Справа №754/4138/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3384/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
20 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №12026100030000546 від 11 березня 2026 року - прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026100030000546 від 11 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.203-2 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на вилучене майно, а саме:
- 2 системних блоки, які опечатані бірками поліції: NРР -0076482;ОТР -0076481;
- 15 моноблоків, опечатано бірками поліції: NРР -0076497; NРР -0076496; NРР -0076495; NРР -0076494; NРР-0076493; NРР-0076492; NРР -0076491; NРР - 0076490; NРР -0076489; NРР -0076488; NРР -0076487; NРР -0076486; NРР - 0076485; NРР -0076484; NРР -0076483;
- 10 шт. оптичних комп'ютерних мишок поміщені до полімерного пакету за скріплено затяжкою Е 27393942;
- 11 комп'ютерних клавіатур які поміщено до полімерного пакету за скріплено затяжкою №Е27393962;
- Грошові кошти в сумі 2060 грн.: З купюри номіналом по 20 грн.; 10 купюр номіналом по 50 грн.; 1 купюра номіналом 100 грн.; 7 купюр номіналом 200 грн., які поміщено до спец, пакету НПУ № WAR 2083883;
- відеорегістратор марки «Hilvision», який поміщено до спец, пакету НПУ№WAR 1420625;
- жорсткий диск марки «Seagate», який поміщено до спец, пакету НПУ № WAR 2083882;
- 2 аккумуляторні батареї, які опечатано бірками поліції: NРР-0076480; NРР -0076479;
- мобільний телефон марки «Ірhоnе7» сірого кольору, який поміщено до спец, пакету НПУ №WAR 2083881, у кримінальному провадженні № 12026100030000546 від 11.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Апелянт вказує на те, що саме вилучена техніка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України та на ній збереглись сліди кримінального правопорушення, вона повністю підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України та це є підставою для її арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування з метою запобігання можливості її приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вилучені речі під час обшуку від 11.03.2026 використовувалися невстановленими особами, як засіб вчинення кримінального правопорушення, таким чином до них може бути застосована спеціальна конфіскація, відповідно до вимог ст. 96-2 КК України.
Відмова у накладенні арешту на виявлені та вилучені речі під час обшуку, за таких обставин створює реальний ризик втрати доказової інформації та унеможливлення проведення необхідних експертних досліджень.
Таким чином, висновки слідчого судді є передчасними, зроблені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідають завданням кримінального провадження.
Власник майна, його представник та прокурор у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в підтримку поданої ним апеляційної скарги, яку він підтримав з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що в провадженні слідчого відділу Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100030000546 від 11.03.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 12 березня 2026 року прокурор Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026100030000546 від 11 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, а саме майна, вилученого в ході обшуку 11 березня 2026 року за адресою: м. Київ, пр. Червоної Калини, 47.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор зазначив, що до чергової частини Деснянського УП ГУНП у м.Києві на спец-лінію «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м.Київ, пр. Червоної Калини, 47, здійснюється організація та проведення азартних ігор.
Виїздом слідчо-оперативної групи Деснянського УП ГУНП у м. Києві вказана інформація підтвердилась. На момент прибуття працівників Деснянського УП ГУНП у м.Києві, за адресою проведення незаконної діяльності у сфері азартних ігор, а саме: місто Київ, пр. Червоної Калини, 47, доступ до таких приміщень не обмежувався.
11 березня 2026 року у період часу 14 год. 25 хв. до 16 год. 24 хв. у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України з метою врятування майна, а саме речей, які є доказами вчинення кримінального правопорушення, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: місто Київ, пр. Червоної Калини, 47, під час якого виявлено та вилучено: 2 системні блоки; 15 моноблоків; 10 штук оптичних комп'ютерних мишок; 11 комп'ютерних клавіатур; грошові кошти в сумі 2060 грн.; відеореєстратор марки «Hilvision»; жорсткий диск марки «Seagate»; 2 акумуляторні батареї; мобільний телефон марки «IPHONE7» сірого кольору.
Вилучені під час обшуку речі постановою старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві від 11 березня 2026 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026100030000546 від 11 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Додатково постановою старшого слідчого Деснянського УП ГУНП у м.Києві від 11 березня 2026 року нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, пр. Червоної Калини, 47, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026100030000546 від 11 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.203-2 КК України.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ, пр. Червоної Калини, 47, на праві власності належать: ТОВ Фірма «СВІТОЧ ЛТД», код ЄДРПОУ 19256133, загальна площа 178,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомості 891304680000.
Прокурор у клопотанні зазначив, що виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході обшуку майно, оскільки воно використовувалось для організації доступу до азартних ігор, було засобами вчинення злочину, містить відомості, що мають значення для встановлення обставин вчинення правопорушень, може бути об'єктами спеціальної конфіскації.
12.03.2026 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026100030000546 від 11 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду першої інстанції, встановив, що ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року у задоволенні клопотання слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві про надання дозволу на проведення невідкладного обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України - нежитлового приміщення за адресою м. Київ, пр. Червоної Калини, 47, в ході якого було виявлено та вилучено майно, про арешт якого клопоче прокурор, було відмовлено, що тягне за собою недопустимість отриманих внаслідок вказаної слідчої дії доказів.
Також слідчий суддя встановив, що в порушення вимог ст. 171 КПК України у клопотанні прокурором не зазначено конкретну мету накладення арешту на вилучене майно, а мотивування застосування заходу забезпечення кримінального провадження є суто формальним, без зазначення конкретних обставин кримінального правопорушення, які можуть бути встановлені за допомогою вказаного майна. Також прокурором у клопотанні не враховано розумність, співрозмірність та наслідки обмеження права власності третіх осіб, яким належать тимчасово вилучене майно.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання прокурора щодо накладення арешту на майно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам глави 17 КПК України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, виходячи з наданих прокурором матеріалів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Колегія суддів звертає увагу, що кожне кримінальне провадження має здійснюватись із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПКніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 233 КПКслідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Як убачається із даних протоколу обшуку від 11.02.2026, цього ж дня у період часу 14 год. 25 хв. до 16 год. 24 хв. у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України, у зв'язку із необхідністю врятування майна, було проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України у приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 47, за відсутності ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук.
У подальшому, як встановлено слідчим суддею, після проведеного обшуку, слідчий у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку приміщення за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 47, за наслідками розгляду якого ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2026 відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
Згідно положень ч. 3 ст. 233 КПК України, якщо слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255цього Кодексу.
Відтак, станом на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, вилученого у ході невідкладного обшуку, слідчим суддею у кримінальному провадженні №12026100030000546 від 11 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України було встановлено відсутність підстав для проникнення до приміщення за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 47, та відмовлено у клопотанні слідчого про проведення обшуку за вказаною адресою, що свідчить про відсутність у слідчого судді правових підстав для застосування зазначених в клопотанні обмежувальних заходів до вилученого в ході невідкладного обшуку 11.03.2026 майна.
Таким чином, арешт на вказане у клопотанні майноне може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно,а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4