17 квітня 2026 року м. Київ
Справа № 369/216/26
Провадження: № 33/824/1735/2026
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
секретар Лаврук Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Дениса Вікторовича
на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2026 року, винесену під головуванням судді Лисенко В. В.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого
зач. 2. ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Д. В. 24 лютого 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2026 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що невід'ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 відсутні докази щодо завдання будь-якої шкоди малолітньому синуМихайлу. Крім того, як вбачається з матеріалів справи факт вчинення домашнього насильства підтверджується тільки заявою потерпілої її письмовими поясненнями та рапортом працівника поліції. Викладені в протоколі обставини фактично ґрунтуються виключно на поясненнях потерпілої, і не підтверджуються іншими доказами, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 насильства економічного характеру. Крім того, ОСОБА_1 не змінювалось лікування свого сина, а навпаки ним було вжито всіх заходів з метою надання належного лікування, що підтверджується копією чеку, який міститься в матеріалах справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його - адвокат Поліщук Д. В. підтримали доводи апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі у зв?язку із відсутністю складу правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 11.12.2025 року близько 19 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно свого малолітнього сина, а саме: навмисно змінив призначене лікарем лікування, чим перешкодив в отримані необхідних послуг з лікування свого малолітнього сина.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17.12.2025 року серії ВАД № 969526, поясненнями ОСОБА_2 та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи,тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ч. 2 ст. 1732 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 1732 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Тобто, факт вчинення конфлікту, навіть між особами, визначеними Законом, сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства.
В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення, хоча, за змістом диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об'єктивну сторону змісту правопорушення, є обов'язковим.
Окрім того, обставини, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого домашнього насильства відносно малолітньої дитини, а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 11 грудня 2025 року о 16:07 придбав медичний засіб Зафакол для своєї неповнолітньої дитини (а. с. 19), що свідчить про його намір дотримуватися медичних приписів. Важливо зазначити, що факт придбання ліків відбувся до зазначеного в протоколі часу (близько 19:00), а це означає, що ОСОБА_1 не мав наміру змінювати лікування. Протокол про адміністративне правопорушення, складений 17 грудня 2025 року, стверджує, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного характеру, змінивши призначене лікарем лікування. Однак, ОСОБА_1 , навпаки, вживав усіх необхідних заходів, щоб знайти та придбати ліки для своєї дитини.Таким чином, не можна стверджувати, що ОСОБА_1 змінив лікування або порушив призначення лікаря. Його дії були спрямовані на забезпечення необхідного лікування, а придбання медичного засобу «Зафакол» свідчить про бажання забезпечити належну медичну допомогу своїй малолітній дитині.
Отже, зазначена в протоколі інформація не відповідає реальним діям ОСОБА_1 , і його поведінка не має ознак зміни лікування, а є, скоріше, спрямованою на виконання медичних рекомендацій та турботу про здоров'я дитини.
Будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 11 грудня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Наведені обставини свідчать про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалення судового рішення відбувся судом першої інстанції без всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи.
Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що матеріали справи не доводять наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, а відтак постанова Києво-Святошинськього районного суду київської області від 16 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Дениса Вікторовичазадовольнити.
Постанову Києво-Святошинськього районного суду Київської області від 16 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома