Номер провадження: 33/813/747/26
Номер справи місцевого суду: 497/158/26
Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.
Доповідач Кравець Ю. І.
06.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кравця Ю.І.,
при секретарі судового засідання Гасанової Л.Я.кизи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Болградського районного суду Одеської області від 26.02.2026 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Вінниця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 вид. 21.03.1997р. Замостянським РВ УМВС України в Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції
Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції, 12.01.2026 року спеціалістом відділу охорони державної таємниці УСБУ в Одеській області був складений протокол про адміністративне правопорушення за №17/7/2/4-67нт, згідно якого 30.04.2025 в ході планової комплексної перевірки стану охорони державної таємниці у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено порушення чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці, а саме - що було вчинено начальником 1-го відідлу ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_1 .
У вищевказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушено взяте на себе письмове зобов'язання громадянина у зв'язку з його допуском до державної таємниці (в частині неухильного виконання вимог режимної секретності та додержання інших вимог законодавства про державну таємницю), а також п.116 та п.696 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», що затверджений Постановою КМУ від 18.12.2013р. за №939, витяг з якого додано до протоколу (надалі - Порядок-939), та вимог ст.28 ЗУ «Про державну таємницю», чим створено передумови (загрози) до витоку секретної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наступних обставин.
Так, було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи у щорічній відпустці з 24.07.2025 до 30.07.2025 виїжав у приватних справах до Республіки Словачинна, але перед виїздом за кордон зобов'язаний був письмово повідомити про це посадовій особі, яка надала йому допуск до державної таємниці, а також РСО за місцем зберігання його картки обліку за формою згідно з додатком 6 та пройти інструктаж з питань охорони держаної таємниці у начальника РСО або уповноваженої особи, але такого інструктажу не отримав, чим було створено передумови (загрози) до виходу МНСІ з-під контролю.
Постановою суду 1-ої інстанції, ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 170 (сто сімдесят) гривень.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова суду незаконна та необґрунтована, ухвалена з із істотним порушенням норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що з матеріалів справи та змісту постанови суду встановлено дату, час та місце вчинення правопорушення, а зазначено лише час перетину державного кордону в період з 24.07.2025 по 30.07.2025 року, що не може саме по собі бути умовою притягнення до адміністративної відповідальності за невжиття заходів щодо охорони державної таємниці.
Зазначає, що протокол відносно нього складено 12.01.2026 року, тоді як пояснення уповноваженій посадовій особі ОСОБА_1 були надані ще 25.12.2025 року, тобто момент виявлення правопорушення відбувся 25.12.2025 року. Вказує, що п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП не є триваючим правопорушенням, а тому стягнення може бути накладене протягом трьох місяців з моменту вчинення.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подавав.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона не містить жодного доводу щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 212-2 КУпАП, а він просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
З врахуванням того, що доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 212-2 КУпАП, та кваліфікація його дій не оспорюються, апеляційний суд не вдається до оцінки висновків суду в даній частині та констатує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, пов'язаного з порушенням законодавства про державну таємницю, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 212-2 КУпАП за кваліфікуючими ознаками - невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині вирішення питання про дотримання строку накладення адміністративного стягнення з таких підстав.
За приписами ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Так на час розгляду справи судом першої інстанції тримісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня вчинення правопорушення, протягом якого на ОСОБА_1 можливо було накласти адміністративне стягнення за п. 6 ч. 2 ст. 212-2 КУпАП, сплив, що підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи інкриміноване адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вчинене у період з 24.07.2025 по 30.07.2025 під час перетину державного кордону 2 (виїзд 24.07.2025 о 14:52 через п/п "Малий Березний" 27 ПРИКЗ ДПС України, в'їзд: 30.07.2025 о 14:24 через п/п "Ужгород" 27 ПРИКЗ ДПС України) з використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 (а.с. 1-7).
Відповідно до ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Таким чином, на момент розгляду вказаної справи в суді першої інстанції 26.02.2026 року, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП, вже спливли, тому у районного суду були відсутні правові підстави для накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Районний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув та встановивши факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 212-2 КУпАП, прийняв рішення щодо накладення на нього адміністративного стягнення, тобто прийняв рішення, яке суперечить вимогам ст.38 КУпАП.
Під час розгляду справи апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені статтею 38 КУпАП, що є нереабілітуючої підставою закриття справи про адміністративне правопорушення.
Отже, КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому питань щодо визнання винуватості.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом 1-ої інстанції був залишений поза увагою той факт, що на момент розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 2 ст. 212-2 КУпАП спливли строки накладення адміністративного стягнення, встановлені ст. 38 КУпАП.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, із закриттям провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, з мотивів, викладених апеляційним судом вище.
Керуючись ст.ст. 7, п.6 ч.1 ст.212-2, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Болградського районного суду Одеської області від 26.02.2026 року, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець