1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 20 квітня 2026 року, апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Требухів, Броварського району, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави та застосовано до нього, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці з моменту винесення ухвали, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за вказаною адресою, без застосування електронних засобів контролю та покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 31 грудня 2025 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, погодженого прокурором про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 16 березня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування під № 12026111130000463, за ознаками кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
16 березня2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
17 березня 2026 року, слідча слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2026 року із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , без визначення розміру застави
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2026 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи при цьому обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, його вік, характеризуючі матеріали, міцність соціальних зв'язків, його майновий стан та стан здоров'я, зокрема його травму, яка отримана під час сутички з потерпілим, а також те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на даний час, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчий суддя врахував тяжкість покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, особу підозрюваного, а також стан його здоров'я. Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов до переконання, що на цій стадії провадження суспільна потреба у позбавленні волі ОСОБА_6 відсутня, а запобігти існуючим ризикам та забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків зможе такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт за адресою його постійного місця проживання, з покладенням низки обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КК України. З таким висновком погоджується колегія суддів.
Слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти наявним ризикам.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю та обставинами злочину.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2026 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 361/3020/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11сс/824/3483/2026 Доповідач ОСОБА_13
Категорія ст.181 КПК України