16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 522/15749/23
провадження № 61-16447св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-Фаворит», яке є правонаступником ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат Подберезська Наталія Валеріївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А., Назарової М.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_5 звернувся досуду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.
В обґрунтування позову посилався на те, що 26 червня 2022 року до нього звернулася ОСОБА_6 з проханням надати їй в позику3 000 000 доларів США для сплати боргу перед третіми особами.
Зважаючи на те, що вони з відповідачкою знайомі більше 10 років, їх пов'язували тісні дружні відносини, маючи таку суму коштів від продажу нерухомості, він погодився позичити ОСОБА_6 кошти в розмірі 3 000 000 доларів США без сплати відсотків за умови повернення їх до 26 червня 2023 року.
На підтвердження передачі коштів відповідачка власноруч склала розписку.
Проте, в обумовлений строк ОСОБА_6 свої зобов'язання за договором позики не виконала, кошти не повернула.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просив суд стягнути з відповідачки на свою користь кошти у розмірі 3 000 000 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено укладення між сторонами договору позики на умовах, визначених у розписці.
Також суд дійшов висновку, що за відсутності доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, визнання ОСОБА_6 позовних вимог не є достатньою підставою для задоволення позову.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Бабчука С. Я. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Бабчук С. Я., задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 грошові кошти за договором позики від 26 червня 2022 року в розмірі 3 000 000 доларів США та судові витрати, понесені у суді першої інстанції, у сумі 13 688,40 грн та у суді апеляційної інстанції у сумі 20 130,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_6 взяла у борг грошові кошти в сумі 3 000 000 доларів і зобов'язалась їх повернути у строк до 26червня 2023 року, про що нею власноруч складеновідповідну розписку.
Розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й є свідченням підтвердження факту отримання коштів.
Оригінал розписки наданий суду позивачем, що свідчить про невиконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_6 , яка у випадку повернення позичених коштів, отримала б оригінал написаної нею розписки.
Апеляційний суд також урахував той факт, що відповідачкою визнано борг.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26 грудня 2025 року ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо його прав та інтересів, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою адвокатом Подберезською Н. В. в системі «Електронний суд», на постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
03 квітня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Фаворит» (далі - ТОВ «Експресс-Фаворит») до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7 , у якому заявник просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
29 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_5 - ТОВ «Експресс-Фаворит».
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).
Зазначені норми цивільного процесуального права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків (див. ухвалу Великої Падати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі
№ 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).
При цьому особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють права й обов'язки цих осіб. Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою, повинна довести, що оскаржене судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23)), постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, від 23 листопада 2020 року у справі №826/3508/17, від 04 липня 2023 року у справі № 215/799/19.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У справі, що переглядається, встановлено, що оскаржуваною постановою апеляційного суду позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача грошові кошти за договором позики від 26 червня 2022 року в розмірі 3 000 000 доларів США, судові витрати, понесені у суді першої інстанції, у сумі 13 688,40 грн та судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції у сумі 20 130,00 грн.
Обґрунтовуючи право на касаційне оскарження, ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції безпосередньо стосується його прав та обов'язків.
Зазначає, що з 2017 року він є кредитором ОСОБА_6 .
Так, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року у справі № 522/7124/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року, з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у солідарному порядку стягнуто на користь ОСОБА_3 суму боргу за розпискою від 31 травня 2014 року у розмірі 30 000 доларів США, за борговою розпискою від 30 червня 2014 року у розмірі 20 000 доларів США, а всього - 50 000 доларів США.
Наразі відкриті виконавчі провадження відносно боржників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо стягнення суми грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США.
01 грудня 2025 року ОСОБА_9 до суду подано заяву про видачу виконавчого листа, що свідчить про його намір примусово виконувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року.
Заявник вважає, що наявність у зведеному виконавчому провадженні стягувачів ОСОБА_9 із сумою боргу в 3 000 000 доларів США та ОСОБА_3 з сумою боргу в 50 000 доларів США свідчитиме про те, що у разі звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_6 , він буде позбавлений можливості, у порівнянні з іншим стягувачем, отримати законну сатисфакцію.
Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції стягнуто заборгованість за договором позики від 26 червня 2022 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 не вирішувалось, судовим рішенням будь-яких обов'язків на нього не покладено, висновків щодо обсягу його прав не зроблено.
З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України касаційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Подберезська Наталія Валеріївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-Фаворит», до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов