Справа № 757/11142/26-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2897/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Костянтинівка Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 62026100110000017 від 29.01.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 22.04.2026 року включно.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), із зобов'язанням підозрюваного ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 22.04.2026 включно, а саме:
- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких буде наданий стороною обвинувачення;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. - скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вказане клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі не менш ніж 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.
Прокурор вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що відповідно до клопотання слідчого, пропонувалося застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі не менш ніж 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн.
Такий запропонований розмір застави обумовлений існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а також з урахуванням інших, передбачених ст. 178 КПК України обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, у тому числі майнового стану підозрюваного ОСОБА_7 .
Зокрема, відповідно до щорічної декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, у власності ОСОБА_7 перебуває нерухоме майно, а саме: житловий будинок та 3 земельні ділянки, відомості щодо вартості яких відсутні, а також автомобіль RENAULT LATITUDE, 2011 року.
Окрім того, на думку прокурора, враховуючи службове становище ОСОБА_7 , який станом на 23.02.2026 тимчасово виконував обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід прийти до висновку, що має місце виключний випадок, коли застава у розмірі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить лише 266 240 грн. та є співмірною сумою із сумою одержаної ним неправомірної вигоди (172 800 грн), не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Однак, всупереч ст.ст. 94, 182, 370 КПК України слідчим суддею прийнято рішення незаконно, необґрунтовано, невмотивовано, з ненаданням належної оцінки ризикам, які передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, та іншим доводам сторони обвинувачення.
Прокурор зазначає, що в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не враховано в повному обсязі тяжкість кримінального правопорушення, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , та той факт, що санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Також, судом не враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення по справі «Ілійков проти Болгарії» (2001 рік), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Усвідомлення ОСОБА_7 тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, результатів розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що будь-який з більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі не менш ніж 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не зможе запобігти настанню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належне виконання останнім своїх процесуальних обов'язків.
Крім цього, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва не враховано доводи прокурора про наявність інших ризиків можливої неправомірної поведінки ОСОБА_7 , зокрема ризиків, передбачених п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Таким чином, прокурор вважає, що слідчий суддя, прийнявши ухвалу про часткове задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі менш ніж 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (998 400 грн), істотно порушив кримінальний процесуальний закон, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування цієї ухвали.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 із альтернативою внесення застави у розмірі не менш ніж 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (998 400 грн) відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Апелянт стверджує, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 із альтернативою внесення застави у розмірі не менш ніж 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (998 400 грн) спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінального правопорушення та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів скоєного злочину підозрюваним. У разі перебування ОСОБА_7 на волі при визначеній заставі лише у 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (266 240 грн) існує ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення доказів його протиправної діяльності.
Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 при визначеній заставі лише у 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у подальшому може: переховуватися від органів досудового слідства та /або суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У зв'язку із наведеним, орган досудового розслідування вважає, що враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та ризиків, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, вік та стан здоров'я, соціальні зв'язки підозрюваного, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі не менш ніж 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є єдиним запобіжним заходом, достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026100110000017 від 29.01.2026 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що в січні 2026 року ОСОБА_11 , який перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , вирішив працевлаштуватись на підприємство критичної інфраструктури задля отримання бронювання, проте розуміючи, що для вказаного необхідно оновити військово-облікові дані та пройти військово-лікарську комісію, в останнього виникли побоювання у мобілізації до лав Збройних Сил України, зважаючи на відсутність установлених чинним законодавством України підстав не підлягати призову.
З метою отримання консультацій із вказаних питань, ОСОБА_11 від свого знайомого було отримано номер мобільного телефону невідомого раніше співробітника територіального центру комплектування НОМЕР_1 .
Надалі, ОСОБА_11 здійснив телефонний дзвінок за вказаним вище номером телефону, в результаті чого дізнався, що спілкується з офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , який під час розмови повідомив, що для надання консультації останньому необхідно прибути до селища Володарка Білоцерківського району Київської області. У зв'язку із вказаним, 27.01.2026 у післяобідній час, ОСОБА_11 прибув у центр селища Володарка, де зустрівся із ОСОБА_7 та в ході розмови повідомив останньому про свій намір працевлаштуватись на підприємство критичної інфраструктури, а також запитав про послідовність дій в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, та ймовірні наслідки відвідання останнього, на що останній повідомив про необхідність оновлення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, при цьому, ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_11 , що він в змозі допомогти йому оновити військово-облікові дані та пройти військово-лікарську комісію таким чином, щоб за наслідком цього його не було мобілізовано до лав Збройних Сил України, взамін за що ОСОБА_7 висунув вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди.
В період з 09.02.2026 по 23.02.2026 ОСОБА_11 , виконуючи вказівки ОСОБА_7 , вчиняв дії з постановлення на військовий облік 4 відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходження військово-лікарської комісії, за що ОСОБА_7 23.02.2026, орієнтовно о 16 год 10 хв. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Привокзальна вулиця, 34 (залізничний вокзал), діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи службовою особою з використанням наданого йому службового становища одержав від ОСОБА_11 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду в сумі 4 000 доларів США (що станом на 23.02.2026 згідно офіційного курсу НБУ становить 172 800 грн., та є неправомірною вигодою у значному розмірі).
23.02.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
24.02.2026 року старший слідчий в особливо важливих справах Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодження з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що у вказаному провадженні ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у висловленні прохання та одержанні неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення дій, такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зазначив, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- матеріалами УСР в Київській області ДСР НП України від 28.01.2026 про виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення, в яких міститься копія протоколу прийняття заяви ОСОБА_11 про вимагання ОСОБА_7 у нього неправомірної вигоди;
- постановою про залучення ОСОБА_11 до конфіденційного співробітництва та проведенні інших негласних слідчих (розшукових) дій від 30.01.2026;
- письмовою згоду ОСОБА_11 на залучення до конфіденційного співробітництва та проведенні інших негласних слідчих (розшукових) дій від 30.01.2026;
- протоколом допиту у процесуальному статусі свідка ОСОБА_11 від 30.01.2026, який зазначив про те, що 27.01.2026 у центрі селища Володарка ОСОБА_7 висунув вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди, суму якої він повідомить згодом, за надання допомоги у оновленні військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 таким чином, щоб за наслідками цього ОСОБА_11 не було мобілізовано;
- матеріалами виконання доручення УСР в Київській області ДСР НП України від 30.01.2026, в яких містяться документи первинної перевірки інформації зазначеної ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту у процесуальному статусі свідка ОСОБА_11 від 11.02.2026, який зазначив обставини висунення ОСОБА_7 вимоги надання йому неправомірної вигоди;
- протоколом допиту у процесуальному статусі свідка ОСОБА_11 від 23.02.2026, який зазначає обставини контрольованої передачі ОСОБА_7 , за його вимогою, неправомірної вигоди;
- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 23.02.2026, в яких відображено передача ОСОБА_11 імітаційних засобів у вигляді грошових коштів загальною сумою 3800 доларів США та грошові кошти в сумі 200 доларів США для проведення негласної слідчої (розшукової) дії з метою отримання фактичних даних про виявлення кримінального правопорушення - вимагання та одержання неправомірної вигоди в розмірі 4000 доларів США т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 ;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.02.2026, в якому зафіксовані відомості, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, а саме обставини спілкування свідка ОСОБА_11 з підозрюваним ОСОБА_7 та іншими особами;
- іншими матеріалами в їх сукупності.
Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення обґрунтовувала тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.
У клопотанні слідчий також зазначив, що на даний час існують ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
1) ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність даного ризику обґрунтовано тим, що в органу досудового розслідування на даний час є достатні підстави вважити, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
2) ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному ОСОБА_7 інкримінується вчинення тяжкого злочину, останній може особисто чи опосередковано негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду через прохання, погрози, або іншим шляхом, вживати активних заходів щодо знищення, приховування або спотворення документів, які мають вагоме значення для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення та унеможливлення притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
3) ризик незаконного впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні.
На думку слідчого ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою надання останніми неправдивих показань.
4) ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Даний ризик слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 шляхом отримання консультацій, порад чи допомоги від сторонніх осіб, самостійно або ж опосередковано, може вживати інших заходів, які стануть перешкодою у кримінальному провадженні.
5) ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З метою уникнення від кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_7 може вчинити ряд інших злочинів, зокрема, останній може самостійно або з використанням третіх осіб підробити офіційні документи або ж створити неіснуючі на підтвердження своєї версії подій, яка може виправдовувати останнього.
З огляду на наведене, дії підозрюваного та загроза можливого покарання за них свідчать про те, що вказана особа з метою ухилення від кримінальної відповідальності може реалізувати будь який із вищевказаних дій, що становлять ризики визначені в п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання органу досудового розслідування, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи викладене, та зважаючи на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий також зазначив, що при вирішенні питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно врахувати майновий стан підозрюваного.
Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, у власності ОСОБА_7 перебуває нерухоме майно, а саме: житловий будинок та 3 земельні ділянки, відомості щодо вартості яких відсутні, а також автомобіль RENAULT LATITUDE, 2011 року.
За таких обставин, сторона обвинувачення вважає, що до підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати як альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 62026100110000017 від 29.01.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 22.04.2026 року включно.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), із зобов'язанням підозрюваного ОСОБА_7 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 22.04.2026 включно, а саме:
- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких буде наданий стороною обвинувачення;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Також, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, їх наслідки, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, висновок слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, тяжкість та обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, розмір грошових коштів неправомірної вигоди, яку підозрюваний отримав, а саме 4000 доларів США, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 266 240,00 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Гарантії, передбачені частиною 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 70; «Мангурас проти Іспанії [ВП]» (Mangouras v. Spain [GC]), § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 14).
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн., який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн., про що порушує питання прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні ОСОБА_7 розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Крім того, станом на день апеляційного розгляду прокурором не надано відомостей про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 після виконання ухвали слідчого судді та внесення визначеного вказаною ухвалою розміру застави.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не містять обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн., є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного, та не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4