Справа № 640/18324/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Білоноженко М.А.
Іменем України
24 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2019 №0010994208 та №0011004208.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону України від 13.12.2022
№2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" дана справа передана для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що договір оренди легкового автомобіля від 02.01.2018 року, складений з фізичною особою, не був посвідчений нотаріально, відтак, такий договір є нікчемним. Вважає, що вартість пального, яке придбавалось для експлуатації автомобіля, який не перебуває в оренді у юридичної особи, з метою виконання працівником службових обов'язків, підлягає оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб, як додаткове благо.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами (ПК України), та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28.03.2019 № 3777, було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Акварі-Груп» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 24.06.2014 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено акт від 17.05.2019 №103/26-15-14-07-02-10/39269629, згідно якого встановлено порушення, зокрема, в частині повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме:
- пп. 168.1.1. п.168.1 ст.168, з урахуванням вимог пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171, пп. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб за період який перевірявся на суму 24 958,81 грн, у тому числі за 2018 рік - 24 958,81 грн;
- пп.168.1.1. п.168.1 ст. 168, з урахуванням вимог пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171, пл. «е» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого встановлено заниження зобов'язання по сплаті до бюджету військового збору за період який перевірявся на суму 1 704,84 грн, у тому числі за 2018 рік -1 704,84 грн;
ТОВ «Акварі-Груп» подало заперечення на Акт перевірки від 17.05.2019. які залишені без задоволення, про що свідчить лист Головного управління ДФС у м. Києві від 12.06.2019 № 112522/10/26-15-14-07-02-15.
14.06.2019 на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0010994208, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Акварі-Груп» з податку на доходи фізичних осіб на 24958,81 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 18561,68 грн;
- № 0011004208, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Акварі-Груп» з військового збору на 1704,84 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 1267,88 грн.
Не погодившись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 27.06.2019, яка була залишена без задоволення.
Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 №0010994208 та №0011004208 та вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС у м. Києві не було законних підстав для донарахування ТОВ «Акварі-Груп» сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вартості пального, списаного у зв'язку з використанням його для експлуатації автомобіля, який є власністю позивача.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно із пунктом 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пункт 164.1 статті 164 ПК України визначає, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктами «а», «б, «г» та «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.
Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об'єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.
Встановлено, що між ТОВ «Акварі-Груп» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) 02.01.2018 було укладено письмовий договір оренди легкового автомобіля № 0201 (надалі - Договір). В оренду (строкове платне користування) підприємству було передано транспортний засіб Рено Лагуна ДНЗ НОМЕР_1 .
Згідно із п.п. 2.1. та 2.2. Договору автомобіль мав використовуватися Орендарем для службових поїздок персоналу в межах території України. Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом приймання-передачі від 02.01.2018.
Відповідно до п. 7.5. Договору орендар зобов'язався протягом строку користування автомобілем здійснювати його заправлення паливно-мастильними матеріалами.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 10.1. Договору).
У ході податкової перевірки встановлено, що у відповідності до первинних документів позивача (договорів фінансово-господарської діяльності, банківських виписок, авансових звітів, актів списання, подорожніх листів) у періоді з 02.01.2018 по 31.12.2018 підприємством сплачено за ПММ та витрачено для експлуатації легкового автомобіля працівником ТОВ «Акварі-Груп», який є директором, 113655,78 грн та орендну плату на суму 1200,00 грн.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, період, кількість літрів з подорожнього листа, вартість списання за 1 літр пального, загальна сума, номери та дати актів списання, подорожні листи, розмір орендної плати вказано відповідачем в Додатку 9 до Акта перевірки, а відтак ним визнаються. Тому не оспорюється той факт, що ПММ були використані позивачем саме в межах його господарської діяльності.
Разом з цим, податковий орган вважає такі виграти позивача податковим благом в розумінні ст. 164 ПК України, оскільки договір оренди автомобіля не посвідчувався нотаріально.
У постанові від 16 вересня 2024 року у справі №320/6589/19 року Верховний Суд зазначав, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, у разі їх використання для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не може вважатись додатковим благом.
Аналізуючи положення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України у їх взаємозв'язку з приписами Закону № 2464-VI, Верховний Суд визнав, що як при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, так і при нарахуванні єдиного соціального внеску на такі суми доходу повинні бути зазначені конкретні фізичні особи, які отримали додаткове благо, а також факт передачі їм останнього у власність.
Тобто, таке додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов'язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та виражатись у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностей, послуг чи інших видів доходу.
Відповідач зазначає, що до перевірки не було надано трудовий договір із фізичною особою, що свідчить про відсутність підтвердження факту оренди автомобіля із працівником ТОВ «Акварі-Груп».
Однак, 02.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» було укладено цивільно-правовий договір із працівником Товариства - ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є директором ТОВ «Акварі-Груп» відповідно до наказу № 1-к від 20.06.2014, а тому є працівником ТОВ «Акварі-Груп». Таким чином, трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Акварі-Груп» підтверджені наказом №1-к від 20.06.2014 про призначення на посаду директора.
Факт належності вказаної особи до ТОВ «Акварі-Груп» підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої керівником ТОВ «Акварі-Груп» є ОСОБА_1 .
Отже, трудові відносини між фізичною особою ОСОБА_1 і ТОВ «Акварі-Груп» підтверджені наказом про призначення на посаду директора від 20.06.2014, у зв'язку із чим не вимагається додатково наявності трудового договору.
Факт передачі автомобіля в оренду підтверджено актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.01.2018.
За висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 30.11.2020 у справі №580/3038/19 Витрати на паливо, яке видавалось підприємством для експлуатації власних транспортних засобів, що використовувались для виконання службових обов'язків, є витратами, які пов'язані із провадженням суб'єктом господарювання господарської діяльності, а тому (в разі підтвердження витрат належними обліковими документами) відносяться до складу інших витрат суб'єкта господарювання і не є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із суб'єктом господарювання, та оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
З урахуванням наведено у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вартості пального, списаного у зв'язку з використанням його для експлуатації автомобіля, який є власністю позивача, не обґрунтовані, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0010994208 та №0011004208 є протиправними та підлягають скасуванню.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної не спростовують висновки суду першої інстанції.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова