Апеляційне провадження
№22-ц/824/6569/2026
18 березня 2026року місто Київ
справа № 757/34537/22-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення процентів, -
В листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому суму процентів за договором «Стандарт безподатковий для пенсіонерів, отримувачів зарплатита соціальних виплатна 3 місяці» за період з 06травня 2019 року по 05грудня 2019 року.
В мотивування вимог посилався на те, що 05 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений договір «Стандарт безподатковий для пенсіонерів, отримувачів зарплатита соціальних виплатна 3 місяці».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, він є спадкоємцем майна померлої.
Вказував, що 18 жовтня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату грошових коштів та процентів на день звернення, однак листом від 15 листопада 2019 року відповідач повідомив, що для виплати спадщини йому необхідно звернутися до будь-якого відділення банку... за умови наявності в банку інформації про смерть клієнта сторони узгодили не продовжувати вклад на новий строк. При цьому банк закриває вкладний рахунок клієнта в дату закінчення строку вкладу. Після закриття рахунку нарахування відсотків припиняється. Додатково зазначено, що договори банківського вкладу не можуть бути продовжені після смерті вкладника, оскільки відсутня сторона договору.
Позивач вважає, що відмова відповідача виплатити йому проценти до дня фактичного повернення коштів, а саме до 05 грудня 2019 року є незаконною.
Вважає, що сторонами спірного договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов'язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов'язаним з особою вкладника, то таке зобов'язання відповідача не припиняється внаслідок смерті ОСОБА_2 та триває до моменту фактичного повернення позивачу коштів, тобто до 05 грудня 2019 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що вказаний договір, копія якого знаходиться в матеріалах судової справи, не містить в собі права банка на одностороннє розірвання банком договору внаслідок смерті особи, а п.4.3. цього договору, на який посилається суд першої інстанції визначає право розірвати договір саме з живою, а не померлою особою, про що банк зобов'язаний повідомити письмово або через SMS живого (а не померлого) вкладника не пізніше, ніж за два календарних дні до закінчення строку.
Вказував, що ні померла, ні він, як спадкоємець померлої, не звертались на адресу банку із заявою про розірвання договору перед тим, як банк припинив нараховувати відсотки на вклад, що вказує на відсутність необхідного волевиявлення вкладника для розірвання вказаного договору.
Зазначав, що суд першої інстанції застосував положення ст.607 ЦК України (щодо неможливості виконання зобов'язання внаслідок смерті особи), яке не підлягало застосуванню та не застосував положення вищевказаного законодавства, які підлягали застосуванню, внаслідок чого прийняв незаконне та необгрунтоване рішення.
12 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2018 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір та отримано послугу «Стандарт безподатковий для пенсіонерів, отримувачів заробітної плати та соціальних виплат на 3 місяці» строком до 05 лютого 2018 року.
Відповідно до умов вказаного договору, сума коштів на рахунку 02625013403171 мала становити не менше 80000 грн., процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на суму незнижувального залишку складала 13,2% річних.
Виплата відсотків здійснюється банком щомісячно на картку № НОМЕР_1 відповідно до п.2.2 договору.
Так, відповідно до матеріалів справи, особливістю такого вкладу є можливість його поповнення лише за рахунок соціальних виплат (пенсія, соціальна допомога, стипендія та заробітна плата), які надходять на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 (п.1.1 договору).
Тобто, сума незнижувального залишку формується з коштів, які пов'язані лише з особою вкладника та не нараховуються після смерті такої особи.
Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що строк перебування незнижувального залишку на рахунку та безпосередньо нарахування відсотків на такий залишок може бути продовжено на такий же строк у випадку відсутності бажання сторін скасувати незнижувальний залишок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 вкладник - ОСОБА_2 померла, про що стало відомо банку із наданого запиту Другої київської державної нотаріальної контори від 28 березня 2019 року.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , серія НОМЕР_3 .
Судом першої інстанції встановлено, що на дату надходження вказаного запиту до банку 28 квітня 2019 року строк договору вкладу вже було продовжено до 05 травня 2019 року.
Перший строк дії договору закінчився 05 лютого 2019 року, який відповідно до п.4.1 було продовжено до 05 травня 2019 року (ще на три місяці).
Відповідно до виписки по рахунках, за вказаний період сума відсотків була виплачена в повному обсязі як і передбачено договором на картку № НОМЕР_1 .
Проте, у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 банком було прийнято рішення про відмову у продовженні строку дії договору з 06 травня 2019 року в порядку п.4.3 договору та враховуючи, що сума незнижувального залишку формується з коштів, які може отримати лише вкладник (пенсія, соціальні виплати, заробітна плата).
З матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2019 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , відповідно до якого спадщина складається з грошових вкладів та нарахованих відсотків на депозитних рахунках.
18 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошових коштів та процентів на день звернення.
Листом від 15 листопада 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що для виплати спадщини заявнику необхідно звернутися до будь-якого відділення банку... за умови наявності в банку інформації про смерть клієнта сторони узгодили не продовжувати вклад на новий строк. При цьому банк закриває вкладний рахунок клієнта в дату закінчення строку вкладу. Після закриття рахунку нарахування відсотків припиняється. Додатково зазначаємо, що договори банківського вкладу не можуть бути продовжені після смерті вкладника, оскільки відсутня сторона договору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем сума вкладу в розмірі 80000 грн. та відсотки, нараховані по день припинення договору по 06 травня 2019 року виплачені йому в повному обсязі.
Дані обставини підтверджуються і виписками по рахункам вкладника, які були надані до відзиву.
Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку підлягає застосуванню норма ст.607 ЦК України, а саме, що зобов'язання банку щодо нарахування процентів на суми вкладу припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає: настання смерті вкладника.
Стаття 1061 ЦК України безпосередньо регулює порядок нарахування та виплату відсотків по вкладу. Правилами цієї норми передбачено, що банк виплачує саме владникові проценти на суму вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Неможливість повернення грошових коштів саме вкладнику, у зв'язку з його смертю, створює з цього моменту відсутність будь - яких підстав для нарахування процентів на вклад.
Згідно пункту 2.2.1.9.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за умови наявності в банку інформації про смерть вкладника сторони узгодили не продовжувати вклад на новий строк.
При цьому, банк закриває вкладний рахунок клієнта в дату закінчення строку вкладу. Після закриття рахунку нарахування відсотків припиняється.
Встановивши, що у зв'язку зі смертю вкладника ОСОБА_2 , банк керуючись п.4.3 договору відмовився від продовження договору на новий строк дії, а відповідно і подальше нарахування відсотків не здійснювалося, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що ні померла, ні позивач, як спадкоємець померлої, не звертались на адресу банку із заявою про розірвання договору перед тим, як банк припинив нараховувати відсотки на вклад, що вказує на відсутність необхідного волевиявлення вкладника для розірвання вказаного договору колегія суддів відхиляє, оскільки банк, отримавши інформацію про смерть вкладника керуючись Умови та правилами надання банківських послуг після чергового закінчення строку дії вкладу правомірно не здійснив його продовження.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 04вересня 2013 року у справі №6-67цс13 є не релевантним по відношенню до правовідносин, що виникли у даній справі.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, так як при розгляді справи в апеляційному суді апелянт не надав будь-яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: