16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 947/39698/21
провадження № 61-16566св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Одеського державного екологічного університету,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
Описова частина
Історія справи
У грудні 2021 року керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Одеського державного екологічного університету звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив витребувати у ОСОБА_1 у державну власність в особі Міністерства освіти України та у постійне користування Одеського державного екологічного університету земельну ділянку загальною площею 0,4 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:50:002:0022.
В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 18 травня 1961 року № 349 «Про відведення земельних ділянок державним організаціям під будівництво» Одеському гідрометеорологічному інституту, правонаступником якого є Одеський державний екологічний університет, відведено земельну ділянку площею 2,5 га в с. Чорноморка по межі з піонерським табором заводу «Кінап» для розміщення навчальної агрометереологічної станції (сучасна м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської, 9), яке є чинним та не скасованим.
Однак, у подальшому, на підставі підробленого рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 24 грудня 1999 року № 8, за рахунок зазначеної земельної ділянки у приватну власність фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 відведено чотири земельні ділянки, на які видано державні акти та зареєстровано право власності, та які були відчужені за відплатними договорами на користь останнього набувача ОСОБА_1
07 липня 2021 року за відповідачем зареєстровано право власності на об'єднану земельну ділянку загальною площею 0,4 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:50:002:0022.
Зважаючи на те, що Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області рішення щодо відведення у приватну власність на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 не приймались та державні акти на вказані земельні ділянки не видавались, подальше відчуження незаконними набувачами таких земельних ділянок на користь ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу є незаконним.
Відтак, спірна земельна ділянка, що перебувала у державній власності, вибула з володіння власника поза його волею, а тому підлягає витребуванню у останнього власника.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримав право власності на спірну земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу та зареєстрував своє право власності у встановленому законом порядку, а тому він є добросовісним набувачем спірного нерухомогомайна, який покладався на достовірність відомостей, наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, на думку суду, відповідач не може нести несприятливі наслідки у вигляді втрати належного йому майна, що буде становити для нього надмірний тягар та непропорційне втручання у право мирного володіння своїм майном.
Крім того, суд зазначив, що Міністерство освіти і науки Українине є власником спірної земельної ділянки чи правонаступником власника, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що до правонаступника Одеського гідрометеорологічногоінституту, яким є Одеський державний екологічний університет, перейшло все його майно, як сукупність прав та обов'язків, в тому числі й право на користування спірною земельною ділянкою.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, заступник керівника Одеської Обласної прокуратури Ракович М. М. звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року до участі у розгляді справи залучено ОСОБА_6 , як правонаступника третьої особи ОСОБА_5 .
Від Одеського державного екологічного університету до Одеського апеляційного суду надійшла заява про зупинення провадження в цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у кримінальних провадженнях №947/19650/22, № 947/16922/22, № 947/20547/22.
Заява обґрунтована тим, що станом на цей час на розгляді в Київському районному суді м. Одеси перебувають кримінальні провадження відносно ОСОБА_5 (справа № 947/19650/22), відносно ОСОБА_3 (справа №947/16922/22) та відносно ОСОБА_4 (справа № 947/20547/22). Згідно з обвинувальними актами вищезазначених осіб звинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 358, частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 197-1, частиною другою статті 209 Кримінального кодексу України. Згідно з матеріалами зазначених кримінальних проваджень вказані особи шляхом використання завідомо підроблених офіційних документів (державних актів на право приватної власності на землю) самовільно зайняли земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , які розташовані на земельній ділянці у АДРЕСА_5 , що належить державі та знаходиться у користуванні Одеського державного екологічного університету, та легалізували їх шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок із ОСОБА_1 . Заявник вважає, що судові рішення по вказаним кримінальним провадженням можуть підтвердити факт самовільного зайняття земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та незаконного набуття на них права власності відповідачем.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 листопада 2025 рокуклопотання Одеського державного екологічного університету задоволено.
Зупинено провадження в цивільній справі № 947/39698/21 за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Одеського державного екологічного університету до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, до набрання законної сили судовими рішеннями у кримінальних провадженнях № 947/19650/22, № 947/16922/22, № 947/20547/22.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини щодо самовільного зайняття спірних земельних ділянок шляхом використання завідомо підроблених офіційних документів мають значення при розгляді цієї цивільної справи та є предметом доказування у зазначених заявником кримінальних провадженнях, а тому наявні підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у кримінальних провадженнях.
Апеляційний суд також вказав, що між даними справами існуєтіснийматеріально-правовий зв'язок, оскільки достовірність обставин і фактів, які є предметом розгляду у цій цивільній справі, перевіряється під час розгляду вказаних кримінальних проваджень.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
30 грудня 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також вказував, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Статтею 121 ЦПК України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження у визначених ЦПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Ці питання висвітлені Верховним Судом у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).
У своїй практиці ЄСПЛ керується тим, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і зумовлюють певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, зокрема особливе становище сторони у процесі (рішення ЄСПЛ Frydlender v. France, № 30979/96, §43, 27 червня 2000 року).
У той же час, положення глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України передбачають випадки, коли процесуальні строки розгляду справи можуть або мають бути зупинені.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження № 11-100заі23).
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 зазначено, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 943/242/22 (провадження
№ 61-17403сво24) зроблено висновок про те, що відсутні правові підстави для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування. Положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України закріплюють обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається іншим судом, зокрема у порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Правовою підставою для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є наявність іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та перебуває на розгляді у компетентному суді.
Установивши, що на розгляді у Київському районному суді м. Одеси перебувають відкриті кримінальні провадження № 947/19650/22, №947/16922/22 та № 947/20547/22, в яких ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьоюстатті 358, частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною другоюстатті 28, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною другоюстатті 197-1, частиною другоюстатті 209 Кримвнального кодексуУкраїни, а обставини щодо самовільного зайняття спірнихземельних ділянок шляхом використання завідомо підроблених офіційних документів мають значення при розгляді цієї цивільної справи та є предметом доказування у вказаних кримінальних провадженнях,суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.
При цьому апеляційний суд правильно виходив із того, що між вказаними справами існує тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що достовірність обставин і фактів, які є предметом розгляду у цій цивільній справі, перевіряються у рамках розгляду зазначених кримінальних провадженнях.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без додержання норм цивільного процесуального права.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов