ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 квітня 2026 року Справа № 918/718/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Зенюкова К.В.
за участю представників - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі №918/718/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі №918/718/25 клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у справі № 918/718/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Дію мораторію припинено.
Припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Янчука Володимира Володимировича.
Вказана ухвала мотивована тим, що боржником не зазначено обставини, які спричинили неплатоспроможність, не обґрунтовано природу і причини неплатоспроможності та не надано інформацію щодо витрачання (спрямування) коштів, отриманих від кредитора ще у 2008 році. Суд першої інстанції виснував, що план реструктуризації у цій справі вказує на ознаки ухилення боржника від виконання зобов'язань, який фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед єдиним кредитором боржника АТ "Сенс Банк", як передбачає закон (стаття 124 КУзПБ), а фактичне списання заборгованості перед кредитором, та свідчить про зловживання боржником правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність, ігнорування ним мети і завдань процедури реструктуризації боргів..
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою 26.01.2026 через систему Електронний суд, в якій просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі № 918/718/25 скасувати.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- визнаючи план реструктуризації "невиконуваним", суд обмежився формальним співвідношенням доходу боржника та запропонованої суми погашення, не здійснивши повної оцінки доказів у їх сукупності, чим порушив вимоги статей 74 та 86 Господарського процесуального кодексу України. Суд не врахував встановлені обставини щодо наявності у боржника чотирьох неповнолітніх дітей, не дослідив обов'язкові витрати сім'ї та не оцінив фактичну платоспроможність боржника з урахуванням гарантій, передбачених пунктом 7 частини другої статті 124 КУзПБ щодо забезпечення мінімальних побутових потреб боржника та осіб на його утриманні;
- суд першої інстанції фактично ототожнив відсутність схвалення плану реструктуризації із безумовною підставою для закриття провадження. Такий підхід суперечить змісту частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, яка передбачає дискреційне право суду обрати подальший рух справи залежно від причин неподання або несхвалення плану та поведінки учасників провадження. Верховний Суд у справі №903/806/20 наголосив, що сам по собі факт непогодження плану кредиторами не може автоматично свідчити про недобросовісність боржника і не звільняє суд від обов'язку оцінити всі обставини справи через призму судового контролю;
- суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, неправильно застосував норми матеріального права, істотно порушив норми процесуального права та фактично створив нову, не передбачену КУзПБ, підставу для припинення процедури реструктуризації - незгоду кредитора з умовами плану. За таких умов оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду у межах процедури, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства;
- оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, з істотним порушенням норм процесуального права та з ігноруванням реабілітаційної мети інституту неплатоспроможності фізичної особи.
05.02.2026 матеріали справи №918/718/25 надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі №918/718/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 2662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
18.02.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі №918/718/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "24" березня 2026 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Учасникам справи у строк до 13.03.2026 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Тимошенка О.М. судове засідання "24" березня 2026 р. об 10:00 год. у справі № 918/718/25 не відбулося.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 розгляд апеляційної скарги призначено на "21" квітня 2026 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3.
Учасники в судове засідання не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.
Водночас, 21.04.2024 на адресу суду від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у судовому засіданні Рівненського міського суду.
Щодо клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Конституційне право на суд є правом, а його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 "Якименко проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 "Мороз та інші проти України" та інші).
Також суд при розгляді клопотання бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів враховуючи, що те, що представником скаржника не надано доказів на підтвердження обставин, які на думку представника скаржника, є підставою для відкладення розгляду справи, явка сторін у справі обов'язковою не визнавалась, їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 19.08.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Янчука Володимира Володимировича. Оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відчужувати майно, тощо.
Ухвалою від 15.10.2025 заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено. Визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Сенс Банк" до боржника ОСОБА_1 в розмірі: заборгованість за тілом кредиту 578 234,31 грн, заборгованість за відсотками 794 655,53 грн друга черга задоволення. Включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору Акціонерного товариства "Сенс Банк" у розмірі 4 844,80 грн (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів), тощо.
22.12.2025 від представника Акціонерного товариства "Сенс Банк" адвоката Подольської Ольги Вячеславівни надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Клопотання про закриття провадження у справі АТ "Сенс Банк" мотивує тим, що арбітражним керуючим Янчуком В.В. згідно приписів КУзПБ були скликані збори кредиторів, проте станом на сьогодні план реструктуризації боргів боржника не схвалений зборами кредиторів, оскільки боржником на розгляд зборів кредиторів наданий формальний, невиконуваний, необґрунтований, нереальний план реструктуризації боргів, який не відповідає вимогам реструктуризації боргів та не відповідає приписам КУзПБ вцілому, а боржником, всупереч вимог КУзПБ, не надано жодного обґрунтованого доводу стосовно підстав, причин, факторів, що призвели до його неплатоспроможності. Боржник посилається на формальні підстави. Запропоновані боржником умови реструктуризації передбачають занадто великий відсоток прощення вимог кредиторів (95%), - що не може бути прийнято як відновлення платоспроможності боржника та/або встановлення балансу між інтересами кредиторів і боржника. У проєкті плану реструктуризації боржником не наведені поточні витрати родини боржника. Наявність 4 неповнолітніх дітей говорить лише про необхідний прожитковий мінімум, а не про реальні витрати. Боржник отримує щомісячний дохід в 43 000 гривень. На погашення вимог кредитора боржник готовий виділяти 1 000 гривень. При цьому, АТ "Сенс Банк" наразі є єдиним кредитором, чиї вимоги визнані у поточній справі. Таким чином, на думку кредитора поведінка боржника не свідчить про його добросовісний намір вирішити питання щодо існуючої заборгованості перед кредитором.
Суд першої інстанції задоволив клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" та закрив провадження у справі № 918/718/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункти 2, 8 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Зокрема, згідно з частиною другою статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (частини третя статті 124 КУзПБ).
Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини друга, третя статті 123 КУзПБ).
Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В постанові від 19.09.2022 у справі № 903/806/20 Верховний Суд також зауважив, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
Очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Суд звернув увагу, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Верховний Суд у постановах від 05.06.2024 у справі № 904/2022/23, від 02.10.2025 у справі № 918/1354/23 звертав увагу на те, що декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану і дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
У постанові від 13.05.2025 у справі № 904/3275/23 Верховний Суд зауважив на тому, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів.
Як встановлено судом, у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 проєкт плану реструктуризації, який боржником запропоновано до погодження - передбачає 95% прощення боргів перед єдиним кредитором АТ "Сенс Банк".
Згідно із запропонованим планом в результаті реструктуризації боргу перед АТ "Сенс Банк" протягом 60 місяців Боржник повинен сплатити 60 000,00 грн (з яких 4 844,80 гри судові витрати та заборгованість 55 155,20 грн за рішенням суду). Залишок непогашеної заборгованості, що становить різницю між визнаними вимогами на підставі ухвали від 15 жовтня 2025 року по справі № 918/718/25 Господарського суду Рівненської області (1372889,84 грн) та тими, що будуть погашені в результаті виконання плану реструктуризації (60000,00 грн), підлягає прощенню (списанню), яке буде здійснене після повного виконання зобов'язань боржником за реструктуризованим зобов'язанням.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вказав, що його заборгованість перед кредитором АТ "Сенс Банк", згідно рішення суду становить 1 180 803,05 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , та що боржник не в змозі погасити зазначену заборгованість у зв'язку з відсутністю фінансових можливостей.
Поряд з тим боржником не зазначено обставини, які спричинили неплатоспроможність, не обґрунтовано природу і причини неплатоспроможності та не надано інформацію щодо витрачання (спрямування) коштів, отриманих від кредитора ще у 2008 році. Натомість в цій частині плану було наведено формальні відомості про те, що причиною неплатоспроможності є глобальна світова фінансова криза, підвищення курсу долара США відносно гривні, введення воєнного стану в Україні, що є надмірним фінансовим навантаженням для боржника. Також боржник нагадує, що він має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.
Суд звертає увагу, що розмір суми, яка щомісячно виділялася б кредитору для погашення боргів становила 1 000 грн, що є значно меншою сумою, ніж боржник залишає собі для задоволення побутових витрат (42 000,00 грн).
Тобто зі змісту плану реструктуризації боргів боржника не вбачається достатніх підстав для висновку, що боржник потрапив у стан неплатоспроможності не за своїм злим умислом або через недбалість і неповагу до інтересів своїх позичальників, а внаслідок певного несприятливого збігу обставин, що не дозволив йому своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами, попри всі заходи, вжиті ним в межах об'єктивних можливостей.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що План реструктуризації у цій справі вказує на ознаки ухилення боржника від виконання зобов'язань, який фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед єдиним кредитором боржника АТ "Сенс Банк", як передбачає закон (стаття 124 КУзПБ), а фактичне списання заборгованості перед кредитором, та свідчить про зловживання боржником правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність, ігнорування ним мети і завдань процедури реструктуризації боргів.
Отже, запропонований проект плану реструктуризації боргів боржника порушує мету та завдання процедури реструктуризації боргів: зокрема, забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про недобросовісну поведінку боржника у спірних правовідносинах, при ініціюванні процедури неплатоспроможності та на стадії подачі плану реструктуризації і затвердження його умов.
Враховуючи невідповідність умов поданого Боржником плану реструктуризації боргів боржника вимогам законодавства, оскільки цей план вказує на ознаки ухилення Боржника від виконання зобов'язань, який фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед кредитором Боржника, як передбачає закон (стаття 124 КУзПБ), а фактичне списання заборгованості перед кредитором, та свідчить про зловживання Боржником правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність, ігнорування ним мети і завдань процедури реструктуризації боргів, суд першої інстанції інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку слід застосувати положення частини одинадцятої статті 126 КУзПБ і прийняти у межах дискреційних повноважень суду рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, в тому числі внаслідок його недобросовісної поведінки у цій справі про неплатоспроможність.
Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в апеляційній скарзі суду не наведено.
Місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно надав оцінку поданій стороною заяві та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, а тому колегія суддів доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі №918/718/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі №918/718/25 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2026 у справі №918/718/25 - без змін.
2. Справу № 918/718/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "23" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Розізнана І.В.