Справа №757/17243/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3599/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами Державного бюро розслідувань підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62026000000000280 від 16.03.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 21.05.2026, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62026000000000280 від 16.03.2026.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 000 384 гривень у національній грошовій одиниці, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- не відлучатися із Броварського району без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та іншими свідками у провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , в поданій апеляційній скарзі просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62026000000000280 від 16.03.2026, застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час або визначити йому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів.
Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , в поданій апеляційній скарзі просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62026000000000280 від 16.03.2026, застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не містить належних та допустимих доказів, які би вказували на вчинення останнім інкримінованого йому злочину, а також обґрунтувань наявності перерахованих ризиків та їх документального підтвердження, а відтак - ухвала слідчого судді не ґрунтується на жодних доказах, а висновки, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому апелянт вважає, що жоден ризик, передбачений статті 177 КК України не доведений, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання у повному обсязі.
Також апелянт зазначає, що слідчий не довів у своєму клопотанні що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Визначений слідчим суддею розмір застави 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є явно завищений і не відповідає розмірам доходів підозрюваного і обставинам справи.
Апелянт вказує на те, що при вирішенні питання щодо взяття підозрюваного під варту необхідно було також врахувати, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має родину, одружений. При цьому дружина має ряд захворювань і потребує допомоги від чоловіка.
Він є законослухняним громадянином, характеризується за місцем роботи та проживання виключно з позитивної сторони. Стосовно нього немає жодних компрометуючих даних у слідства, окрім підозри у вчиненні злочину та зі слів самої сторони обвинувачення.
Не має судимості, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Він не схильний до протиправної поведінки, й даних щодо можливості здійснення ним злочинної діяльності стороною обвинувачення не надано.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки слідчий суддя не встановлював обставини, щодо того чи підозра є обґрунтованою, чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків та чи можливо застосовувати більш м'який запобіжний захід.
Стороною обвинувачення разом із клопотанням про обрання запобіжного заходу не було надано жодних об'єктивних доказів причетності ОСОБА_8 , до вчинення дій, які йому інкримінуються, однак слідчим суддею вказане не було взято до уваги.
Клопотання містить нічим не доведене твердження про нібито виникнення спільного злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном саме під час обшуку 18.02.2026 року. Однак, жодних доказів, на підтвердження версії правоохоронних органів матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт зустрічі 13.03.2026 року ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , внаслідок чого, це лише нічим не підтверджені доводи правоохоронних органів, які направлені на спробу підсилення їхньої версії.
У ухвалі слідчий суддя без зазначення обґрунтування та посилання на конкретні докази, які б підтверджували, що сторона обвинувачення довела про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України просто написав формальну фразу, без жодних доводів, щодо існування ризиків.
Стороною обвинувачення взагалі не оцінено характеризуючі дані ОСОБА_8 , також апелянт звертає увагу на хвороблий стан здоров'я ОСОБА_8 та його дружини. У зв'язку із хворобливим станом його рідних та близьких ОСОБА_8 постійно допомагає їм та піклується про їхнє здоров'я. Внаслідок чого, застосування тримання під вартою з альтернативою можливості внесення застави є невиправданим для ОСОБА_8 , що в свою чергу призводить до непоправних наслідків не лише для нього але й для членів його сім'ї.
Враховуючи відсутність «обґрунтованої підозри» та недоведеності наявності жодного з ризиків, сторона захисту вважає, що застосування особистого зобов'язання є цілком виправданим та достатнім для виконання завдань в рамках кримінального провадження.
16.04.2026 від захисника ОСОБА_7 , надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких вона звертає увагу на те, що визначення розміру застави здійснювалось з явним ігноруванням майнового стану ОСОБА_8 , та без врахування суми, якою нібито планував заволодіти ОСОБА_8 .
Сума застави в розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 000 384 гривні, враховуючи його заробітну плату є не підйомною.
На виконання вказаної ухвали 30.03.2026 батьком ОСОБА_8 , - ОСОБА_14 було внесено 3 млн. грн., матір'ю ОСОБА_15 , було внесено 1 400 000 грн., та ОСОБА_16 , було внесено 1 600 384 грн. В даному випадку, саме батьки ОСОБА_8 , сплатили заставу. Станом на день подачі доповнень до апеляційної скарги не було видано електронний засіб контролю. Лише 16.04.2026 співробітники Національної поліції України планують видати електронний засіб контролю.
Враховуючи викладене, оскільки з моменту застосування оскаржуваною ухвалою обов'язків до ОСОБА_8 , пройшло фактично 3 тижні, а тому сторона захисту наполягає на тому, що необхідність застосування обов'язку носити електронний засіб контролю є абсолютно відсутньою.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданих апеляційних скарг, які просили їх задовольнити з наведених в них підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, сторони захисту вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені у апеляційних скаргах сторони захисту доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказані апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи встановлено, що Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000280 від 16.03.2026 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом керівника Київської обласної прокуратури від 18.07.2025 № 1308к ОСОБА_8 призначено на посаду першого заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області з 21.07.2025 в порядку переведення з органів Закарпатської обласної прокуратури.
Так, у провадженні слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12025111130002337 від 15.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_17 від 22.01.2026 у справі № 361/425/26 задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання зазначеної ухвали, 18.02.2026 старшим слідчим СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , проведено обшук, під час якого, окрім інших працівників правоохоронних органів, брав участь прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 .
Під час проведення обшуку виявлено грошові кошти, що належать ОСОБА_13 , у сумі 55 000 доларів США та 39 900 євро, які відповідно до ухвали суду не були предметом відшукання та не підлягали вилученню, оскільки не стосуються предмета вказаного кримінального провадження.
Після виявлення слідчим зазначених грошових коштів прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але не пізніше 13 год. 20 хв. 18.02.2026, зателефонував своєму безпосередньому керівнику - першому заступнику керівника Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , та повідомив про факт їх виявлення.
Після цього у ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які діяли умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, виник спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_13 у особливо великих розмірах, шляхом обману, що виразився у повідомленні завідомо неправдивих відомостей та створенні у ОСОБА_13 хибного уявлення про наявність правових підстав для вчинення дій щодо накладення арешту на належне йому майно, з метою спонукання його до добровільної передачі грошових коштів.
Надалі, з метою реалізації свого злочинного умислу, попередньо узгодивши свої дії з ОСОБА_8 , прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 надав вказівку слідчому вилучити вказані грошові кошти, як тимчасово вилучене майно.
Після цього, прокурор ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт, зокрема грошових коштів вилучених під час обшуку у ОСОБА_13 .
Враховуючи, що законних підстав для арешту коштів вилучених під час обшуку не було, ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_17 від 06.03.2026 постановленою у справі № 361/425/26 клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 подане ним у кримінальному провадженні № 12025111130002337 від 15.12.2025 задоволено частково - в частині арешту грошових коштів у сумі 55 тисяч доларів США та 39 900 Євро відмовлено.
Після того як слідчий СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 повернув зазначені грошові кошти ОСОБА_13 , 13.03.2026 на мобільний телефон останнього з номером НОМЕР_1 у месенджері «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_11 з номера НОМЕР_2 та повідомив про намір зустрітися з ОСОБА_13 біля адміністративної будівлі Броварської окружної прокуратури Київської області за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137, на що останній погодився, не усвідомлюючи злочинного характеру подальших дій співрозмовника.
Під час зазначеної зустрічі, що відбулася 13.03.2026 близько 11 год., ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_13 , що з ним бажає поспілкуватися його керівник. Через деякий час до них підійшов перший заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , який, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомив завідомо неправдиві відомості про наявність підстав для подальшого кримінального переслідування та можливість впливу на арешт майна, чим ввів ОСОБА_13 в оману щодо реальних правових наслідків.
Надалі ОСОБА_8 зазначив, що у разі наміру ОСОБА_13 і надалі розпоряджатися вказаними земельними ділянками, останній має передати їм грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, після отримання яких ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не буде вжито заходів щодо накладення арешту на зазначене майно, тим самим використовуючи обман як спосіб впливу на волевиявлення потерпілого з метою отримання неправомірної вигоди.
Надалі, 18.03.2026 близько 15 год., під час зустрічі ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , що відбулася біля адміністративної будівлі Броварської окружної прокуратури Київської області за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 137, ними обговорено зменшення розміру грошових коштів до 50 000 доларів США, які необхідно передати за ненакладення арешту на земельні ділянки, що свідчить про продовження реалізації злочинного умислу шляхом коригування умов обману.
У подальшому, 26.03.2026 близько 12 год., ОСОБА_8 переслідуючи мету спрямовану на заволодіння коштами ОСОБА_13 прибув за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , після чого з мобільного номера НОМЕР_3 здійснив дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_13 за номером НОМЕР_1 через мобільний додаток «WhatsApp» та зазначив про необхідіність їх зустрічі біля будинку, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану.
Під час розмови з ОСОБА_13 ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_13 , а саме грошовими коштами у сумі 50 000 доларів США, зазначив про два можливі варіанти подальших дій. Зокрема, у першому випадку, за умови передачі грошових коштів в обумовленому розмірі, арешт на належні ОСОБА_13 земельні ділянки накладатися не буде, а у разі відмови від передачі коштів - арешт буде накладено на земельні ділянки, які на цей час уже поділені на менші за площею та фактично не існують як окремі об'єкти, тим самим створюючи у потерпілого хибне уявлення про наявність реальної загрози його майновим правам.
При цьому ОСОБА_8 зазначив, що грошові кошти у сумі 50 000 доларів США з метою конспірації необхідно передати через пункт обміну валют за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, із використанням QR-коду та зазначенням номера телефону, що свідчить про заздалегідь продуманий спосіб заволодіння коштами.
Після завершення розмови на мобільний телефон ОСОБА_13 НОМЕР_1 у мобільному додатку «WhatsApp» з номера НОМЕР_3 надійшло повідомлення, яке містило відповідний QR-код та адресу зазначеного пункту обміну валют.
Прибувши до відділення обміну валют за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, ОСОБА_13 перебуваючи під впливом обману, створеного ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , передав працівниці обміну валют у касі № 5 грошові кошти, здійснивши платіж за реквізитами (посиланням), зазначеними у відповідному повідомленні.
Після цього ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що грошові кошти передано у спосіб, про який він домовлявся з ОСОБА_8 , на що ОСОБА_11 відповів, що прийняв інформацію до відома та зазначив, що викличе його наступного тижня, чим підтвердив узгодженість дій та обізнаність із фактом передачі коштів.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме повідомили завідомо неправдиві відомості та створили у ОСОБА_13 хибне уявлення про наявність правових підстав для вчинення дій щодо накладення арешту на належне йому майно, з метою спонукання його до добровільної передачі грошових у сумі 50 000 доларів США.
Разом із тим кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки після передачі зазначених грошових коштів працівнику пункту обміну валют працівниками Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань було проведено обшук, під час якого вказані грошові кошти вилучено.
26.03.2026 о 18 годині 13 хвилин ОСОБА_8 було затримано працівниками ДБР в порядку ст. 208 КПК України.
27.03.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
27.03.2026 старший слідчий в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами Державного бюро розслідувань підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62026000000000280 від 16.03.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий послався на те, що обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме:
- заявою ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення від 16.03.2026;
- протоколами допиту ОСОБА_13 з додатками від 16.03.2026, 18.03.2026 та 26.03.2026;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 26.03.2026 та додатку до нього;
- протоколом обшуку приміщення відділення обміну валют від 26.03.2026;
- протоколом обшуку службового кабінету підозрюваного ОСОБА_8
- а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважав наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, слідчий у клопотанні обґрунтованоризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
27.03.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 21.05.2026, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62026000000000280 від 16.03.2026.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено у розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 000 384 гривень у національній грошовій одиниці, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, які визначено даною ухвалою.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею в цілому прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважав, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, навіть у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважав їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 .
Таким чином, виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянтів, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням сторони захисту, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання та вирішенні питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено, наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик переховування від слідства та суду слідчий суддя вважав доведеним, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років. Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний з огляду на те, що на теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлені усі особи причетні до його вчинення.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний з огляду на те, що ОСОБА_8 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, матиме можливість обговорювати з співучасниками, іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний, як особисто так і через інших осіб, може вдатися до впливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків. Враховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення у складі групи за попередньою змовою, у т.ч. з іншими невстановленими особами, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа невстановлених на даний час стороною обвинувачення, можуть надати правдиві показання щодо його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття, а також приховування можливих співучасників та осіб, що їм сприяли.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний з огляду на те, що у випадку засудження за ч. 5 ст. 190 КК України до підозрюваного може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Перебуваючи на волі до вирішення питання щодо виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту наявний ризик того, що ОСОБА_8 може вчинити дії щодо його приховування, перешкоджаючи таким чином кримінальному провадженню, зокрема досягненню мети та завдань кримінального провадження, невідворотності покарання та його достатності.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний з огляду на те, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення умисно і цілеспрямовано, чітко усвідомлюючи при цьому протиправність власних дій.
З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , слідчий суддя вважав, що будь-який більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_8 , злочину, колегія суддів дійшла до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційних скарг захисників в цій частині не заслуговують на увагу.
Дані, на які посилаються в апеляційних скаргах захисники, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_8 під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий стан та інші дані про особу підозрюваного та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави не був для нього занадто непомірним та міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що застава в розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 000 384 гривень.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, обставини підозри, характер інкримінованих дій, та дані про особу підозрюваного в сукупності свідчать про виключність випадку та що застава в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених обов'язків. Тому застава визначена в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Колегія суддів, приходить до висновку, що визначена підозрюваному ОСОБА_8 , застава у розмірі 1803 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 000 384 гривень, як альтернатива запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час є співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційних скаргах про те, що слідчий суддя впорушення вимог статті 194 КПК України не надано належну оцінку обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_8 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, оцінку ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, проігноровано дані про особу підозрюваного, невідповідності винятковості тримання під вартою, порушено принцип пропорційності, а також невідповідністю розміру застави вимогам ст. 182 КПК України, є безпідставними.
Також колегія суддів не погоджується із твердженням сторони захисту про те, що з моменту застосування оскаржуваною ухвалою обов'язків до ОСОБА_8 , пройшло фактично 3 тижні, він вийшов під заставу, але за його зверненням йому не було видано електронний засіб контролю, а тому необхідність застосування обов'язку носити електронний засіб контролю є абсолютно відсутньою.
З матеріалів клопотання вбачається, що покладення обов'язку носити електронний засіб контролю, обумовлена запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а тому з урахуванням стадії досудового розслідування, вказаний обов'язок є доцільним на даний час
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники просили скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4