за кредитним договором були перераховані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» саме на платіжну картку, яка належить відповідачу.
26 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» - Полякова О.В., в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним за прострочення виконання зобов'язання із своєчасного повернення кредиту підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання судових витрат в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн, суд першої інстанції керувався положенням ст. 141 ЦПК України та виходив з пропорційності розміру задоволених вимог.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Встановлено, що 06.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №550771183 у формі електронного документа. Договір підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV33SS6, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
06.02.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу 10 000,00 грн на його банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжними дорученнями та документом, виданим АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 46, 47-48). Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.1, 7.1, 8.4, 8.5.1 кредитного договору, сторони погодили:
суму кредиту в розмірі 10000,00 грн;
строк повернення кредиту - до 08.03.2022 (дисконтний період - 30 днів);
процентну ставку після закінчення дисконтного періоду - 1087,70% річних (2,98% на день);
дисконтну процентну ставку - 3,65% річних (0,01% на день).
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача за договором №550771183 від 06.02.2022 року, за період з 06.02.2022 року по 05.05.2022 року складає 10 000 грн - заборгованість по кредиту, 42,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.83-84).
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача за договором №550771183 від 06.02.2022 року, за період з 05.05.2022 року по 31.07.2023 року складає 10 000 грн - заборгованість по кредиту, 73,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 84-85).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст.1077, 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав такі висновки: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом.
Так, 28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 49-51).
Згідно приписів п. 3.1. договору факторингу № 28/1118-01, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.
Відповідно до п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Відповідно до п. 8.4. договору факторингу № 28/1118-01, даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.
Додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони внесли зміни в п. 8.2., яким погодили, що строк дії договору закінчується 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 55).
Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, продовжно строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до 31.12.2021 року (а.с. 56-60).
Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року включно (а.с. 61).
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023року (а.с. 62).
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 63).
Як вбачається із Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №550771183 від 06.02.2022 року на суму 10 042 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн, заборгованість за відсотками - 42,00 грн (а.с. 64-65).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с. 66-70).
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (пункт 4.1).
03.08.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року відповідно, до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року включно (а.с. 71).
30.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року відповідно, до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року включно (а.с. 72).
Як вбачається із Реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №550771183 від 06.02.2022 на суму 10 073 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн, заборгованість за відсотками - 73,00 грн (а.с. 73-74).
26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 75-79).
Відповідно до п.п. 1.1. договору, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підтвердження переходу права вимоги до позивача, позивачем надано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року (а.с. 82).
Згідно витягу з реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 10 073 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн, заборгованість за відсотками - 73,00 грн (а.с. 80-81).
З огляду на те, що позивачем надано повний ланцюг доказів матеріального правонаступництва, включаючи платіжні інструкції про оплату за договорами факторингу та витяги з реєстрів боржників на кожному етапі передачі права (від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та до ТОВ «Юніт Капітал»), останній є належним кредитором у зобов'язанні.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв'язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.
Встановлено, що суд першої інстанції надсилав на поштову адресу відповідача копію ухвали від 25.03.2025 року про відкриття провадження, яка була отримана відповідачем 03.04.2025 року, що підтверджується поштовим зворотнім повідомленням, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 106). Тому твердження відповідача про те, що він не був повідомлений про розгляду справи не відповідають дійсності.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування коштів за договором та отримання їх відповідачем, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення №729775cd-60c0-402c-9771-a7ca38d94a49 від 31.12.2021 року про зарахування 10 000 грн на банківську картку № НОМЕР_4, отримувач вказаний ОСОБА_1 , призначення платежу: переказ коштів згідно договору №550771183 від 06.02.2022 (а.с.46). При цьому, колегія суддів наголошує, що у вищевказаному платіжному дорученні зазначено реквізити платника, отримувача, РНОКПП отримувача, маска банківської картки отримувача та призначення платежу. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем, при зверненні до суду з цим позовом, було надано достатні та допустимі докази щодо перерахування відповідачу кредитних коштів на картковий рахунок.
Що стосується стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу, судом апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, що звертаючись до суду із вказаним позовом ТОВ «ФК «ЕЙС»» просило стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Суд першої інстанції вважав заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу обґрунтованим та доведеним, водночас від відповідача жодних заперечень щодо заявлених витрат на правову допомогу (їх завищеності) не надходило.
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з висновками наведеними у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61-19062св21) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідач подаючи апеляційну скаргу, висновки суду в цій частині не спростував та обгрунтування (заперечення) з приводу визначеного судом першої інстанції розмір у витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості на власний розсуд встановлювати, в чому полягає неправильність висновків суду в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Галкіної Яни Геннадіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «24» квітня2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов