1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 15 квітня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2026 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, що було виявлено та вилучено 20 лютого 2026 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки Apple Iphone 8+, ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім-картою, золотистого кольору, з чохлом, білого кольору «НОМЕР_3», блокнот сіро-білого кольору з чорновими записами, блокнот, червоного кольору з чорновими записами, зошит з чорновими записами, блокнот Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з фінансовою звітністю за 31.12.2020.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 10 березня 2026 року, що підтверджується її змістом, апеляційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд» 16 березня 2026 року. Відтак, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що вилучене майно не відповідає вимогам ст. 98 КПК України та це майно не є доказами у кримінальному провадженні.
Звертає увагу на те, що вилучення під час обшуку телефону не відповідало вимогам ст. 236 КПК України, а власником майна під час проведення обшуку добровільно надано можливість оглянути відомості, які містились у мобільному телефоні.
Наголошує, що орган досудового розслідування не дотримався вимог кримінального процесуального закону про аудіо та відео фіксацію під час проведення обшуку.
На думку апелянта, клопотання прокурора про накладення арешту на майно не містило підстави та мети, відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідного обґрунтування необхідності арешту вилученого майна.
Також зазначає, що слідчим до клопотання не надано постанову про призначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні та про призначення групи слідчих, що обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як такі, що зібрані не уповноваженими слідчими.
Вказує, на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 є необґрунтованим та вручено з порушенням процедури, визначеної законом.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Бориспільського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420251121000091 від 07 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ДП МА «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069, діючи умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «Мах трейд» код ЄДРПОУ 44278745, достовірно знаючи фінансові можливості очолюваного державного підприємства, не виконали умови укладеного договору з ТОВ «Мах трейд» від 27.01.2022 № 35.1-14/3.1-00032, щодо повної оплати поставленої протиожеледної рідини.
Внаслідок чого в судовому порядку у справі № 911/1439/24 на користь ТОВ «Мах Трейд» стягнуто з ДП МА «Бориспіль» заборгованість у розмірі 5 826 400 гривень з ПДВ та нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 2 481 000,74 гривень, яку службовими особами ДП МА «Бориспіль» не сплачено.
В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні отримано висновок спеціаліста від 03 грудня 2025 року, щодо розміру збитків (втрати активів) ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069) у сумі 2 926 701,46 грн., внаслідок здійснення останнім несвоєчасних розрахунків на користь ТОВ «Мах Трейд» (код ЄДРПОУ 44278745) по Договору про закупівлю від 27.01.2022 № 35.1-14/3.1-00032.
На виконання доручення прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області встановлено, що згідно інформації оперативного працівника ГУ «Д» ДЗНД СБ України, до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні посадові особи ДП МА «Бориспіль», дії яких призвели до збитків державному підприємству та директорів компаній ТОВ «Мпх Трейд» та ТОВ «ДІ АР ЕНЕРДЖИ ГРУП», які поставляли протиожеледну рідину на адресу ДП МА «Бориспіль», серед яких головний бухгалтер ДП МА «Бориспіль» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_2 ), яка за посадовими обов'язками відповідальна за формування розпоряджень та платіжних доручень підприємства для перерахування коштів по договорам про закупівлю товарів.
20 лютого 2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, проведено обшук квартири в якій проживає ОСОБА_5 , розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Apple Iphone 8+, ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім-картою, золотистого кольору, з чохлом, білого кольору «НОМЕР_3», блокнот сіро-білого кольору з чорновими записами, блокнот, червоного кольору з чорновими записами, зошит з чорновими записами, блокнот Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з фінансовою звітністю за 31.12.2020.
Постановою старшого слідчого СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 від 20 лютого 2026 року вказані речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 420251121000091.
21 лютого 2026 року старший слідчий СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_9 направив до Бориспільського міськрайонного суду Київської області клопотання про арешт майна, вилученого вилучено 20 лютого 2026 року в ході проведення обшуку квартири, якій проживає ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2026 року клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 420251121000091, про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та її зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172 КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Посилання апелянта на те, що вилучене майно не відповідає вимогам ст. 98 КПК України та не є доказами у кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу. Прокурором у клопотанні зазначено, що мобільний телефон може містити електронні дані (листування, журнали викликів, електронні документи, аудіо- та відео файли) які мають істотне значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Блокноти, зошити та фінансова документація можуть містити відомості про фінансово-господарські операції, домовленості між службовими особами та іншими учасниками кримінального правопорушення. Відтак, на переконання колегії суддів вилучене майно відповідає ознакам речового доказу, визначених у ст. 98 КПК України.
Окрім того, вказане майно постановою старшого слідчого СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 від 20 лютого 2026 року, обґрунтовано визнано речовим доказом у кримінальному провадженні,що слугує підставою для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
Відтак, твердження апелянта про те, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно не містило підстави та мети, відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідного обґрунтування необхідності арешту вилученого майна не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Доводи апелянта про те, що власником майна під час проведення обшуку добровільно надано можливість оглянути відомості, які містились у мобільному телефоні не спростовують наявності правових підстав для накладення арешту на майно.
З огляду на те, що вилучений телефон може містити інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні накладення арешту є необхідним та співмірним заходом забезпечення кримінального провадження.
Доводи сторони захисту щодо відсутності аудіо- та відеофіксації під час проведення обшуку не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Зазначені обставини стосуються порядку проведення слідчої дії та підлягають оскарженню в порядку ст. 303 КПК України. Вказане питання є самостійним предметом судового контролю та не підлягає вирішенню в межах перегляду ухвали слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна. Однак, згідно пояснень прокурора відеозапис такої процесуальної дії, як обшук, здійснювалось відповідно до вимог ч. 3 ст. 236 КПК України.
Посилання представника на те, що слідчим до клопотання не надано постанову про призначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні та про призначення групи слідчих не заслуговують на увагу, оскільки із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.6-7) у кримінальному провадженні № 420251121000091 від 07.08.2025 вбачається, що слідча, якою складено протокол обшуку входить до групи слідчих у кримінальному провадженні, а прокурор, яким погоджено клопотання про накладення арешту входить до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні. Відсутність в матеріалах справи постанови про визначення групи прокурорів та слідчих, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2026 року, -залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 359/1659/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Справа № 11сс/824/3334/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК