1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 квітня 2026 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
за участі: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання слідчого слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонено йому залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії ухвали визначено до 11 травня 2026 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки його зміст зводиться до опису діяльності невизначеного кола осіб, а органом досудового розслідування не надано доказів, які б об'єктивно зв'язували саме ОСОБА_6 із інкримінованим кримінальним правопорушенням.
Наголошує, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які він послався у клопотанні.
На думку апелянта, слідчим суддею на враховані суттєві обставини щодо особи підозрюваного, зокрема, позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, відсутність судимостей, а також не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість застосування більш м'який запобіжних заходів.
Звертає увагу на те, що слідчим суддею не надано дозвіл підозрюваному залишати місце свого проживання для слідування в укриття під час оголошення повітряної тривоги, а також відвідування медичних закладів для отримання медичної допомоги.
На переконання захисника, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та відповідатиме принципу верховенства права.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 11 березня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012500070000496 за ознаками злочину ч. 4 ст. 190 КК України.
11 березня 2026 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
13 березня 2026 року слідчий слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З вказаним рішенням колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання убачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного заслухано думку прокурора та захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, всупереч доводам апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Незважаючи на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначено у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
Посилання захисника на необґрунтованість підозри, колегія суддів вважає непереконливими. При цьому, варто зазначити, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Доводи апеляційної скарги з приводу не доведеності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
Доводи сторони захисту, щодо позитивних характеризуючих даних про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, відсутність судимостей, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо твердження підозрюваного про неможливість прямувати до укриття під час оголошення сигналу "повітряна тривога", варто зазначити наступне.
Вимогами ст. 181 КПК України не передбачено винятки, які надають можливість залишати місце відбування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Однак, на переконання колегії суддів, з урахуванням оголошеного воєнного стану, у випадку оголошення "сигналу повітряної тривоги" прослідування до укриття цивільного захисту не може вважатись порушенням обов'язку. Хоча в ухвалі слідчий суддя і не зазначив про можливість покидати житло під час повітряної тривоги в якому підозрюваний перебуває під цілодобовим домашнім арештом, однак і не є забороною для нього вчиняти дії для збереження свого життя та здоров'я під час повітряних тривог. Згідно з Конституцією України, під час дії воєнного стану або надзвичайного стану дозволено вживання певних обмежень, однак це не може стосуватися заборони виходу в укриття під час повітряної тривоги. Вихід в укриття під час повітряної тривоги є загальним обов'язком для всіх громадян України, незалежно від запобіжного заходу.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, зазначені доводи та підстави, в яких захисник просив скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 758/3998/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11-сс/824/3324/2026 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України