Справа № 758/16749/24 Головуючий у суді І інстанції Саламон О.Б.
Провадження № 22-ц/824/7209/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
22 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, постановлену за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача у сфері енергетики та комунальних послуг та об'єднаним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання неправомірними дій з видачі технічних умов для приєднання до електромереж та їх скасування,
У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває зазначена вище цивільна справа.
29 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити виконання робіт відповідача в межах його договірних зобов'язань із громадською організацією «Товариство індивідуальних забудовників «Десенка» в особі групи учасників із 16 осіб без виготовлення та втілення на практиці нових технічних умов для позивача.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, в межах цієї справи за заявою ОСОБА_2 вжито заходи забезпечення позову.
11 липня 2025 року ГО «ТІЗ «Десенка» всупереч пункту 7.4 розділу 7 (припинення діяльності товариства) прийнято рішення про передачу частки активу, який належить позивачці на користь відповідача.
Під час розгляду справи № 910/10741/25 за вимогою Господарського суду міста Києва представник ГО «ТІЗ «Десенка» - ОСОБА_7 надав письмові заперечення та письмові докази фактичного виконання рішення зборів.
У грудні 2025 року без погодження та повідомлення ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, на правах монополії відповідача за рішенням третьої особи встановлено три опори задля потреб ОСОБА_3 .
У зв'язку з наведеним, позивачка вважає, що ГО «ТІЗ «Десенка» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» позбавили її права на реалізацію стандартного приєднання до електричних мереж монополіста. При цьому, відповідальний представник ОСОБА_4 та керівник департаменту розвитку ОСОБА_5 не запропонували їй нову редакцію технічних умов з огляду на отриманий авансовий платіж, що дорівнює вартості приєднання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції, дослідивши зміст та вимоги позовної заяви ОСОБА_1 , формулювання прохальної частини її заяви про забезпечення позову, яка є неконкретизованою, належним чином не обґрунтованою, без наведення достатніх обставин і правових підстав, відповідно до яких вказаний спосіб забезпечення позову є співмірним зі змістом позовних вимог, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в сукупності із положеннями діючого законодавства, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні підстави припускати, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним та виправданим для ефективного забезпечення захисту порушених прав позивачки.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі була обумовлена твердженнями про те, що роботи, які раніше були заблоковані третьою особою ОСОБА_2 разом із ГО «ТІЗ «Десенка», виконуються без дозволу і погодження власника земельної ділянки та члена організації.
ОСОБА_7 , як власник внутрішньої електромережі, збудованої на потужностях мережі, у яку вкладені 1 700 000,00 грн родиною позивачки, намагається змусити її знову звертатися до відповідача та отримувати технічні умови, що будуть вимагати погодження на підключення у 22 осіб.
Гарантійний лист, виданий ГО «ТІЗ «Десенка» позивачці у 2017 році, не був прийнятий відповідачем, який замість 17 необхідних кіловатів, заклав до технічних умов 250. Таким чином, суд фактично відмовив у задоволенні не тільки заяви про забезпечення позову але і фактично вирішив спір, відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Для з'ясування всіх обставин суд мав призначити заяву до розгляду, але упереджене ставлення до представника позивачки через кругову поруку у суддівському середовищі зумовило прийняти помилкове рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в особі представника - адвоката Василенко О.В. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу про відмову в забезпеченні позову - без змін, посилаючись на те, що запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення безпосередньо не пов'язані з предметом позову, оскільки позовними вимогами позивачки є зобов'язання відповідача протягом 30 днів виконати стандартне приєднання до електричних мереж будинку на підставі договору № 005579/191598 від 28 травня 2024 року, тоді як предметом забезпечення позову - виконання робіт з невизначених позивачкою договірних зобов'язань із ГО «ТІЗ «Десенка» та виготовлення і втілення нових технічних умов, однак при розгляді справи в суді сама позивачка не зазначала щодо вирішення спору шляхом нових технічних умов.
Отже, на думку відповідача, заявлені обмеження не стосуються суті пред'явлених позовних вимог, а сама по собі вимога заяви про забезпечення позову про заборону до вчинення певних дій ніяк не впливає на предмет позову.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки - ОСОБА_6 підтримав аргументи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» причини неявки до суду не повідомляла, тому колегія суддів дійшла висновку, що її неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачки,перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема,згідно із пунктами 2-4 частини першої цієї статті позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Таким чином від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
За своєю правовою природою, правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому, такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, забезпечення позову у справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У даній справі ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживача у сфері енергетики та комунальних послуг, в якому просила зобов'язати відповідача протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішенням суду виконати стандартне приєднання до електричних мереж будинку АДРЕСА_1 на підставі договору № 005579/191598 від 28 травня 2024 року та на виконання пункту 4.2.4 глави 4.2 розділу IV Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310.
Метою зазначеного позову є примусове виконання відповідачем обов'язку в натурі, а саме виконати видані позивачці Технічні умови приєднання до електромереж, які передбачають встановлення на земельній ділянці 8000000000:62:484:0008 більш потужної трансформаторної підстанції на 250 кВт, та встановлення електроопори.
Разом з тим, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить вжити такі заходи забезпечення позову: «Заборонити виконання робіт відповідача в межах його договірних зобов'язань із ГО «ТІЗ «Десенка» в особі групи учасників із 16 осіб без виготовлення та втілення на практиці нових технічних умов для позивача».
Зазначені заходи забезпечення позову вочевидь не відповідають заявленим позовним вимогам та ніяким чином не забезпечать виконання рішення суду у разі задоволення позову про зобов'язання виконати стандартне приєднання до електричних мереж будинку, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивачка звернулася до суду.
Суд першої інстанції вірно відмітив формулювання прохальної частини заяви про забезпечення позову, яка є неконкретизованою та стосується невизначеного кола осіб, які не є учасниками даної справи, зокрема, твердження щодо групи учасниківГО «ТІЗ «Десенка» із 16 осіб.
Стороною позивачки не обґрунтовано, які саме роботи вона просить заборонити виконувати відповідачеві, кого з учасників громадської організації вона має на увазі, а також в заяві не наведено достатніх обставин та правових підстав, визначених законом, відповідно до яких вказаний спосіб забезпечення позову є співмірним зі змістом позовних вимог.
Враховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, у той час як запропоновані позивачкою заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні (конкретно не визначені) дії, що не стосується предмету судового розгляду, є необґрунтованими та неспівмірними із вимогами позову, які вона заявила в судовому порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги заяви про забезпечення позову у даному випадку не відповідають обставинам справи та критеріям співмірності.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. При цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Проте, вищенаведені заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивачки щодо забезпечення позову і жодним чином не впливають на ефективний захист або поновлення її прав, оскільки відсутній зв'язок між цими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі спроможності заходів, які позивачка просила вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання можливого судового рішення в разі задоволення її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі була обумовлена відповідними обставинами щодо спірних правовідносин сторін та інших осіб, для з'ясування яких суд першої інстанції мав призначити розгляд поданої заяви у судовому засіданні, колегія суддів не приймає до уваги.
По-перше, заява про забезпечення позову ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 29 грудня 2025 року (а.с. 55, 56, т. 2), не обґрунтовувалась тими обставинами щодо необхідності вжиття у справі заходів забезпечення позову, про які представник позивачки - ОСОБА_6 зазначає в апеляційній скарзі та у долученій до неї заяві про забезпечення позову (а.с. 72, 73, т. 2).
По-друге, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи і суд, розглядаючи таку заяву, може (а не зобов'язаний) викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частини перша, третя статті 153 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи, характер спірних правовідносин та предмет позову, який пред'явила позивачка, а також вірно взяв до уваги, що з обставин даної справи не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про зобов'язання виконати приєднання до електричних мереж, а такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії, спрямовані на виконання його договірних зобов'язань з іншими особами без виготовлення нових технічних умов для позивачки, у даному випадку не відповідає змісту порушеного, на думку позивачки, права і не є співмірним із заявленими нею вимогами в цій справі.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду першої інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати у вигляді судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року про відмову в забезпеченні позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній