18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018100060002808 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року, з підготовчого судового засідання,обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12018100060002808 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору Печерської окружної прокуратури м. Києва.
Повертаючи кримінальне провадження прокурору, своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки фактичні обставини викладені у обвинувальному акті є суперечливими, зокрема у даті народження обвинуваченого та у кваліфікації інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
Також в обвинувальному акті не міститься фактичного викладу об'єктивної та суб'єктивної сторін інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення. Зокрема, зазначено про місце та час руху мотоцикла, однак не місця та часу скоєння дорожньо-транспортної події. Крім того, порушення пунктів 2.3б, 10.1, 12.1 ПДР, що інкримінуються ОСОБА_7 , жодним чином не розкрито у призмі інкримінованого кримінального правопорушення, що свідчить про порушення вимог п. 5 ч. 2 _____________________________________________________
Справа №11-кп/824/3065/2026 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_1
ст. 291 КПК України, які ставляться до обвинувального акта.
Окрім цього, виклад обвинувального акта, як процесуального рішення прокурора, повинен узгоджуватися з основними засадами кримінального провадження, визначеними ст. 7 КПК України, та, зокрема, не порушувати принцип презумпції невинуватості, проте у обвинувальному акті здійснено констатування винуватості ОСОБА_7 .
Таким чином, некоректність обвинувального акта, який надійшов до суду, призводить до істотного порушення права на захист ОСОБА_7 , оскільки порушує його право знати, у вчиненні яких кримінальних правопорушень його обвинувачують, що регламентовано п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, та порушує основоположні права, гарантовані п.п. а), b) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушує принцип змагальності сторін, закріплений ст. 22 КПК України.
І за наявності таких недоліків обвинувального акта суд визнав неможливим призначення судового розгляду та прийняв рішення про його повернення прокурору.
В апеляційній скарзі з доповненнями до неї прокурор у провадженні, вважаючи ухвалу суду незаконною через допущені істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, складений та підписаний уповноваженими на те особами, передбаченими ч. 1 ст. 291 КПК України.
При цьому, зазначає, що з тексту обвинувального акту вбачається, що виключно у найменуванні кримінального провадження зазначено невірно дату народження обвинуваченого та частину статті інкримінованої ОСОБА_7 , що є технічною опискою.
Разом з тим, у подальшому, безпосередньо по тексту обвинувального акту, дату народження обвинуваченого ОСОБА_7 при формулюванні обвинувачення зазначено вірно, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вірно зазначено кваліфікацію, а саме, ч. 2 ст. 286 КПК України.
Отже, технічні описки, допущені прокурором у найменуванні кримінального провадження не є істотним порушенням, оскільки не змінюють в цілому юридичну оцінку дій ОСОБА_7 , і можуть бути усунуті державним обвинувачем в ході судового розгляду, з дотриманням вимог ст. 338 КПК України.
Вказує й на те, що у формулюванні обвинувачення, висунутому ОСОБА_7 наявні відомості про обставини, за яких, на думку прокурора, було вчинене кримінальне правопорушення. Текст обвинувального акту щодо ОСОБА_7 містить всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, в обвинувальному акті прокурором зазначено дату, час та місце руху транспортного засобу, перераховано пункти ПДР, які порушено обвинуваченим та порушення яких призвело до дорожньо-транспортної пригоди та зазначено про причинно-наслідковий зв'язок, а також наявне узагальнене формулювання суті висунутого ОСОБА_7 обвинувачення та зазначено кваліфікацію.
Тобто обвинувачення, висунуте ОСОБА_7 , є чітким, однозначним, зрозумілим і доступним для сприйняття.
Крім того, зазначає, що з'ясування обставин справи, в тому числі, щодо конкретних дій, які вчинив обвинувачений, часу, місця, мотиву та способу вчинення злочину, а також перевірка цих обставин доказами є наступною стадією судового провадження, а не завданням підготовчого судового засідання.
Також зазначає, що доводи захисника про порушення принципу презумпції невинуватості є необґрунтованими, оскільки в обвинувальному акті висувається твердження про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, яке у подальшому повинно бути доведено прокурором у суді належними та допустимими доказами та у порядку, передбаченому КПК України.
Таким чином, вважає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 відповідає вимогам діючого законодавства, а оцінка обґрунтованості обвинувачення, до якої, зокрема, може належати відповідні ознаки складу інкримінованого обвинуваченому злочину, відноситься до процесу доказування і, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання. Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення та не є предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.
А тому, повертаючи обвинувальний акт прокурору судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 у запереченнях на апеляційну скаргу прокурора у провадженні, вказуючи на наявні недоліки обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , на які послався суд в ухвалі, і не спростування їх доводами апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Будучи повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду, захисник ОСОБА_10 та потерпіла ОСОБА_9 до суду апеляційної інстанції не з'явилися. Від потерпілої ОСОБА_9 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за її відсутності, а захисник ОСОБА_10 про поважність причин своєї неявки суду не повідомив і клопотань про відкладення розгляду не надсилав. Також і обвинувачений ОСОБА_7 ніяких клопотань щодо неможливості розгляду апеляційної скарги прокурора без участі його захисника ОСОБА_10 не заявляв. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає можливим провести апеляційний розгляд за відсутності захисника ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_11 , у зв'язку з тим, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, оскільки їх участь не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта.
Пунктами 1 - 9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт.
Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; анкетні відомості викривача; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта; розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Як убачається з обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції в ухвалі послався на те, що викладені у вказаному обвинувальному акті фактичні обставини є суперечливими, зокрема у даті народження обвинуваченого та в кваліфікації інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а також він не містить фактичного викладу об'єктивної та суб'єктивної сторін інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, зокрема в частині, що стосується місця та часу скоєння дорожньо-транспортної події, і не розкрито суть порушення пунктів 2.3б, 10.1, 12.1 ПДР, що інкримінуються ОСОБА_7 , у призмі інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, у обвинувальному акті констатовано винуватість ОСОБА_7 , що порушує принцип невинуватості.
Разом з тим, згідно п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Виклад фактичних обставин справи, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Водночас, під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинувачених.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17.
Отже, за наведених норм закону, виклад фактичних обставин справи, як складової частини обвинувального акта, який в аспекті ст. 338 КПК України не завжди може бути остаточним на момент надходження обвинувального акта до суду, має відображати суть вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення. Що стосується відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин справи дійсності події, то це питання вирішується шляхом дослідження доказів, що є прерогативою суду під час розгляду кримінального провадження по суті. На стадії підготовчого судового засідання суд перевіряє відповідність викладених фактичних обставин справи формулюванню обвинувачення.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12018100060002808, прокурором викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в тому обсязі, які прокурор вважає встановленими, і вони повністю співпадають з формулюванням обвинувачення ОСОБА_7 .
Що стосується питання місця і часу вчинення кримінального правопорушення, які порушує суд в оскаржуваній ухвалі, то ці обставини, як встановлено вище, відносяться до предмету доказування і встановлюються судом під час розгляду кримінального провадження по суті. В обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 12018100060002808 прокурор виклав їх у такому обсязі, який вважає встановленим, зокрема вказав, що ОСОБА_7 , 26 червня 2018 року близько 23 год. 00 хв., керуючи технічно справним мотоциклом «Honda VFR», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по бульвару Л. Українки в м. Києві, зі сторони вул. Басейна в напрямку вул. Новогоспітальна, і неподалік буд. №16 по бул. Л. України в м. Києві, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, розпочинаючи рух та виконуючи маневр перестроювання, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого не справився з керуванням мотоцикла, що призвело до його падіння.
Такий виклад у обвинувальному акті обставин щодо часу і місця вчинення кримінального правопорушення, в розумінні ст. 291 КПК України, є достатнім. Питання дійсності викладених прокурором у обвинувальному акті обставин встановлюється судом на стадії судового слідства.
З цих же підстав колегія суддів вважає безпідставними і висновки суду щодо порушення презумпції невинуватості, оскільки обвинувальний акт і є твердженням сторони обвинувачення про вчинення особою кримінального правопорушення. Наскільки такі висновки є обґрунтованими встановлюється в судовому провадженні.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право, але не зобов'язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
У рішенні у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зазначено, що ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи. Відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Таким чином, висновки суду щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вказані обставини є предметом перевірки під час розгляду кримінального провадження по суті.
Ті ж відомості, які містяться в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 містять достатні відомості для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення і є необхідними для підготовки адекватного захисту.
Отже, на думку колегії суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження і надання оцінки правильності кваліфікації дій обвинуваченого, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
Також ті обставини, що у обвинувальному акті, у найменуванні кримінального провадження, зазначено невірну дату народження обвинуваченого, є очевидною помилкою, яка сталася при технічному наборі тексту. В подальшому, безпосередньо по тексту обвинувального акта вказано правильну дату народження обвинуваченого - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такі недоліки можуть бути усунуті шляхом виправлення описки і вони жодним чином не перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Аналогічним чином вищевказане стосується і зазначеної в найменуванні кримінального провадження частини статті інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що є технічною помилкою, яка жодним чином не впливає на обсяг пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, від якого він має захищатися в суді.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора у провадженні щодо безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12018100060002808 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору Печерської окружної прокуратури м. Києва, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3