16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 443/650/24
провадження № 61-12220св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Юрчаком Владиславом Валентиновичем, на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року у складі судді Сливки С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2024 року перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку територіальній громаді.
Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що рішенням Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області 9 сесії VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 9-205 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.
Пунктами 2, 3 зазначеного рішення відповідачу передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4621584400:02:000:2020, загальною площею 8 га для городництва терміном на 30 років, з орендною платою - 12 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
24 вересня 2021 року між Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі б/н.
Уважає, що договір оренди укладено на підставі рішення, прийнятого всупереч земельному законодавству України, оскільки нормами ЗК України, чинного на момент його прийняття, визначено, що площа земельної ділянки, яка надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 га, відтак, Журавненська селищна рада не мала законних підстав для затвердження відповідного проєкту землеустрою та передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки загальною площею 8 га, що в 13 разів перевищує законодавчо визначену допустиму норму.
Зазначав, що відповідач набув право користування спірною земельною ділянкою всупереч порядку, встановленому земельним законодавством України, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушив суспільний інтерес. Оскільки землі є національним багатством та перебувають під особливою охороною держави, втручання в право користування в даному випадку відповідає критерію пропорційності та справедливої рівноваги між інтересами держави, пов'язаними з таким втручанням, та інтересами ОСОБА_1 , у право володіння якого здійснюється втручання.
Посилаючись на наведене, прокурор просив суд:
визнати недійсним договір оренди землі б/н від 24 вересня 2021 року, укладений між Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області та ОСОБА_1 на підставі рішення Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області 9 сесії VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 9-205 щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 8,0 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2020, розташованої на території с. Антонівка Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області;
зобов'язати ОСОБА_1 повернути Журавненській селищній раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку загальною площею 8,0 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2020, розташовану на території с. Антонівка Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2602642146100).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 24 вересня 2021 року, укладений між Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області та ОСОБА_1 на підставі рішення Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області 9 сесії VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 9-205 щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 8,0 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2020, розташованої на території с. Антонівка Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Журавненській селищній раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку загальною площею 8,0 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2020, розташовану на території с. Антонівка Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2602642146100).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що прокурор, звертаючись до суду відповідно до статті 56 ЦПК України, обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачу в оренду передана земельна ділянка для городництва, площа якої перевищує гранично допустиму норму, встановлену статтею 36 ЗК України, визнав недійсним укладений між сторонами договір оренди землі та, як наслідок, зобов'язав відповідача повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21, від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що прокурор повинен звертатися до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач, а не діяти від імені Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, яка повинна бути залучена до участі у справі, як відповідач.
Доводи інших учасників справи
Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що правовою підставою для укладення договору оренди та державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою було рішення Журавненської селищної ради 9 сесії VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 9-205, яке прийняте з порушенням чинного законодавства, тому це рішення не може вважатися правомірною підставою для набуття права користування відповідачем цією ділянкою та не породжує відповідних правових наслідків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Жидачівського районного суду Львівської області цивільну справу № 443/650/24 за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки.
Зупинено дію рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Матеріали справи № 443/650/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2026 року справу № 443/650/24 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 4621584400:02:000:2020, площею 8,0 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2602642146100) на праві власності належить Журавненській селищній раді Стрийського району Львівської області.
Рішенням 4 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області від 18 лютого 2021 року № 4-212 «Про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення», Журавненська селищна рада вирішила: «1. Надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності в оренду для городництва орієнтовною площею 8,00 га, кадастровий номер 4621584400:02:000:2020 за рахунок земель сільськогосподарського призначення в с. Антонівка Жидачівського району Львівської області. 2. Розроблену та погоджену у встановленому порядку документацію, вказану в п.1 цього рішення, подати на затвердження до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.».
Крім того, рішенням 9 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області від 26 серпня 2021 року № 9-205 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва» Журавненська селищна рада вирішила:
1. Затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради.
2. Передати в оренду ОСОБА_1 терміном на 30 років земельну ділянку загальною площею 8,0 га (кадастровий номер 4621584400:02:000:2020) для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану на території Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.
3. Встановити річну орендну плату за земельну ділянку, для городництва площею 8,0 га в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
4. В місячний термін ОСОБА_1 укласти договір оренди землі терміном на 30 років для городництва загальною площею 8,0 га.
5. Надану земельну ділянку використовувати тільки за цільовим призначенням. Дотримуватись вимог природоохоронного законодавства та санітарних правил
24 вересня 2021 року між Журавненською селищною радою (орендодавець) в особі селищного голови та ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для городництва, кадастровий номер 4621584400:02:000:2020, яка знаходиться в селі Антонівка на території Журавненської селищної ради територіальної громади.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,0000 га (пункт 2 договору оренди). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 116 750,88 грн (пункт 4 договору оренди).
У пункті 7 зазначеного договору визначено, що договір укладено на 30 років. Річна орендна плата складає 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Розмір орендної плати за 2021 рік становить 14 010,08 грн, на місяць - 1 167,50 грн (пункт 8 договору).
Відповідно до пункту 14 договору земельна ділянка передається в оренду для городництва. Цільове призначення земельної ділянки 01.07 для городництва (пункт 15 договору оренди).
24 вересня 2021 року між Журавненською селищною радою в особі селищного голови та ОСОБА_1 підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно з яким представник орендодавця земельної ділянки - селищний голова ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 8 скликання Журавненської селищної ради від 26 серпня 2021 року та відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 вересня 2021 року передав, а орендар прийняв у володіння земельну ділянку, яка знаходиться в с. Любша на території Журавненської селищної ради територіальної громади. Площа земельної ділянки 8,0000 га.
23 лютого 2022 року зареєстровано право оренди земельної ділянки, дата укладення договору - 24 вересня 2021 року, дата державної реєстрації договору - 24 вересня 2021 року, строк - 30 років, дата закінчення дії договору - 24 вересня 2051 року. Орендар - ОСОБА_1 , орендодавець - Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області.
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 жовтня 2023 року № НВ-4600786172023 земельна ділянка з кадастровим номером 4621584400:02:000:2020 розташована в с. Антонівка Стрийського району Львівської області, категорія - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки - 01.07 для городництва, площа земельної ділянки - 8,0000 га. Вид права - право власності Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області (1/1 частка). Відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: орендар - ОСОБА_1 . Площа земельної ділянки - 8,0000 гектарів. Орган, що здійснив державну реєстрацію речового права, - виконавчий комітет Ходорівської міської ради. Дата державної реєстрації речового права - 24 вересня 2021 року. Строк дії речового права - 24 вересня 2051 року.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21, від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, третій статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див. постанову Верховного Суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц).
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).
До повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункти а), б) частини першої статті 12 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній, на момент виникнення спірних правовідносин)).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 частини першої статті 36 ЗК України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ (чинний із 27 травня 2021 року) частину першу статті 36 ЗК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара». Таким чином, вищенаведеним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ внесено зміни до статті 36 Земельного кодексу України, в якій законодавцем визначено обмеження для городництва щодо площі земельної ділянки, а саме площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.
Тобто, у органу місцевого самоврядування, починаючи з 27 травня 2021 року, наявні повноваження щодо передачі земельної ділянки комунальної власності громадянам в оренду для ведення городництва, площа якої не перевищує 0,6 га.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій установили, що передача ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для городництва площею 8,00 га суперечить чинному земельному законодавству, оскільки її площа перевищує гранично допустиму площу земельної ділянки, яка може передаватися для городництва.
Встановивши, що відповідачу в оренду передана земельна ділянка для городництва, площа якої перевищує гранично допустиму норму, встановлену статтею 36 ЗК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визнав недійсним укладений між сторонами договір оренди землі та, як наслідок, зобов'язав відповідача повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді.
Верховний Суд погоджується з висновками судів та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про відсутність повноважень у прокурора звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 - 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) зазначено, що «прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу державної влади чи місцевого самоврядування, зокрема, тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для з'ясування наявності у прокурора підстав для застосування представницьких повноважень, пред'явлення прокурором позову в інтересах держави, Стрийською окружною прокуратурою на адресу голови Журавненської ОТГ Вітру В. В. скеровано запит, у якому прокуратура повідомила про виявлені порушення земельного законодавства при прийнятті селищною радою рішення про передачу земельних ділянок в оренду для городництва та при укладенні договорів оренди землі, в тому числі і ОСОБА_1 , якому передана земельна ділянка в оренду для городництва площею 8,0 га, в той час як площа земельної ділянки для городництва не може перевищувати 0,6 га, у зв'язку з чим просила повідомити, чи буде звертатися Журавненська селищна рада до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі. Також повідомила, що у разі відсутності дієвих заходів з приводу захисту інтересів держави такі буду вживатися окружною прокуратурою.
13 березня 2024 року Журавненська селищна рада надала відповідь, згідно з якою селищна рада не буде звертатися до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним.
Листом від 27 березня 2024 року Стрийська окружна прокуратура Львівської області повідомила Журавненську селищну раду про те, що прокуратура встановила наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, у зв'язку з чим Стрийська окружна прокуратура буде пред'являти в інтересах держави позов до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки у комунальну власність.
Отже суди встановили, що прокурор дотримався передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року зупинено дію рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Юрчаком Владиславом Валентиновичем, залишити без задоволення.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов