27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 541/3922/25
провадження № 61-4927ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-гарантія»
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року у складі судді Морозовської О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л.,
У жовтні 2025 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-гарантія» (далі - ТОВ «Агротех-гарантія»), в якому просило витребувати на користь підприємства з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5323282800:00:004:0054, що знаходиться в межах кварталів 73 та 74 Гоголівського лісництва ДП «Ліси України», площею 0,1554 га, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Миргородський район, Кибинська сільська рада та перебуває на праві оренди земельної ділянки у ТОВ «Агротех-Гарантія».
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2026 року, позовну заяву ДП «Ліси України» повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, заявник не усунув недоліки позовної заяви, зазначені судом в ухвалі від 30 жовтня 2025 року.
У квітні 2026 року ДП «Ліси України» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2026 року в указаній вище справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що повернення позовної заяви з підстав незазначення місця проживання та реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_1 є порушенням норм процесуального права та перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, оскільки у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування вказаних відомостей судом.
Перевіривши доводи касаційної скарги ДП «Ліси України», колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваних ухвали та постанови.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у статті 175 ЦПК України, а положеннями статті 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до вимог частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Статтею 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та доданих до неї документів, суд першої інстанції встановив, що подана позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а саме: подана позовна заява не містить відомостей про місце проживання чи перебування та поштовий індекс відповідача ОСОБА_1 , а також реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_1 , що перешкоджає суду ідентифікувати відповідача, тому ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху.
Крім того, в ухвалі зазначено, що судом, на виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, направлено запит про зареєстроване місце проживання відповідача. Відділом реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 23 жовтня 2025 року за вихідним № 05.3-08/1105 повідомлено про неможливість надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 без зазначення інших персональних даних: дати народження, ідентифікаційного коду, даних паспорту, адреси реєстрації місця проживання, за якими проводиться пошук в Реєстрі територіальної громади. Отримати судом інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 з Єдиного державного демографічного реєстру також неможливо без зазначення інших персональних даних відповідача: дати народження, ідентифікаційного коду, даних паспорту, адреси реєстрації місця проживання. Відповідних доказів, які б підтверджували зареєстроване місце проживання або перебування відповідача, а також доказів про останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування ОСОБА_1 позивачем не надано, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити підсудність даної справи на підставі частини першої статті 27 ЦПК України.
На виконання ухвали суду від 30 жовтня 2025 року позивачем подано заяву про усунення недоліків, проте позивачем недоліки, зазначені в ухвалі суду від 30 жовтня 2025 року усунені не були, а саме: позивачем не надано інформацію про останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , а також реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_1 .
Враховуючи невиконання вимог ухвали, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ДП «Ліси України» на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на те, що відомості про відповідача позивачу не відомі, тому ним у позові заявлено клопотання про витребування вказаних доказів, оскільки судом апеляційної інстанції у постанові від 30 березня 2026 року вже надано обґрунтовану оцінку вказаним доводам.
Аргументи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій не врахували правої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 19 жовтня 2022 року у справі № 526/442/22, від 24 вересня 2025 року у справі № 910/716/25, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17 та від 12 лютого 2020 року у справі № 526/886/18, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
У постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 526/442/22 Верховний Суд констатував, що зважаючи на зміст статей 95, 177 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, суперечить завданням цивільного судочинства. Вимоги суду першої інстанції щодо надання копії позову з додатками, перекладеними на мову, якою володіє відповідач не узгоджуються із змістом статті 177 ЦПК України. Таким чином, суди проявили надмірний формалізм, переклавши на позивача можливі ризики розгляду справи за участю іноземної особи.
У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року, зроблено висновок, про те, що суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано застосували частини 11, 13 статті 176 ГПК України, зокрема, безпідставно залишили без розгляду позовну заяву з огляду на відсутність в матеріалах справи інформації про належне місце проживання/реєстрації одного з відповідачів та зауважили, що ця обставина свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам, які встановлені в статті 162 ГПК України.
У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що у разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів, проте підставою для повернення позовної заяви у справі, яка є предметом касаційного перегляду було невиконання вимог щодо перекладу позовної заяви з додатками на мову запитуваної сторони або російську мову.
Посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, є помилковим, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд надавав оцінку правомірності визнання неподаною та повернення судом першої інстанції заяви про оскарження рішення міжнародного комерційного арбітражу.
У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17 касаційний суд констатував, що апеляційна скарга, хоча й формально містила певні недоліки, однак такі не мали вирішального значення й не перешкоджали прийняттю апеляційної скарги до провадження, отже недоліки апеляційної скарги у наведеній справі відмінні від недоліків у справі, яка переглядається.
Посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 526/886/18 є помилковим, оскільки у даній справі, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, зокрема не містить обґрунтування розміру моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, позовні вимоги викладено в узагальнюючому порядку, не конкретизовано якими саме діями відповідачів спричинено моральну шкоду та якими доказами це підтверджується. Однак, оцінка законності і обґрунтованості позовних вимог про відшкодування моральної шкоди має бути надана судом під час розгляду справи по суті.
Отже, недоліки позовних заяв у наведених справах відмінні від недоліків у справі, яка переглядається.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до неправильного розуміння заявником норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а отже у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-гарантія» про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник