1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 квітня 2026 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Кропивницький, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшої слідчої в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначити розмір застави.
Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на припущеннях, а кваліфікація ймовірно скоєного кримінального правопорушення не відповідає обставинам, описаним у підозрі.
На думку апелянта, ризики, передбачені ст. 177 КПК України недоведені стороною обвинувачення, а у клопотанні прокурора не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання у м. Кропивницький, одружений, має на утриманні малолітню дитину з інвалідністю, яка потребує стороннього догляду, раніше не судимий.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 червня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42025100000000131, за підозрами ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
22 січня 2026 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
23 січня 2026 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 21 березня 2026 року включно.
16 березня 2026 року заступником керівника Київської міської прокуратури строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 22 квітня 2026 року.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, в межах досудового розслідування, без визначення розміру застави.
З таким рішенням, колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, є обґрунтованою.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного рішення «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яке об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджує існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомлення про підозру колегія суддів вважає безпідставними. У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, умислу в діях, винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам апеляційної скарги, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; продовжити злочинну діяльність.
Водночас, колегія суддів вважає доводи сторони захисту щодо зменшення існування ризиків у даному кримінальному провадженні обґрунтованими.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402 405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Однак, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024).
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять, та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено.
За таких обставин, продовживши щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя без законних на те підстав не обґрунтував неможливість визначити розмір застави та зважаючи на те, що з часу застосування запобіжного заходу 23 січня 2026 року, пройшов певний час, понад три місяці, що вказує на зменшення існування ризиків,чим допустив істотне порушення вимог Кримінального процесуального закону.
Згідно вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, дані про його особу, який має постійне місце проживання у м. Кропивницький, одружений, має на утриманні малолітню дитину з інвалідністю, яка потребує стороннього догляду, раніше не судимий, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 грн.,буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів захисника про не вірну кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_6 , а саме за ч. 4 ст. 111-2 КК України, то слід зазначити, що вказане підлягає перевірці під час розгляду по суті.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року, відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшої слідчої в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 22 квітня 2026 року.
Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень.
Заставу може бути внесено як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися із місця свого проживання - м. Кропивницького, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Унікальний номер справи 760/7461/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11сс/824/3361/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК