Справа №761/8223/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3145/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перемишель, Славутського р-ну, Хмельницької обл., громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді голови ДУ «Комітет правового захисту», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який є підозрюваним у кримінальному провадженні № 22025000000000453, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2026 року задоволено клопотання слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22025000000000453, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перемишель Славутського р-ну Хмельницької обл., громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді голови ДУ «Комітет правового захисту», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено в межах строку досудового розслідування тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 травня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обрати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або застави чи домашнього арешту.
Повторно дослідити матеріали клопотання слідчого, оскільки вони досліджені не повно та з порушеннями в судому засіданні першої інстанції та докази сторони захисту, зокрема медичні відомості, відомості що характеризують особу підозрюваного та докази, які додані у додатках до доповнення до поданої апеляційної скарги, зокрема, відомості про стан здоров'я та потребу у сторонньому догляді за матір'ю ОСОБА_7 , відомості отриманні адвокатом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, через те що вони не досліджувались у суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення слідчого судді є необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням при його постановленні вимог кримінального закону (кваліфікації діяння), в частині обґрунтованості підозри, невідповідністю висновків фактичним обставинам кримінального провадження, щодо існування процесуальних ризиків протиправної поведінки ОСОБА_7 , неповнотою судового розгляду, ігноруванням практики Європейського суду з прав людини.
Жодного з аргументів, які були викладені у запереченнях захисників, слідчим суддею, не проаналізовано та не надано оцінку.
Надані стороною обвинувачення докази, в т.ч. протоколи складені за результатами НСРД лише підтверджують відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Сторона захисту не заперечує існування ситуації, пов'язаної із видачею агенту органу досудового розслідування ОСОБА_10 посвідчення «Служби безпеки України Представництво Комітету правового захисту України».
Мали місце певні дії, вчинені внаслідок провокаційної поведінки з неконкретизованим умислом, щодо видачі уповноваженою особою - ОСОБА_7 та отримання громадянином ОСОБА_10 - «непридатного засобу для досягнення його неконкретної мети - посвідчення Служби безпеки України представництво Комітету правового захисту України»». Однак наявність відповідного посвідчення, жодних пільг чи переваг для громадянина ОСОБА_10 не створювало і не могло створити.
Апелянт звертає увагу на те, що в державі існують десятки громадських організацій, назви яких співзвучні із офіційними державними органами в тому числі з правоохоронними функціями, і членство чи приналежність до цих організацій за кошти оформляється відповідними посвідченнями, які на мниме та ілюзорне уявлення певних громадян, надають певні переваги в звичайному житті на побутовому рівні.
Факт приналежності громадян до подібних організацій, посвідчується відповідними «посвідченням установленого зразка», за видачу якого сплачуються кошти.
Отже, всі доводи сторони обвинувачення, про те, що видача відповідного посвідчення від організації співзвучної із назвою офіційного правоохоронного органу, спрямована саме на перешкоджання мобілізації, яку проводять ТЦК, а тому утворюють кримінальне правопорушення, є очевидно помилковими.
Апелянт вказує на те, що не надано оцінки відомостям про особу підозрюваного, його родину та спосіб життя, як обставини що виключають процесуальні ризики у справі.
Станом на сьогоднішній день ОСОБА_7 виповнилось 62 повних років, він є пенсіонером СБУ по вислузі років у званні полковника; має ряд хронічних захворювань, та потребує періодичного лікування, має постійне місце проживання та реєстрації: - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; має родину, одружений; майновий стан ОСОБА_7 можна охарактеризувати, як середньо статистично забезпечений, раніше не судимий, як і не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, за період проходження служби в СБУ, полковник ОСОБА_7 неодноразово заохочувався відомчими нагородами; до нього раніше не застосовувались запобіжні заходи, як і не було повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_11 , яка за віком і станом здоров'я потребує стороннього догляду.
Слідчим суддею не встановлено обставин передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто існування процесуальних ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також не зазначено, чому саме більш м'який запобіжний захід, не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Також апелянт зазначає про помилковість у твердженні органу досудового розслідування, про те, що юридична особа Комітет правого захисту України, від якої діяв підозрюваний ОСОБА_7 , є державною установою зі спеціальним статусом, оскільки органами державної влади, не приймалось рішення про створення такої юридичної особи, як державна організація (установа, заклад), а відтак і повідомлення про підозру є необгрунтованою.
Серед відомостей про відокремлені підрозділи Комітету правового захисту України (код 35978150), одним із численних відокремлених підрозділів (представництва) є: - Департамент безпілотної авіації України, представництво Комітету правового захисту України.
З 14 жовтня 2025 року, керівником даного Департаменту безпілотної авіації, значиться громадянин: - ОСОБА_10 .
Як вбачається із матеріалів справи, даний громадянин був залучений органом досудового розслідування, і документував ОСОБА_7 , починаючи з їх першої зустрічі.
Підозрюваний не заперечує факту отримання від ОСОБА_10 коштів, в якості внеску на організацію, за призначення керівником відокремленого підрозділу: - Департаменту безпілотної авіації, із видачею відповідного посвідчення.
Закон України «Про громадські об'єднання», не забороняє отримувати кошти за членство в організаціях чи пожертви, на нього не розповсюджуються вимоги Закону України «Про запобігання корупції».
При тому, що кошти були витрачені як частковий вклад у закупівлю дев'яти автомобілів для ЗСУ, які були ввезені на митну територію України в листопаді - грудні 2025 року, саме організацією Комітет правового захисту України.
ОСОБА_10 під час документування ОСОБА_7 не вказував, що у нього є якісь проблеми з ТЦК. Він не зазначав, що знаходиться у розшуку ТЦК чи збирається подати посвідчення про членство в організації, задля отримання відстрочки чи бронювання від мобілізації. Відомостей про те, що він подавав це посвідчення до якогось органу, зокрема, до ТЦК не має, так як і не має відомостей про те, що внаслідок використання посвідчення, ОСОБА_10 було надано відстрочку чи бронювання.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, з доповненнями, які просили її задовольнити з наведених в них підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді, законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі, з доповненнями, доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга, з доповненнями підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025000000000453, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2025 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою відсічі військовій агресії російської федерації (далі за текстом - рф проти України, починаючи з 24.02.2022 Указами Президента України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на теперішній час.
Крім того, Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває на теперішній час.
Відповідно до п. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно зі ст. ст. 19, 65, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 1,ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
На виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо призову військовозобов'язаних та резервістів під час мобілізації.
Відповідно до п. 49 та 52 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у період проведення мобілізації уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статті віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи розвідувальних органах, процес фото- і відеофіксації пред'явлення такими особами документів не здійснюється.
У ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників.
Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціальне програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Окрім того, виходячи з норм п. 54 Порядку призову у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, або Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до вимог п. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно з нормами пункту 1 частини першої ст. 23 Закону № 3 543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному обліку.
Керуючись положеннями п. 21 частини першої ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.
Таким чином, при перевірці документів, при здійсненні мобілізаційних заходів у разі пред'явлення службового посвідчення представниками силових, правоохоронних або інших державних органів, представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевіряє інформацію та персональні дані військовозобов'язаного у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Враховуючи вищевикладене, при перевірці документів, в тому числі під час здійсненні мобілізаційних заходів, у разі встановлення, що особа являється співробітником Служби безпеки України або розвідувальних органів України не застосовується загальний порядок перевірки військово-облікових документів, а також не застосовуються загальні мобілізаційні заходи щодо: взяття на військовий облік в ТЦК, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та не виписується повістка до ТЦК та СП.
Крім того, правове регулювання питань призову військовозобов'язаних громадян України на військову службу неодноразово висвітлювалось у засобах масової інформації.
Отже, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був достовірно обізнаний про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв'язку зі збройною агресією рф та настанням, з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також про те, що питання мобілізаційної підготовки та мобілізації регулюється вищезазначеними нормативно-правовими актами.
09.07.2008 зареєстрований «Комітет правового захисту України» (код ЄДРПОУ 35978150, м. Київ, вул. Банкова, буд. 11), як установа за рішенням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, головою якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до установчого акту «Комітету правового захисту України», затвердженого рішенням Голови «Комітету Правового захисту України» № 01-12/07/24 від 12.07.2024 комітет є державною установою зі спеціальним статусом у сфері охорони громадського порядку та безпеки. Комітет здійснює свою діяльність у взаємодії з Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України, Комітетами Верховної Радою України, Офісом Генерального прокурора, Національним антикорупційним бюро України, Національним агентством з питань запобігання корупції, Бюро економічної безпеки України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України, з Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Міністерством оборони України, Агентством з розшуку та менеджменту активів, центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими установами, організаціями, підприємствами та фізичним особам, направленими на реалізацію правоохоронної політики щодо захисту конституційних прав і свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, суб'єктів господарювання, інтересів держави, обороноздатності України та інше.
У своїй діяльності «Комітет» керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Установчим актом.
Поряд з цим, у відповідності до п. 2.10. вказаного положення встановлено, що «Комітет» має право розробляти форми службових посвідчень, що затверджуються Головою Комітету, з урахуванням державних стандартів щодо форм та опису службових посвідчень встановлених законодавством України та замовляти їх в установах.
У той же час, 16.01.2019 ОСОБА_7 , будучи головою «Комітету правового захисту України» на підставі заяви про державну реєстрацію створення відокремленого підрозділу юридичної особи зареєстрував відокремлений підрозділ «Комітету правового захисту України» - «Комітет ветеранів Служби безпеки України».
Надалі, на підставі заяви ОСОБА_7 від 20.09.2022 про державну реєстрацію змін до відомостей про відокремлений підрозділ відбулась зміна місця знаходження відокремленого підрозділу «Комітету правового захисту України» «Комітет ветеранів Служби безпеки України» з м. Київ, вул. Алея Небесної Сотні, 1 на м. Київ, вул. Володимирська, 33, яка є офіційною юридичною адресою Центрального управління Служби безпеки України.
У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_7 від 07.11.2023 про державну реєстрацію змін до відомостей про відокремлений підрозділ відбулась зміна найменування з «Комітету правового захисту України» «Комітет ветеранів Служби безпеки України» на «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України», яке містить повну офіційну назву державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, а саме Служби безпеки України та знаходиться за тією ж адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 33.
Таким чином, ОСОБА_7 , не будучи представником державної влади та працівником правоохоронного органу, використовуючи юридичну особу - «Комітет правового захисту України», з корисливих мотивів власного збагачення, усвідомлюючи протиправність дій, а саме те, що посвідчення «Служби безпеки України Представництво Комітету правового захисту України» створені виключно для підтвердження приналежності громадян до вищевказаної установи, як її працівників, а не до державних та правоохоронних органів України (зокрема до Служби безпеки України, як державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, створеного у відповідності до ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України») і заборону їх використання для ухилення від проходження військової служби та мобілізації, вчинив злочинні дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом виготовлення та подальшого збуту вказаних посвідчень, які за своїм зовнішнім виглядом, в тому числі атрибутами та реквізитами є подібними до офіційних посвідчень Служби безпеки України, з метою їх використання військовозобов'язаними особами чоловічої статті для ухилення від проходження військової служби та мобілізації за наступних обставин.
Так, 19.05.2025 ОСОБА_7 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, перебуваючи поблизу офісного приміщення, яке використовується останнім у власній протиправній діяльності та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в ході зустрічі з громадянином України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запропонував останньому придбати у нього посвідчення «Служби безпеки України Представництво Комітету правового захисту України», зазначивши при цьому, що таке посвідчення надасть ОСОБА_10 можливість уникати перевірок співробітників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які уповноважені на проведення мобілізаційних заходів на території України.
При цьому ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному вище місці та у той же час, зазначив ОСОБА_10 , що вартість такого посвідчення складає 3 000 (три тисячі) доларів США та що для його отримання необхідно зробити фотографію у військовій формі, з метою надання справжності до приналежності ОСОБА_10 до військової служби, надати копію паспорту громадянина України та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Надалі, 24.07.2025 ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Києві, продовжуючи реалізовувати власний протиправний умисел направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, повторно запропонував ОСОБА_10 , придбати у нього посвідчення «Служби безпеки України Представництво Комітету правового захисту України», зазначивши при цьому, що воно надасть ОСОБА_10 можливість уникати перевірок співробітників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та вказавши, що ціна такого посвідчення буде складати 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США.
У подальшому, 28.07.2025 ОСОБА_7 , реалізуючи власний злочинний умисел, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, яка знаходиться неподалік будинку №2 за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, отримав від громадянина України ОСОБА_10 , фотографію у військовій формі розміром 3,5 см на 4,5 см та грошові кошти у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів СІЛА за виготовлення посвідчення «Служби безпеки України Представництво Комітету правового захисту України», яке за зовнішнім виглядом, в тому числі атрибутами та реквізитами, є подібним до посвідчень Служби безпеки України. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що для виготовлення вказаного посвідчення не достатньо однієї фотографії, в результаті чого надав вказівку ОСОБА_10 на виготовлення ще додаткових чотирьох фотографій у військовій формі зеленого кольору без погон.
Надалі, 07.08.2025 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати власний протиправний задум направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань зазначив про необхідність написання ОСОБА_10 , заяви на ім'я керівника Відокремленого підрозділу «Служба безпеки України Представництво комітету правого захисту України» щодо працевлаштування ОСОБА_10 на посаду радника.
Того ж дня, ОСОБА_7 реалізуючи злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, надав вказівку ОСОБА_10 , особисто передати написані заяви та фотографії у військовій формі охоронцю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 33 та повідомити останнього, що вказані фотографії та заяви потрібно передам третій особі на яку він вказав.
Надалі, приблизно у той же час, ОСОБА_10 на виконання вказівки ОСОБА_7 передав йому вищеописані написані заяви та фотографії у військовій формі через охоронця за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 33.
В подальшому ОСОБА_7 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та періоду часу впродовж серпня-жовтня 2025 року, продовжуючи виконувати власний злочинний задум направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за сприяння залучених останнім невстановлених досудовим розслідуванням осіб та поліграфічних підприємств, розташованих на території м. Києва, забезпечив виготовлення посвідчення «Служба безпеки України «Представництво Комітету правового захисту України» на ім'я ОСОБА_10 , яке за своїм зовнішнім виглядом, в тому числі атрибутами та реквізитами, є подібним до офіційних посвідчень діючих співробітників Служби безпеки України, а тому лише створює уяву щодо наявності владних повноважень та повноважень співробітника правоохоронного органу у його володільця.
У той же час, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» «Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України», а у відповідності до ст. 2 вказаного Закону «на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці».
При цьому, статус співробітника Служби безпеки України підтверджується виключно службовим посвідченням, зразок якого затверджується Головою Служби безпеки України.
Надалі, 15.10.2025 ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, на виконання злочинного умислу щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, діючи в тому числі з корисливих мотивів власного збагачення, передав ОСОБА_10 посвідчення «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України» на ім'я ОСОБА_10 .
У вказаному посвідченні містились наступні елементи, а саме назва організації - Служба безпеки України Представництво КПЗУ, фотографія ОСОБА_10 у військовій формі, посада - Радник, номер службового посвідчення НОМЕР_1 , дійсне до 10 січня 2027 року, голограма емблеми СБ України, гербова печатка червоного кольору та те, що «Власник службового посвідчення має право зберігати та носити табельну вогнепальну зброю при наявності дозволу» та підпис начальника управління роботи з особовим складом, які у своїй сукупності та за окремими ознаками подібні до офіційних посвідчень діючих співробітників СБ України.
За вище викладених обставин, ОСОБА_7 , діючи на шкоду державній безпеці України, підриваючи вагомий авторитет та функціонування Служби безпеки України серед населення України, будучи обізнаним із тимчасовими обмеженнями, які діють на період дії правового режиму воєнного стану щодо осіб призовного віку, а також, що під час дії воєнного стану (загальної мобілізації) всі військовозобов'язані громадяни України у віці від 18 до 60 років, які не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації підлягають призову на військову службу, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків щодо перешкоджання проведення мобілізаційних заходів та зменшення мобілізаційних ресурсів військовозобов'язаних, в умовах воєнного стану, створив та забезпечив функціонування незаконного механізму з виготовлення та збуту посвідчень, які не підтверджують повноваження співробітників Служби безпеки України, як державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, створеного у відповідності до ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України», однак є подібними до вказаних посвідчень, чим здійснив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 114-1 КК України.
05.03.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
За вказаними обставинами злочинної діяльності 05.03.2026 ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
06.03.2026 року слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 22025000000000453, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий послався на те, що підозра ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними під час здійснення досудового розслідування доказами, зокрема:
- рапортом ГУ ВБ СБ України від 04.04.2025 № 9/1-1978ві про вчинення ОСОБА_7 та іншими посадовими особами «Комітету правового захисту України» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України;
- відповіддю ГУ ВБ СБ України від 21.04.2025 № 9/1-1333-ві на доручення слідчого відповідно якої ОСОБА_7 на базі «Комітету правового захисту України» створено 35 (тридцять п'ять) відокремлених підрозділів, серед яких «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України»;
- протоколом огляду сайту «Комітету правового захисту України» від 21.06.2025, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 є головою вказаного Комітету;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.05.2025 відповідно до якого встановлено, що в ОСОБА_7 є можливість виготовлення службових посвідчень, печаток, перепусток, спеціальних талонів на транспортні засоби, офіційних бланків з державними символами, власні назви, яких тотожні до офіційних зразків СБ України, інших правоохоронних органів та державних установ України, які за своїми атрибутами суттєво не відрізняються від офіційних документів з метою безперешкодного проїзду по території міста Києва та України;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.07.2025 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 запропоновано зробити посвідчення співробітника, а саме радника «Державного антикорупційного комітету України» за грошову винагороду у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.07.2025 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 запропоновано виготовити посвідчення «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України» за грошову винагороду;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.07.2025 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 отримано грошові кошти у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США за виготовлення посвідчення «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 18.08.2025 відповідно до якого ОСОБА_10 отримано посвідчення «Державного антикорупційного комітету України», яке було передано ОСОБА_7 через третю особу;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.10.2025 відповідно до якого ОСОБА_10 отримано посвідчення «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України», яке було передано ОСОБА_7 ;
- розсекреченим протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 12.09.2025 №9/1-3191т, яким встановлено, що в ОСОБА_7 є можливість виготовлення службових посвідчень, печаток, перепусток, спеціальних талонів на транспортні засоби, офіційних бланків з державними символами, власні назви, яких тотожні до офіційних зразків СБ України, інших правоохоронних органів та державних установ України, які за своїми атрибутами суттєво не відрізняються від офіційних документів з метою безперешкодного проїзду по території міста Києва та України;
- розсекреченим протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 12.09.2025 №9/1-3186т, яким встановлено, що ОСОБА_7 запропоновано зробити посвідчення співробітника, а саме радника «Державного антикорупційного комітету України» за грошову винагороду у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США;
- розсекреченим протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 12.09.2025 №9/1-3189т, яким встановлено, що ОСОБА_7 отримано грошові кошти у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США за виготовлення посвідчення «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України»;
- розсекреченим протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 19.09.2025 №9/1-3268т, яким встановлено, що ОСОБА_10 отримано посвідчення «Державного антикорупційного комітету України», яке було передано ОСОБА_7 через третю особу;
- розсекреченим протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 10.02.2026 №9/1-523т, яким встановлено, що ОСОБА_10 отримано посвідчення «Служба безпеки України Представництво Комітету правового захисту України», яке було передано ОСОБА_7 ;
- відповіддю Міністерства оборони України №116/2/1/15713 від02.03.2026, відповідно до якого надано інформацію про порядок дій посадових осіб ТЦК та СП у випадках, коли під час мобілізаційних заходів, особа пред'являє службове посвідчення представника силових, правоохоронних або інших державних органів;
- протоколом обшуку від 05.03.2026 за адресою проживання ОСОБА_7 , в ході якого вилучено технічні засоби, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_7 на яких міститься інформація стосовно протиправної діяльності «Комітету правового захисту України», яка пов'язана із виробництвом посвідчень, які за своєю стилістикою є подібними до посвідчень державних та правоохоронних органів України та печатки, посвідчення у тому числі «Служби безпеки України Комітету правового захисту України» на ім'я ОСОБА_7 ;
- іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Таким чином, орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником, повідомивши ОСОБА_7 про підозру з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, продовжити злочинну діяльність, вважав за необхідне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
06.03.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перемишель Славутського р-ну Хмельницької обл., громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді голови ДУ «Комітет правового захисту», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено в межах строку досудового розслідування тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 травня 2026 року включно.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, доводи прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Ввиходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням апелянтів, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено наявність ряду ризиків, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 , знаючи, що за кримінальне правопорушення, вчинення якого йому інкримінується, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, може вчинити спробу переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, та оскільки не проведено увесь комплекс слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_7 може знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (пункти 1, 2, та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, слідчий суддя врахував вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних та сімейних зв'язків, офіційне працевлаштування та його майновий стан, відсутність судимостей, його репутацію, зокрема обіймання в минулому посади оперативного співробітника органів Служби безпеки України, наявність усталених зв'язків зі співробітниками правоохоронних органів, а також інші обставини, що характеризують його особу та спосіб життя.
Крім того, слідчий суддя звернув увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, а також наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, на наявність яких у клопотанні посилається слідчий, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважав, що в цій частині клопотання є недоведеним, у тому числі й прокурором.
Враховуючи викладене, дані про особу підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважав за необхідне застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та не знайшов достатніх підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки вважав, що він не дасть можливості в повній мірі запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Дані, на які посилається в апеляційній скарзі апелянт, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 , під вартою.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 3 ст. 183 КПК Українита практику Європейського суду з прав людини при можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України передбачено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 р. по справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23), аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом.
Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України" (абзац восьмий частини четвертої статті 183).
Тобто, як зазначив Конституційний Суд України, із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29,частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважав, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Як вбачається, з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя встановив обставини, передбаченні 178 КПК України, але належним чином їх не врахував,дані про особу підозрюваного, а саме його вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних та сімейних зв'язків, офіційне працевлаштування та його майновий стан, відсутність судимостей, його репутацію, зокрема обіймання в минулому посади оперативного співробітника органів Служби безпеки України, а також інших обставин, що характеризують його особу та спосіб життя, які в сукупності можуть хоча і вказувати на наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, а також на його належну процесуальну поведінку.
У зв'язку із викладеним, із врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_7 стадії кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із одночасним визначенням розміру застави, із покладенням на підозрюваного обов'язків визначених ст. 194 КПК України, які зазначені в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Колегією суддів, під час визначення застави, враховуються обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , у тому числі і ті, що зазначаються в апеляційній скарзі, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та приходить до висновку про доцільність визначити підозрюваному ОСОБА_7 , заставу у розмірі 1 664 000 гривень, що дорівнює 500 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка на даний час буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 ,запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 03 травня 2026 року, із одночасним визначенням підозрюваному ОСОБА_7 , застави в порядку, передбаченого ч. 3 ст. 183 КПК України, у розмірі 1 664 000 гривень, що дорівнює 500 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 , у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2026 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22025000000000453, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 03 травня 2026 року включно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 , заставу у розмірі 1 664 000 гривень, що дорівнює 500 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, код банку 820172, назва банку ГУ ДКСУ у м. Києві, номер рахунку за стандартом IBAN - UA068201720355289002001082186, призначення платежу: застава за ОСОБА_7 , по справі №761/8223/26 в Київському апеляційному суді.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_7 покласти наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких буде наданий стороною обвинувачення;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності).
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії, покладених обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 03.05.2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4