Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/5613/2026
м. Київ Справа № 757/743/21-ц
23 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Можарівській М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кудлая Олександра Павловича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О.М., у цивільній справі за позовомОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням у розмірі 208 954,28 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника у розмірі 26 546,47 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2020 року у справі № 757/5892/19-ц його було поновлено на посаді провідного економіста служби закупівель ДП «Укрхімтрансаміак» з 08 січня 2019 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах заявлених позовних вимог за період з дати незаконного звільнення по дату пред'явлення позову (з 09.01.2019 по 05.02.2019) в розмірі 17 127,40 грн.
22 жовтня 2020 року наказом ДП «Укрхімтрансаміак» №387-к-о його звільнено з посади провідного економіста служби закупівель ДП «Укрхімтрансаміак». При звільнені йому виплачені заробітна плата за фактично відпрацьований час, матеріальна допомога, передбачена Колективним договором та компенсація за невикористану відпустку, проте середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2019 по дату ухвалення рішення Печерським районним судом міста Києва про поновлення на роботі - 29.01.2020, яке в силу ч.2 ст.273 ЦПК України набрало законної сили 01.10.2020, а також за період з 30.01.2020 (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на роботі) по 16.03.2020 (дату фактичного виконання судового рішення про поновлення на роботі).
14.12.2020 він звернувся до ДП «Укрхімтрансаміак» із заявою про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати пред'явлення позову по дату ухвалення рішення про поновлення на роботі та з дати ухвалення рішення про поновлення на роботі по фактичне поновлення наказом ДП «Укрхімтрансаміак» (16.03.2020).
Станом на дату подання позовної заяви відповідач відповіді не надав.
За таких обставин, позивач вважає, що з урахуванням гарантій, передбачених статтями 235, 236 КЗпП України, він має право на стягнення на свою користь з ДП «Укрхімтрансаміак» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2020 по 16.03.2020 у сумі 235 501,75 грн, з яких: 208 954,28 грн (за період із 06.02.2019 по 16.03.2020) та 26 546,47 грн (за період із 30.01.2020 по 16.03.2020 року).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Укрхімтрансаміак», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 208 954,28 грн - закрито. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 208 954,28 грн, суд першої інстанції виходив із того, що судом уже були розглянуті позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу і рішення суду у справі № 757/5892/19-ц набрало законної сили.
Крім того, оскільки позивача було звільнено з роботи 08.01.2019 року, то строк звернення до суду за захистом порушеного права в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закінчився 08.04.2019.
Щодо стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 26 546,47 грн за період із 30.01.2020 по 16.03.2020, то такі виплати не відносяться до структури заробітної плати, а тому до цих правовідносин застосовується строк у три місяці з дня коли особа дізналася про порушення свого права.
За таких обставин, перебіг строку звернення із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі виник у позивача з наступної календарної дати від дати видання наказу №73-к-щ про поновлення його на роботі, тобто з 17.03.2020 року, а закінчився такий строк 17.06.2020 року. У свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом 11.01.2021 року, тобто з пропуском тримісячного строку встановленого ч. 1 ст.233 КЗпП України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 11 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кудлай О. П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2025 в частині закриття провадження щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2019 по 29.01.2020 у сумі 208 954,28 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 26 546,47 грн позивачем не оскаржується.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що висновок суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковим. Фактичні межі попереднього спору (№ 757/5892/19-ц) та цього спору (№ 757/743/21-ц) не є тотожними.
У справі № 757/5892/19-ц суд розглядав позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за частину періоду вимушеного прогулу, період який був відомий позивачу, а саме з дати звільнення (08.01.2019) по дату подання позовної заяви (05.02.2019).
У справі № 757/743/21-ц заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не була охоплена рішенням у справі № 757/5892/19-ц.
Суд першої інстанції не дослідив належним чином змісту резолютивної та мотивувальної частин рішення у справі № 757/5892/19-ц, не встановив, за який саме період вимушеного прогулу було стягнуто середній заробіток у тій справі, і не порівняв цей період із періодом, заявленим у цій справі (06.02.2019 - 16.03.2020).
Закриваючи провадження, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права на судовий захист частини вимог, які раніше не були предметом розгляду та не були вирішені судом, чим порушив ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ЦПК України щодо права на ефективний судовий захист.
При розгляді питання про застосування позовної давності (строків звернення до суду), суд не врахував, що відповідно до позиції ВП ВС (Постанова від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19) вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової заробітної плати не обмежені будь-яким строком.
Вказане суперечить приписам ст. 43, 81, 263 ЦПК України (щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, оцінки доказів та ухвалення законного й обґрунтованого рішення).
У березні 2026 року ДП «Укрхімтрансаміак» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
В судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1 та його представник Кудлай О.П. , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача Гегельська Н.А. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам закону не відповідає.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 06.02.2019 по 29.01.2020, суд першої інстанції виходив із того, що такі позовні вимоги вже були предметом розгляду в справі № 757/5892/19-ц та рішення суду за такими вимогами набрало законної сили.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року в справі №757/5892/19-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного економіста служби закупівель ДП «Укрхімтрансаміак» з 08 січня 2019 року. Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17 127,40 грн.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Допущено негайне виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2019 року по 29 січня 2020 року в розмірі 210 667 грн 02 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року в частині стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено.
Доповнено резолютивну частину рішення в частині стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 17 127,40 грн наступним: «з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року скасовано.
Отже, за результатами розгляду справи № 757/5892/19-ц у межах заявлених позовних вимог з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17 127,40 грн за період із 08 січня 2019 року (дата звільнення) по 05 лютого 2019 року (дата подання позовної заяви).
У справі ж № 757/743/21-ц заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не була охоплена рішенням у попередній справі, а саме у справі, яка переглядається позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2019 (дати пред'явлення позову до суду) до 29 січня 2020 року (ухвалення судом рішення).
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, в частині заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, який не був охоплений рішенням в справі № 757/5892/19-ц, а саме: з 09 лютого 2019 (дати пред'явлення позову до суду) до 29 січня 2020 року (ухвалення судом рішення).
Крім того, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним вимогами є таким, що зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Визначаючи юридичну природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в аспекті застосування статті 233 КЗпП, якою визначені різні строки звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати та про захист трудових прав, не пов'язаних із оплатою праці, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.
Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. За цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій, має безумовне право на отримання заробітної плати.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
Отже, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
При цьому, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.
При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).
Оскільки позивача неправомірно звільнено з посади, що встановлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року в справі №757/5892/19-ц, то колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 06 лютого 2019 (дати пред'явлення позову до суду) до 29 січня 2020 року (ухвалення судом рішення), який не був охоплений попереднім судовим рішенням.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно довідки про заробітну плату ДП «Укрхімтрансаміак» №105 від 25.01.2019 дохід позивача за період листопад-грудень 2018 року склав 29973,00 грн (листопад 2018 року - 12899,17 грн, грудень 2018 року - 17073,83 грн), кількість фактично відпрацьованих днів за цей період складає 35 днів (листопад 2018 року - 15 днів, грудень 2018 року - 20 днів). Середньоденна заробітна плата позивача за цей період склала: 29973,00: 35 днів = 856,37 грн.
За час вимушеного прогулу позивача з 06 лютого 2019 (дати пред'явлення позову до суду) до 29 січня 2020 року (ухвалення судом рішення) було 242 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу складає:
856,37 грн (середньоденна заробітна плата за два місяці перед звільненням) Х 242 днів (робочі дні за період з 06 лютого 2019 (дати пред'явлення позову до суду) до 29 січня 2020 року) = 207 241,54 грн.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 207 241,54 грн, вказана сума зазначена без відрахування податків та обов'язкових платежів, які мають бути відраховані під час виконання рішення суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
З огляду на те, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено частково, то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 072,41 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 108,61 грн.
Керуючись статтями 141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кудлая Олександра Павловича задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 06.02.2019 по 29.01.2020 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 06.02.2019 по 29.01.2020 в розмірі 207 241,54 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 072,41 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 108,61 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 квітня 2026 року.
Головуючий: Судді: