Справа № 761/7489/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3297/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кривий Ріг, українцю, громадянину України, військовослужбовцю, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.12.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні №12025100100004210.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2026 року у справі №761/7489/26 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на повідомлення про підозру - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ОСОБА_7 та скасувати повідомлення про підозру від 22.12.2025 року, складене старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №12025100100004210, висунуте та вручене ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та зобов'язати компетентних посадових осіб Шевченківської окружної прокуратури м. Києва вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
На обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права і як наслідок підлягає скасуванню.
Вся підозра ОСОБА_7 зводиться до припущень органу досудового розслідування, оскільки жодного доказу протиправності дій підозрюваного навіть не описано у підозрі, хоча б про наявність таких доказів в принципі.
Натомість є пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які стверджують про те, що збоку 12 невстановлених осіб було протиправне посягання на життя та здоров?я ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , що також підтверджується і відеозаписом з місця події.
Так, ОСОБА_7 дійсно здійснив попереджувальний постріл угору, в межах необхідної оборони, з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
У даному випадку, шкоду нікому завдано не було, тобто не відбулось перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Аналізуючи положення практики ЄСПЛ, можна дійти висновку, що обгрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється наявними в матеріалах провадження доказами.
Захисник наголошує, що на етапі досудового розслідування наразі не йдеться про доведення вини чи не винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, в якому його підозрюють, адже останнє було би прерогативою суду під час судового провадження, а лише про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 .
Виходячи з наведеного, зі спливом певного часу з моменту повідомлення особі про підозру в матеріалах кримінального провадження вже мають бути конкретні фактичні дані та інформація, які підтверджують причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а не абстрактні та узагальнені твердження про обґрунтованість підозри, які до того ж повністю спростовуються долученими доказами, з яких вбачається як відсутність складу злочину у діях ОСОБА_7 , оскільки мала місце необхідна оборона з метою відвернення незаконного посягання на життя та здоров'я військовослужбовців групою осіб, а ніяк не вчинення неповаги до суспільства (хуліганство).
В судове засідання підозрюваний не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його було повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності підозрюваного, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку захисника ОСОБА_6 , який апеляційну скаргу підтримав, думку прокурора ОСОБА_8 , який стосовно апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів судового провадження, на досудовому розслідуванні слідчого відділення відділу поліції №4 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025100100004210 від 21.12.2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 296 КК України.
22.12.2025 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 296 КК України, внаслідок подій, які мали місце 21.12.2025 року у місті Києві по вул. Хрещатик, 21, а саме конфлікту між ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та 12-ма невстановленими особами.
02.03.2026 року захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.12.2025 року, у кримінальному провадженні №12025100100004210, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 21.12.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Мотивуючи подану скаргу, адвокат посилався на те, що вся підозра ОСОБА_7 зводиться до припущень органу досудового розслідування, оскільки жодного доказу протиправності дій підозрюваного навіть не описано у підозрі, хоча б про наявність таких доказів в принципі.
Натомість є пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які стверджують про те, що збоку 12 невстановлених осіб було протиправне посягання на життя та здоров?я ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , що також підтверджується і відеозаписом з місця події.
Так, ОСОБА_7 дійсно здійснив попереджувальний постріл угору, в межах необхідної оборони, з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. У даному випадку, шкоду нікому завдано не було, тобто не відбулось перевищення меж необхідної оборони.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.12.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні №12025100100004210.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що за своїм змістом повідомлена 22.12.2025 ОСОБА_7 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення, слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали б можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_13 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення є очевидно обґрунтованим, а тому слідчий суддя в ухвалі зазначив, що не вбачає у висновках слідчого про обґрунтованість підозри чогось очевидно довільного чи свавільного.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють», що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки, як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025100100004210, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 21.12.2025 року, за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, що підтверджується сукупністю фактичних даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання захисту на необґрунтованість повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження. З врахуванням даних обставин вказана підозра слідчим суддею була визнана обґрунтованою, без чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого.
Питання про неналежність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваного повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Таким чином, підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність умислу в діях ОСОБА_7 , та те, що повідомлення про підозру складено без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння, а також посилання на те, що він діяв в межах необхідної оборони, фактично зведені до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.
Однак, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.12.2025 року, які б слугували підставою для її скасування.
Доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, про обґрунтованість такої підозри.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422КК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4