23 квітня 2026 року м. Харків Справа № 917/1978/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу відповідача , за вх. №308 п/1 на рішення господарського суду Полтавської області від "20" січня 2026 р. ( суддя Байдуж Ю. С. ) та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від "30" січня 2026 р. (суддя Байдуж Ю. С. ) у справі №917/1978/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія будівництва та реконструкції" , м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Сталь" ,с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область,
про стягнення 76 525,00 грн,
Рішенням Господарського суду Полтавської області від "20" січня 2026 р. у справі позовні вимоги - задоволено ; Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Сталь" (код ЄДРПОУ 42384240; вул. Лісна, буд. 22а, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія будівництва та реконструкції" (код ЄДРПОУ 36483094; вул.Промислова, 4, м. Київ, 01013) 76 525,00 грн сплачених за товар коштів та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від "30" січня 2026 р. у справі задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія будівництва та реконструкції" про ухвалення додаткового рішення по справі №917/1978/25. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Сталь" (код ЄДРПОУ 42384240; вул. Лісна, буд. 22а, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія будівництва та реконструкції" (код ЄДРПОУ 36483094; вул. Промислова, 4, м. Київ, 01013) 17 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою .
17.02.2026 від позивача по справі засобами ЄСІТС також було надіслано заперечення вх.1958 (клопотання про повернення скарги) в якій заявник просить відмовити у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження судового рішення .
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, щодо порушення норм процесуального , матеріального права при розгляді справи .
Як зазначає відповідач, що між сторонами мало місце факт поставки товару, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України щодо повернення попередньої оплати, а спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами про поставку товару неналежної якості.
Також апелянт зазначає, що позивачем не доведено наявність істотних недоліків товару, які б унеможливлювали його використання за призначенням, а тому відсутні підстави для відмови від договору та повернення грошових коштів.
Крім того, скаржник посилається на недотримання позивачем порядку приймання продукції за якістю, встановленого Інструкцією про порядок приймання продукції за якістю (П-7), та вказує на відсутність належних і допустимих доказів неналежної якості товару. Окремо апелянт зазначає, що позивач не повернув поставлений товар, у зв'язку з чим вимоги про повернення сплачених коштів є безпідставними.
В апеляційній скарзі скаржник також просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 17 500,00 грн є завищеним та не відповідає критеріям розумності і співмірності, з огляду на незначну складність справи, її розгляд у спрощеному позовному провадженні та обмежений обсяг виконаних представником позивача робіт.
При цьому скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо необхідності перевірки судом співмірності витрат на правничу допомогу та просить зменшити їх розмір до обґрунтованого рівня.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В. В. , суддя Гетьман Р. А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 - поновлено пропущений процесуальний строк відповідачу , за вх. №308 п/1 , на оскарження рішення господарського суду Полтавської області від "20" січня 2026 р. та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від "30" січня 2026 р. у справі №917/1978/25. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ,за вх.№308 п/1 , на оскарження рішення господарського суду Полтавської області від "20" січня 2026 р. та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від "30" січня 2026 р. у справі №917/1978/25 . Встановити учасникам справи строк до 13.03.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Витребувати у Господарського суду Полтавської області матеріали оскарження у справі . Розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів зауважила , що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
На адресу суду апеляційної інстанції з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи .
Позивачем у встановлені строки надано відзив на означену апеляційну скаргу , зазначено щодо необґрунтованості посилань відповідача .
Відповідачем у встановлені строки надано відповідь на відзив , зазначено щодо необґрунтованості посилань позивача .
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія будівництва та реконструкції", та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремінь Сталь", 22.08.2025 було укладено договір № 39/25-МК (надалі - Договір; а. с. 11-12), строком дії з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (преамбула та п. 7.1, 7.2 Договору).
Предметом Договору є передача у власність в погоджені строки Постачальником (відповідач за позовом) Покупцю (позивач за позовом) виготовлених з власних матеріалів на власній виробничій базі за усним або письмовим замовленням Покупця виробів з металу, металоконструкцій або інших металевих виробів (далі - Продукція), та прийняття і оплата Покупцем продукції (п. 1.1. Договору).
Умовами Договору сторони визначили наступне:
Номенклатура, асортимент, кількість та ціна продукції, строки поставки та порядок оплати визначаються і погоджуються Сторонами у додатках до Договору (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).
Загальна сума за цим Договором визначається сумарно згідно специфікацій, рахунків-фактур та видаткових накладних (п. 2.1. Договору).
Оплата продукції, що поставляється Покупцеві здійснюється на підставі рахунків-фактур, наданих Постачальником (п. 2.2. Договору).
Передача продукції від Постачальника Покупцеві по кількості здійснюється за видатковою накладною (п. 3.1. Договору).
Право власності на продукцію та ризик її випадкового знищення чи пошкодження переходить до Покупця з моменту фактичного отримання продукції та підписання уповноваженими представниками Сторін оформленої відповідним чином видаткової накладної (п. 3.2. Договору).
Постачальник несе відповідальність за відповідність Продукції вимогам щодо якості, технічним характеристикам та геометричним розмірам виробів, визначеним у специфікаціях, кресленнях, технічній документації або іншій погодженій Сторонами документації. У випадку виявлення Покупцем невідповідності Продукції зазначеним вимогам (включаючи дефекти форми, геометрії чи якості виконаних робіт), Постачальник зобов'язаний за власний рахунок усунути недоліки, здійснити заміну Продукції на належну або відшкодувати Покупцеві завдані збитки у строки, погоджені Сторонами (п. 4.4. Договору).
Також між сторонами укладено Специфікацію № 1 (додаток № 1 від 22.08.2025 до Договору; а. с. 13) на поставку продукції:
- форма кільця КС 7.9. - 1 шт за ціною 32 770,83 грн з ПДВ;
- форма кільця КС 7.6 - 1 шт за ціною 31 000,00 грн.
Всього на суму 76 525,00 грн з ПДВ.
Крім цього Специфікацією № 1 погоджено наступне:
- Умови оплати: попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості продукції у сумі 38 262,50 грн, у т.ч. ПДВ 6 377,08 грн; остаточний розрахунок у розмірі 50% у сумі 38 262,50 грн, у т.ч. ПДВ 6377,09 грн - в день відвантаження продукції Покупцю;
- Виготовлення та поставка продукції, визначеної цією Специфікацією, здійснюється протягом 10 робочих днів з дати надходження попередньої оплати від Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника;
- Умови поставки Товару: Товар, визначений цією Специфікацію поставляється на умовах ЕХW відповідно до «Інкотермс-2010». Адреса відвантаження товару: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Лісна, 22А.
Покупець отримав від Постачальника рахунок на оплату форми кільця КС 7.9 вартістю 32 770,83 грн і форми кільця КС 7.6 вартістю 31 000,00 грн № 236 від 22.08.2025 на суму 76 525,00 грн (а. с. 14).
Позивач сплатив рахунок № 236 від 22.08.2025 двома платежами: 38 262,50 грн платіжною інструкцією № 8332 від 22.08.2025 та 38 262,50 грн платіжною інструкцією №8642 від 18.09.2025 (а. с. 15, 16).
За замовленням постачальника 19.09.2025 перевізником доставлено продукцію (дві форми для кілець). Проте, при прийнятті продукції комісією покупця було встановлено, що отримані форми для виготовлення бетонних кілець не відповідають встановленим вимогам по якості через невідповідні геометричні форми, про що складено акт про приймання матеріалів та виявлені недоліки товару № 1 від 23.09.2025 (а. с. 18-20), у якому зроблено висновок про необхідність направлення повідомлення-виклику постачальнику для виклику представника постачальника з метою прийняття продукції за якістю та складання відповідного акту. У зазначеному акті також вказано, що матеріальні цінності не прийняті та не оприбутковані.
Позивач 26.09.2025 направив відповідачу претензію № 1 (а. с. 25-28) з проханнями:
- забезпечити явку уповноваженого представника постачальника для прийняття продукції, яка зазначена у Договорі, за якістю на 30 вересня 2025 року о 14:00 годині за адресою м.Київ, вул. Промислова, 4;
- невідкладно передати покупцю документацію щодо якості поставленої продукції;
- до 14:00 год. 30 вересня 2025 року усунути недоліки: замінити продукцію на якісну та надіслати покупцю товар з характеристиками, які відповідають Договору і відповідним державним стандартам на таку продукцію, зокрема ДСТУ Б В.2.6-106:2010;
- у випадку непередання вказаного товару у вказаний строк невідкладно повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції» отримані кошти за Договором у розмірі 76 525,00 грн, перерахувавши їх на банківський рахунок Покупця.
Згідно даних трекінгу поштове відправлення з штрихкодом 0209500146342 (претензія від 26.09.2025) не було отримане адресатом та повернулося до відправника (а. с. 27, 28).
У встановлений строк представник постачальника не прибув для прийняття товару, заміну на якісний товар не здійснив. Кошти також повернуті не були.
Вказане підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів протилежного.
Зазначені обставини не були спростовані відповідачем.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду і з даним позовом.
Як зазначалося вище, у позові у справі позов задоволено .
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару належної якості та неповернення коштів, сплачених за товар.
Апеляційний суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідач порушив умови Договору не повернувши позивачу кошти, сплачені ним за товар.
Так, передусім, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається факт укладення між сторонами договору № 39/25-МК від 22.08.2025 , який за своєю правовою природою є договором постачання.
Відповідно до норм закону, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ст. 712 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ст. 693 ЦК України).
Специфікацією № 1 сторони погодили поставку товару - форми кільця КС 7.9. та КС 7.6. на загальну суму 76 525,00 грн з ПДВ, узгодивши умови оплати (попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості продукції у сумі 38 262,50 грн та остаточний розрахунок у розмірі 50% у сумі 38 262,50 грн в день відвантаження продукції Покупцю), строк поставки (протягом 10 робочих днів з дати надходження попередньої оплати від Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника) та умови поставки (на умовах ЕХW відповідно до «Інкотермс-2010»; адреса відвантаження товару: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с.Піщане, вул. Лісна, 22А).
Позивач оплатив вартість товару повністю, сплативши 38 262,50 грн платіжною інструкцією № 8332 від 22.08.2025 та 38 262,50 грн платіжною інструкцією № 8642 від 18.09.2025 .
Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу передбачений Специфікацією № 1 товар до 05.09.2025.
Позивач зазначає та відповідач не заперечував , що 19.09.2025 перевізником за замовленням постачальника доставлено продукцію (дві форми для кілець). Проте, при прийнятті продукції комісією покупця було встановлено, що отримані форми для виготовлення бетонних кілець не відповідають встановленим вимогам по якості, а саме: невідповідні геометричні форми. Товар з такими дефектами використовувати не можна, адже вироби не відповідатимуть вимогам ДСТУ Б В.2.6-106:2010 «Конструкції бетонні і залізобетонні для колодязів каналізаційних, водопровідних і газопровідних мереж. Технічні умови», які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 30.09.2010 р. № 380 та від 01.06.2011 р. № 61.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 4.4. Договору постачальник несе відповідальність за відповідність Продукції вимогам щодо якості, технічним характеристикам та геометричним розмірам виробів, визначеним у специфікаціях, кресленнях, технічній документації або іншій погодженій Сторонами документації. У випадку виявлення Покупцем невідповідності Продукції зазначеним вимогам (включаючи дефекти форми, геометрії чи якості виконаних робіт), Постачальник зобов'язаний за власний рахунок усунути недоліки, здійснити заміну Продукції на належну або відшкодувати Покупцеві завдані збитки у строки, погоджені Сторонами .
Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 № П-7 визначає такий порядок дій при прийнятті продукції за якістю:
- ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами (п. 1);
- в цілях збереження якості продукції, що поставляється, створення умов для своєчасного і правильного приймання її за якістю об'єднання і його виробнича одиниця, підприємство, організація-виробник (відправник) зобов'язані забезпечити: б) відвантаження (здачу) продукції, відповідної якості і комплектності вимогам, встановленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами). Продукція, що не пройшла в установленому порядку перевірку за якістю, а також продукція, відвантаження якої було заборонено органами, які здійснюють контроль за якістю продукції, та іншими уповноваженими на те органами, поставлятися не повинна; в) чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документів, відповідність зазначених у них даних про якість і комплектність продукції фактичною якістю і комплектністю її; г) своєчасне відсилання документів, що засвідчують якість і комплектність продукції одержувачеві. Ці документи висилаються разом із продукцією, якщо інше не передбачено Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором (п. 2);
- приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: а) за умови поставки в інше місто - не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при вивезенні продукції одержувачем (п. 6);
- при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів (п. 16);
- при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції) , одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідною продукцією (п. 19).
Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до норм ст. 690 ЦК України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Позивач 26.09.2025 направив відповідачу претензію № 1 з проханнями:
- забезпечити явку уповноваженого представника постачальника для прийняття продукції, яка зазначена у Договорі, за якістю на 30 вересня 2025 року о 14:00 годині за адресою м.Київ, вул. Промислова, 4;
- невідкладно передати покупцю документацію щодо якості поставленої продукції;
- до 14:00 год. 30 вересня 2025 року усунути недоліки: замінити продукцію на якісну та надіслати покупцю товар з характеристиками, які відповідають Договору і відповідним державним стандартам на таку продукцію, зокрема ДСТУ Б В.2.6-106:2010;
- у випадку непередання вказаного товару у вказаний строк невідкладно повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська компанія будівництва та реконструкції» отримані кошти за Договором у розмірі 76 525,00 грн, перерахувавши їх на банківський рахунок Покупця.
Вказана претензія повернулася до позивача не врученою.
У встановлений строк представник постачальника не прибув для прийняття товару, заміну на якісний товар не здійснив. Кошти також повернуті не були .
Разом з тим апеляційний суд бере до уваги, що умовами Договору сторони погодили, що передача продукції від постачальника покупцеві по кількості здійснюється за видатковою накладною. Право власності на продукцію та ризик її випадкового знищення чи пошкодження переходить до Покупця з моменту фактичного отримання продукції та підписання уповноваженими представниками Сторін оформленої відповідним чином видаткової накладної .
З матеріалів справи не вбачається оформлення сторонами видаткової накладної на поставку товару, а отже, враховуючи умови Договору, у суду відсутні підстави вважати, що вправо власності та товар (форми для кілець) перейшло від відповідача до позивача.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару.
Відповідно до норм ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, в пункті 2.1. цього Рішення судом встановлено, що сторони погодили строк дії Договору до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (преамбула та п. 7.1, 7.2 Договору).
Оскільки ні в строк, встановлений в Специфікації № 1, ні в строк дії Договору відповідач не поставив позивачу товар, погоджений у Специфікації, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості оплаченого, але не поставленого товару, є правомірними та обґрунтованими. До того ж вони не заперечувалися відповідачем у суді першої інстанції .
Таким чином, апеляційний суд визнає обґрунтованими задоволені судом першої інстанції вимоги позивача.
Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 693 Цивільного кодексу України є безпідставними.
Як встановлено апеляційним судом, позивачем здійснено попередню оплату товару, однак поставлений товар не відповідає вимогам договору та нормативним документам, що підтверджується наявними у справі доказами. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про виявлені недоліки, не вжив заходів щодо їх усунення або заміни товару.
За таких обставин, з урахуванням положень статей 678, 688, 690, 693 Цивільного кодексу України, позивач правомірно відмовився від прийняття товару та заявив вимогу про повернення сплачених коштів.
Доводи апелянта про відсутність істотних недоліків товару відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки наявні у справі докази свідчать про невідповідність товару встановленим вимогам та неможливість його використання за призначенням, що в розумінні статті 678 Цивільного кодексу України є підставою для застосування відповідних способів захисту.
Посилання апелянта на недотримання позивачем порядку приймання продукції за якістю, встановленого Інструкцією П-7, також є безпідставними, оскільки матеріали справи містять належні докази фіксації недоліків товару та повідомлення відповідача.
Доводи апелянта про неповернення товару не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки саме відповідач не вжив необхідних заходів для усунення порушень.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків рішення суду першої інстанції , у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Щодо додаткового рішення Полтавської області від "30" січня 2026 р. у справі , слід зазначити на таке.
Позивач у позовній заяві зазначав, що очікує понести витрати на правову допомогу адвоката, орієнтовна вартість яких становить 20 000 грн. Та вказував, що всі докази понесених витрат на правову допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.01.2026 у справі №917/1978/25 суд задовольнив позов ТОВ "Українська компанія будівництва та реконструкції" у повному обсязі, стягнув з відповідача на користь позивача 76 525 грн сплачених за товар коштів та 3028 грн витрат зі сплати судового збору.
При цьому, у вказаному рішенні не було вирішено питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу.
Пізніше від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення витрат на правову допомогу (вх.№657 від 21.01.2026). До вказаної заяви додано докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення просить суд прийняти додаткове рішення по справі про стягнення з відповідача на користь позивача 17 500 грн правничої допомоги, а також проводити розгляд заяви без участі та повідомлення позивача та відповідача.
Відповідач заперечень щодо стягнення з нього витрат позивача на правову допомогу суду не надав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається таке:
Між ТОВ "Українська компанія будівництва та реконструкції" (Замовник) та Адвокатським бюро "Валько Ігор та партнери" (Виконавець) 10.04.2023 укладено договір про надання правничої допомоги № 426/23 (надалі - Договір), строком дії з моменту укладення і до 31.10.2026 (п. 6.7 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.10.2024).
Вартість послуг та порядок оплати погоджені сторонами вказаного договору у додатку № 1 від 14.10.2024 до Договору, згідно якого вартість 1 години послуг (здійснення представництва Замовника у відносинах з будь-якими юридичними, фізичними та іншими особами, без обмеження повноважень) становить 2500 грн.
Оплата гонорару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання акту-рахунку або пред'явлення рахунку до сплати.
Згідно наданого позивачем акту прийому-передачі послуг № 24 від 31.10.2025, який підписано сторонами Договору без зауважень, Виконавець передав, а Замовник прийняв послуги по Договору на загальну суму 28 630 грн без ПДВ, в тому числі послуги з підготовки позовної заяви до ТОВ "Кремінь Сталь" у справі № 917/1978/25 на суму 17 500 грн.
Платіжною інструкцією № 9248 від 14.11.2025 підтверджується оплата позивачем на користь Адвокатського бюро "Валько Ігор та партнери" послуг згідно акту № 24 від 31.10.2025 на суму 28 630 грн.
Таким чином, позивачем доведено факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 17 500 грн.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний тільки оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 910/3758/22 (п. 5.21).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Доводи апеляційної скарги про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Відповідно до статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови їх документального підтвердження та фактичного понесення.
Матеріалами справи підтверджено укладення договору про надання правничої допомоги, факт надання відповідних послуг, їх обсяг та оплату, що свідчить про реальність і необхідність заявлених витрат.
При цьому у суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу, не надав доказів їх неспівмірності та не заперечував проти їх розміру .
Самі по собі посилання апелянта на незначну складність справи та розгляд її у спрощеному позовному провадженні не спростовують висновків суду першої інстанції щодо розумності та співмірності заявлених витрат та не є достатніми підставами для їх зменшення.
З огляду на викладене, підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу відсутні.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу відповідача , за вх. №308 п/1 на рішення господарського суду Полтавської області від "20" січня 2026 р. та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від "30" січня 2026 р. у справі №917/1978/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Полтавської області від "20" січня 2026 р. та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від "30" січня 2026 р. у справі №917/1978/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов