Справа № 640/12559/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Жукова Є.О.
Іменем України
24 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2019 №0014104203, №0014094203, №0014074203, №0014084203.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що є безпідставними та необґрунтованими висновки перевірки, викладені в акті перевірки №168/26-15-42-03-30/2370206420 від 31.01.2019. Як наслідок, прийняті на підстав таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Позивач наголосила на тому, що не може розцінюватися як додаткове благо, анульована АТ «УкрСиббанк» основна сума боргу за кредитним договором. У зв'язку із таким анулюванням позивач не отримала жодного доходу
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що згідно із відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 платник податків-фізична особа ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 176 189,37 грн за ознакою доходу « 126». Відповідно довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 під ознакою доходу « 126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Однак, ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до контролюючого органу не подала, відповідні податкові зобов'язання із вказаного доходу не сплатила.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві №274 від 11.01.2019 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку па доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ «УкрСиббанк» (СДРПОУ 09807750) платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №168/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 від 31.01.2019.
У акті перевірки вказано, що згідно із відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 176 189,37 грн за ознакою доходу 126. Відповідно довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 під ознакою доходу « 126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2017 році відповідно даних ЦБД ДРФО ДФС України мала взаємовідносини з АТ «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) та отримала оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, що підтверджується інформацією АТ «УкрСиббанк» (лист від 20.11.2018 №14-2-02/65537 (вх.№130827/10 від 28.11.2018)).
Натомість, платником податків фізичною особою ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до контролюючого органу не подано, щодо отриманого доходу за ознакою (126) у 2017 році у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу в сумі 176 189,37 грн та утриманого з нього податку і збору, що підлягає сплаті самостійно за підсумками річного декларування.
З урахуванням наведеного в акті перевірки №168/26-15-42-03-30/2370206420 від 31.01.2019 констатовано порушення позивачем вимог:
- пункту 179.1 статті 179 ПК України з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, не подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік;
- підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- підпункту 168.2.1 пункт 168.2 статті 168 ПК України з урахуванням вимог підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 176 189,37 грн, та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 31 714,09 грн;
- підпункту 1.2, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень ПК України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 2 642,84 грн.
28.02.2019 на підставі висновків акту перевірка ГУ ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0014074203, у зв'язку з порушенням позивачем підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.3 пункту 44.1 статті 44 ПК України, застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн;
- №0014094203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 39 642,61 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 31 714,09 грн та за штрафними санкціями на суму 7 928,52 грн;
- №0014104203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 3 303,55 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 2 642,84 грн та за штрафними санкціями на суму 660,71 грн;
- №0026294204, яким, за порушенням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1, статті 179 ПК України, застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 170,00 грн.
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у м. Києві від 28.02.2019 №0014104203, №0014094203, №0014074203, №0014084203, позивач звернулася до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду даної справи відповідачем доведено обґрунтованість вказаних висновків перевірки та правомірність прийнятих на підставі таких висновків рішень.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення Головним управлінням ДПС у м. Києві суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Згідно із підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.
В Довіднику ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку) під ознакою доходу « 126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) - «додаткове благо».
У постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17 Верховного Суду зазначено, що в силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Верховний Суд в постанові від 19 липня 2019 року по справі №826/4240/18 (адміністративне провадження №К/9901/14858/19) зауважив, що для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Згідно із відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 платник податків ОСОБА_2 фактично отримувала доходи за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) сума фінансової допомоги, включаючи суму боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, який відображено АТ «УкрСиббанк».
Відповідно до листа АТ «УкрСиббанк» №24-3/411 від 17.11.2017, направленого на адресу ГУ ДПС у м. Києві, в 2017 року банк здійснював операції анулювання (прощення) боргу платника податку за самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Банк повідомив про анулювання (прощення) боргу в сумі 6654,58 доларів США, що складається 176 189,37 грн платника податку, ОСОБА_1 , шляхом надання повідомлення про анулювання (прощення) боргу боржникам під особистий підпис та включив суми анульованого (прощеного) боргу (кредиту) платників податку до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.
Також відсутні докази того, що при прощенні (анулюванні) АТ «УкрСиббанк» платнику податків кредитної заборгованості, сторонами договору змінено вказану в договорі валюту зобов'язання за кредитом з іноземної валюти (долар США) у валюту виконання гривню та відповідно не доведено, що прощений борг за своєю природою є курсовою різницею, розрахованою відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Оскільки основна сума боргу (кредиту) платника податку в сумі 176 189,37 грн у 2017 році анульована (прощена) АТ «УкрСиббанк» згідно укладеного договору споживчого кредиту, в силу абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України вказана сума є доходом, отриманим платником податку, як додаткове благо, тому повинна включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Таким чином, позивач як платник податків повинна була відобразити відповідну суму у річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та сплатити з неї податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Отже, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у м. Києві від 28.02.2019 №0014094204 та №0014104203 правомірно визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2017 рік, а також застосовано до позивача штрафні санкції.
Крім того, відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно із підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річною оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права па податкову знижку.
Форма такого обліку та порядок його ведення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 №591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Враховуючи, отримання вказаного доходу як додаткового блага, позивач була зобов'язана подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та Книгу обліку доходів та витрат, однак не зробила цього чим порушила вимоги пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 ПК України,
У зв'язку із наведеним суд не знаходить підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2019 №0014074203 та №0026294204.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова