Іменем України
24 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/435/26
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Приміча Дениса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 06 березня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Приміча Дениса Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 4 абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 4 абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач по цей час проходить військову службу у відповідача.
Згідно з витягом з послужного списку на головного сержанта ОСОБА_1 та копією контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 02 квітня 2019 року позивача прийнято на військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін, військова частина НОМЕР_3 ). Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03 березня 2022 року № 93-ОС позивачу продовжено дію контракту понад встановлені строки до оголошення демобілізації.
Позивач в період з 01 березня 2022 року по 15 жовтня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в межах Сумської області (н.п. Велика Дмитрівка), що підтверджується довідкою від 19 грудня 2022 року № 12/1-98 та розрахунковим листом з січня 2022 року по червень 2023 року. Крім того позивач в період з 21.04.2024 по 30.04.2024, з 04.11.2024 по 11.05.2024, з 15.05.2024 по 28.05.2024, з 01.06.2024 по 18.06.2024, з 20.06.2024 по 31.07.2024, з 20.08.2024 по 04.10.2024, з 25.10.2024 по 14.01.2025, з 01.02.2025 по 06.04.2025, з 26.04.2025 по 18.09.2025, з 20.09.2025 по 31.10.2025, з 05.11.2025 по 31.12.2025 брав безпосередню участь у бойових діях у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками від 21 січня 2026 року № 08/541/26-Вн та від 20 січня 2026 року № 56 про види грошового забезпечення, що нараховані позивачу за період з 18 травня 2023 року по 31 грудня 2025 року.
Представник позивача в інтересах позивача звернувся із заявою до начальника військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 4 абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153), у відповідь на яку отримав лист від 04 березня 2026 року № 04.2/А-728/729 з відмовою у виплаті такої винагороди, мотивовану тим, що позивач станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі за контрактом, тому виплата винагороди не передбачена умовами Постанови.
Проте представник позивача з такою відмовою не згоден, оскільки позивачем у 22-річному віці до набрання чинності Постановою № 153 під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», продовжено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонні службі України на посадах сержантського та старшинського складу. Також на дату набрання чинності цією Постановою та після продовження контракту позивач понад 6 місяців безпосередньо брав та до цього часу безпосередньо бере участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях.
Наведені обставини, на думку представника позивача, свідчать, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн, а відповідач безпідставно відмовив в її виплаті.
Ухвалою від 09 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 подати відзив та витребувано від відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від відповідача до суду 25 березня 2026 року надійшов відзив, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач уклав контракт на проходження служби громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу 02 квітня 2019 рок строком на 3 роки. Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03 березня 2022 року № 93-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту продовжена понад встановлені строки, з 02 квітня 2022 року до оголошення демобілізації. Згідно з довідкою від 24 березня 2026 року № 08/2283/26-Вн позивач з 18 травня 2023 року по теперішній час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач вказує, що однією з обов'язкових умов для виплати спірної одноразової грошової винагороди є те, що особа повинна бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», до набрання чинності цією постановою (до 13 лютого 2025року) у віці до 25 років.
Проте позивач уклав контракт від 02 квітня 2019 року строком на 3 роки, тому, у даному випадку, юридичні факти призову або прийняття на військову службу, мали місце до введення в Україні воєнного стану. У подальшому згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03 березня 2022 року № 93-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту продовжена понад встановлені строки з 02 квітня 2022 року до оголошення демобілізації.
Крім того представником відповідача зазначено, що обов'язковою умовою для набуття виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, є вік, з 18 до 25 років. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з довідкою від 24 березня 2026 року № 08/1225/26-Вн позивач проходить службу з 18 травня 2023 року, тобто станом на день прибуття для подальшого проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач досягнув 24 річного віку.
Разом з тим згідно з довідкою від 24.03.2026 № 08/2300/26-Вн позивач з 21.04.2024 по 30.04.2024; з 04.05.2024 по 11.05.2024; з 15.05.2024 по 28.05.2024; з 01.06.2024 по 18.06.2024; з 20.06.2024 по 31.07.2024; з 20.08.2024 по 04.10.2024; з 25.10.2024 по 14.01.2025; з 01.02.2025 по 06.04.2025; з 26.04.2025 по 18.09.2025; з 20.09.2025 по 31.10.2025; з 05.11.2025 по 31.01.2026 брав безпосередню участь у бойових діях у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Умови Постанови № 153 передбачають, що період прийняття безпосередньої участь має бути також з 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2025 року. Щодо довідки від 24 березня 2026 року № 08/2300/26-Вн представником відповідача зазначено, що період безпосередньої участі у відповідності до вимог Постанови № 153 є з 21 квітня 2024 року. Однак, 05 серпня 2024 року позивачу виповнилось 25 років.
Тобто, всі інші періоди залучення (з 06 серпня 2024 року) виходять за межі строку визначеного Постановою № 153 та не можуть бути враховані під час прийняття рішення у виплаті (у разі наявності права на таку виплату). У якості підтвердження періоду безпосередньої участі за час проходження служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні представник позивача долучає довідку від 19 лютого 2022 року, в якій зазначений період 01 березня 2022 року та 15 жовтня 2022 року та розрахункові листи. Разом з тим, відповідач звертає увагу, що довідка від 19 лютого 2022 року, підтверджує лише два дні безпосередньої участі - 01 березня та 15 жовтня 2022 року.
Також зазначено, що постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 липня 2025 року у справі № 202/6513/25 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. Інша інформація щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності відсутня.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду з цим позовом, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 24 квітня 2026 року.
Від представника позивача до суду 30 березня 2026 року надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) є учасником бойових дій, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 18 травня 2023 року по теперішній час, що підтверджується паспортом громадянина України, довідкою відповідача від 24 березня 2026 року № 08/2283/26-Вн, витягом з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 18 травня 2023 року № 247-OC, посвідченням від 17 червня 2023 року серії НОМЕР_6 .
Позивач 02 квітня 2019 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на три роки.
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03 березня 2022 року № 93-OC старшому сержанту ОСОБА_1 продовжено дію контракту понад встановлені строки з 02 квітня 2022 року на період дії воєнного стану.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2026 року № 08/2283/26-Вн головний сержант ОСОБА_1 дійсно з 18 травня 2023 року по теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) Державної прикордонної служби України.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2026 року № 08/2300/26-Вн головний сержант Яткевич В.С. дiйсно з 21.04.2024 по 30.04.2024; з 04.05.2024 по 11.05.2024; з 15.05.2024 по 28.05.2024; з 01.06.2024 по 18.06.2024; з 20.06.2024 по 31.07.2024; з 20.08.2024 по 04.10.2024; з 25.10.2024 по 14.01.2025; з 01.02.2025 по 06.04.2025; з 26.04.2025 по 18.09.2025; з 20.09.2025 по 31.10.2025; з 05.11.2025 по 31.01.2026 брав безпосередню участь у бойових діях у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Начальник другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки звернувся з рапортом від 25 грудня 2025 року № 29/97212/25-Вн до коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, в якому порушив питання нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн ряду військовослужбовців, серед яких був ОСОБА_1 .
Відповіддю начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 02 січня 2026 року № 04.2/628/26-Вн повідомлено про відсутність підстав для виплати, оскільки позивачем раніше вже був укладений контракт.
Представник позивача в інтересах позивача звернувся із заявою від 02 березня 2026 року № А-728 до начальника військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 4 Постанови № 153, у відповідь на яку отримав лист від 04 березня 2026 року № 04.2/А-728/729 з відмовою у виплаті такої винагороди, мотивовану тим, що позивач станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі за контрактом, тому виплата винагороди не передбачена умовами Постанови.
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 липня 2025 року у справі № 202/6513/25 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.
Інша інформація щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності відсутня.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги позивача та доводи відповідача, суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є:
охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;
ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;
участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;
координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина друга статті 2 Закону № 661-IV).
Частиною першою статті 6 Закону № 661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із пунктами 3, 4 статті 19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначені Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджений Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 3 Положення у добровільному порядку в Держприкордонслужбі громадяни проходять: військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Із громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт (далі - військова служба за контрактом).
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 29 Положення право на укладення контракту про проходження військової служби та внесення змін до нього надається начальнику органу Держприкордонслужби, який має право видавати накази по особовому складу, - з усіма військовослужбовцями рядового складу, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цьому органі, а також із громадянами, які приймаються на військову службу до цього органу на посади осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 10.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).
Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.
В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: «1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».
Тобто, до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України.
Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153).
Разом з тим, абзацом п'ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» внесено зміни, зокрема у пункт 4 Постанови № 153.
Відповідно до абзаців другого-дев'ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Проаналізувавши вказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вказаних змін), суд дійшов висновку, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:
- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»;
- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;
- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п'ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.
При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:
- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. грн (про що й просить позивач у позовній заяві);
- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв'язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. грн;
- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. грн за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
З урахуванням викладеного слід відзначити, що перебування позивача станом на 24 лютого 2022 року на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі продовжили дію контракту про проходження військової служби.
Як слідує з матеріалів справи, позивач 02 квітня 2019 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на три роки.
Позивач під час дії воєнного стану, у віці 22 років продовжив дію контракту на період дії воєнного стану, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03 березня 2022 року № 93-ОС.
Згідно з довідкою НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19 грудня 2022 року № 12/1-98 старший сержант ОСОБА_1 дійсно 01 березня та 15 жовтня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в межах Сумської області (н.п. Велика Писарівка, Дмитрівка); згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2026 року № 08/2300/26-Вн головний сержант Яткевич В.С. дiйсно з 21.04.2024 по 30.04.2024; з 04.05.2024 по 11.05.2024; з 15.05.2024 по 28.05.2024; з 01.06.2024 по 18.06.2024; з 20.06.2024 по 31.07.2024; з 20.08.2024 по 04.10.2024; з 25.10.2024 по 14.01.2025; з 01.02.2025 по 06.04.2025; з 26.04.2025 по 18.09.2025; з 20.09.2025 по 31.10.2025; з 05.11.2025 по 31.01.2026 брав безпосередню участь у бойових діях у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що сукупно на день набрання чинності Постановою № 153 (13 лютого 2025 року) складає 232 дні, тобто більше шести місяців, що відповідає умовам для виплати спірної одноразової грошової винагороди, визначеним Постановою № 153.
Твердження відповідача, що Постановою № 153 вимагається участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців у віці до досягнення 25-річчя, судом відхиляється як безпідставні та такі, що ґрунтуються на хибному тлумаченні змісту абзацу другого пункту 4 цією Постанови.
Так в абзаці другому пункту 4 Постанови № 153 умовою для виплати одноразової грошової винагороди визначено прийняття або призов громадян на відповідну військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років до набрання чинності цією Постановою, проходження військової служби та безпосередня участь у визначених заходах строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, а не у віці до досягнення 25-річчя, як стверджує представник відповідача.
Щодо обставини притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд зазначає таке.
Як вже зазначалось судом вище, абзацом п'ятим пункту 4 Постанови № 153 визначено випадки, за яких військовослужбовцям, які зазначені в абзацах другому та третьому цього пункту, тобто які відповідають базовим умовам для виплати спірної у цій справі винагороди, не виплачується така винагорода.
Так в первісній редакції абзац п'ятий пункту 4 Постанови № 153 передбачав, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 внесено зміни, зокрема до абзацу п'ятого пункту 4 Постанови № 153 та викладено його в такій редакції: «військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.».
Отже, з порівняльного аналізу наведених положень слідує, що в первісній редакції Постанови № 153 пункт 4 передбачав, що спірна винагорода не виплачується відповідним військовослужбовцям, у разі якщо вони два або більше разів притягувалися до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
У відповідній редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, якою внесено зміни, у тому числі до абзацу п'ятого пункту 4 Постанови № 153, змінено умови за яких не виплачується спірна винагорода, а саме зменшено до одного встановлену кількість разів притягнення до кримінальної відповідальності та збільшено можливу кількість притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення до двох і більше разів.
Судом установлено, що постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 липня 2025 року у справі № 202/6513/25 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.
Інша інформація щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності відсутня.
Відтак, відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей позивач один раз притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Отже, відповідно до положень абзацу п'ятого пункту 4 Постанови № 153, як у первісній редакції, так і в редакції внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, наведені обставини не позбавляють позивача права на виплату йому грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153.
Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не має права на спірну винагороду, оскільки як станом на день набрання чинності Постановою № 153 (13 лютого 2025 року), так і станом на час внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153», яка набрала чинності з 08 квітня 2025 року, якою розширено перелік військовослужбовців, на яких поширюється дія Постанови № 153, включивши до цього переліку, зокрема, військовослужбовців Держприкордонслужби, де позивач проходив військову службу, та враховуючи, що під час дії воєнного стану позивач продовжив дію контракту, чим по суті уклав контракт про проходження військової служби вже під час воєнного стану.
Крім того, тлумачення абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно певних осіб (військовослужбовців), буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби у віці до 25 років та продовжили військову службу при настанні обставин, визначених Постановою № 153.
Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
Таким чином, виплата грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн, передбаченої Постановою № 153, лише особам, які проходять військову службу на період воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу та проходять військову службу за контрактом до введення воєнного стану, та після введення воєнного стану також виявили бажання продовжувати військову службу, подовживши дію укладеного контракту в період воєнного стану.
У спірних правовідносинах Кабінет Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану прийняв Постанову № 153, якою установив додаткові блага для громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, на які, на переконання суду, має право і позивач.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу спірну одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн, передбачену Постановою № 153.
Підсумовуючи все вище викладене, з огляду на відсутність у відповідача правових підстав для не виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої Постановою № 153, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. грн, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Як наслідок задоволення основної вимоги, підлягає задоволенню й позовна вимога щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. грн, передбачену пунктом 4 Постанови № 153.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктами 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Приміча Дениса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова