про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
24 квітня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/435/26
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Приміча Дениса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 06 березня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Приміча Дениса Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 4 абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 4 абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».
Ухвалою від 09 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Військовою частиною НОМЕР_1 до суду 25 березня 2026 року подано клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, мотивоване тим, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03 березня 2022 року № 93-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту продовжена понад встановлені строки, з 02 квітня 2022 року до оголошення демобілізації. Згідно з довідкою від 24 березня 2026 року № 08/2283/26-Вн позивач з 18 травня 2023 року по теперішній час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Рапортом від 25 грудня 2025 року № 29/97212/25-Вн командир підрозділу звернувся з рапортом, в якому порушив питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн ряду військовослужбовців, у тому числі й позивачу. Відповіддю від 02 січня 2026 року № 04.2/628/26-Вн повідомлено про відсутність підстав для виплати, оскільки позивачем раніше вже був укладений контракт. У подальшому представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 16 січня 2026 року № 1019-26-Вих в інтересах позивача з проханням надати певний перелік документів. Відповіддю від 21 січня 2026 року № 08/1625-26-Вих надані запитувані документи. Заявою від 02 березня 2026 року № А-728 представник позивача звернувся в інтересах позивача з проханням нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою № 153. Пакет документів, наданий разом із заявою, є аналогічним тому, що поданий разом із позовною заявою. Відповіддю від 04 березня 2026 року № 04.2/А-728/729 повідомлено, що позивач уклав контракт про проходження служби в 2019 році. Умовами Постанови № 153 не передбачена виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які вже перебували на військовій службі до 24 лютого 2022 року. Підстави для виплати відсутні.
На думку представника відповідача, наведені обставини свідчать, що про порушене право позивачу стало відомо ще 03 січня 2026 року - дня доведення до відома відповіді від 02 січня 2026 року № 04.2/628/26-Вн про розгляд рапорту командира підрозділу від 25 грудня 2025 року № 29/97212/25-Вн, а також про пропуск позивачем строку звернення до суду, визначений у частині п'ятій статті 122 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з нормами частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
У Рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантоване конституційне право на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП та ухвалила Рішення № 1-р/2025, в якому виснувала, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України, частина перша статті 233 КЗпП визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
З наданої в матеріали справи довідки відповідача від 21 січня 2026 року № 08/532/26-Вн ОСОБА_1 з 18 травня 2023 року по даний час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 4 Постанови № 153, тобто ця справа є справою про вирішення трудового спору працівника щодо належного йому грошового забезпечення.
Тому строк звернення до суду з цим позовом визначений у частині першій статті 233 КЗпП України, яка Рішенням Конституційного Суду від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025 визнана неконституційною.
Відповідно, з огляду на наведені висновки Конституційного Суду України, судом установлено, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Суд відхиляє посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 260/1942/24, як такі, що є незастосовними до спірних правовідносин, оскільки їх постановлено за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням. Так висновки Верховного Суду у наведеній постанові сформульовані щодо застосування спеціального строку звернення до суду, установленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, до спору про грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись статтями 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Приміча Дениса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.О. Пляшкова