Постанова від 24.04.2026 по справі 905/807/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Харків Справа № 905/807/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" (вх.№ 208 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Лободою Т.О., повний текст рішення складено та підписано 10.12.2025) у справі №905/807/25

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м.Краматорськ Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис", м. Слов'янськ Донецької області,

про стягнення 76441,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009 за спожиту теплову енергію за період з січня 2022 року по квітень 2024 року в сумі 74744,73 грн та 1696,29 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009 в частині оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі №905/807/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" заборгованість за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №442 від 01.04.2009 за спожиту теплову енергію в січні 2022 року - квітні 2024 року в сумі 74744,73 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування за період з січня 2022 року по квітень 2024 року в сумі 848,15 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2395,51 грн. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009, який за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Суд встановив, що позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в опалювальні періоди з січня 2022 року по квітень 2024 року, що підтверджується актами-рахунками за відповідні періоди. Суд зазначив, що приміщення відповідача обладнане приладом обліку теплової енергії SensoStar Ug3 № 83951632, проте відповідно до вимог частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018, незважаючи на незначні обсяги споживання за показниками приладу обліку, відповідачу було правомірно донараховано обсяг спожитої теплової енергії до мінімальних витрат. Суд також зазначив, що відповідач не надав документального підтвердження оскарження обсягів спожитої теплової енергії, зазначених в актах-рахунках, та не спростував здійснені нарахування згідно наданого позивачем розрахунку. Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідач не надав докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію в січні 2022 року - квітні 2024 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 74744,73 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо плати за абонентське обслуговування суд не погодився з розміром нарахованої позивачем абонентської плати, встановивши, що позивач здійснював нарахування у подвійному розмірі без належного обґрунтування, у зв'язку з чим задовольнив вимоги в цій частині лише на суму 848,15 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" задовольнити; рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі № 905/807/25 скасувати повністю; справу №905/807/25 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не забезпечив повного та всебічного з'ясування обставин справи, а також допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Щодо неправильного застосування положень розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика), та ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність донарахування відповідачу обсягів теплової енергії до мінімального рівня споживання, проте не встановив та не перевірив наявність передбачених Методикою умов для застосування такого донарахування, а також не з'ясував порядок і спосіб визначення середнього питомого споживання теплової енергії у відповідній будівлі. Зазначає, що зі змісту розділу VI Методики вбачається, що донарахування можливе лише після визначення середнього питомого споживання теплової енергії по будівлі, яке розраховується як співвідношення сумарного обсягу теплової енергії, спожитої всіма опалюваними приміщеннями будівлі, до їх загальної опалюваної площі або об'єму. У матеріалах справи відсутні відомості про загальний обсяг теплової енергії, спожитої будівлею у відповідні розрахункові періоди, про обсяги теплової енергії на загальнобудинкові потреби, про сумарну площу інших опалюваних приміщень, а також про фактичне споживання теплової енергії іншими споживачами у будівлі. За відсутності цих даних неможливо визначити середнє питоме споживання теплової енергії, а відтак і мінімальну частку такого споживання. Фактично суд обмежився загальним посиланням на можливість донарахування до мінімального споживання, не перевіривши, чи були дотримані умови та порядок такого донарахування, визначені Методикою.

Апелянт також зазначає, що судом не враховано, що приміщення відповідача оснащене індивідуальним вузлом комерційного обліку теплової енергії, який введений в експлуатацію у встановленому порядку, перебуває у справному стані та показники якого не визнані недостовірними. Позивачем не доведено жодної з обставин, які відповідно до умов договору та положень законодавства унеможливлюють визначення обсягу споживання за показниками приладу обліку. Суд визнав правомірним донарахування теплової енергії поза межами фактичних показників лічильника, не встановивши факту споживання теплової енергії за рахунок суміжних приміщень чи місць загального користування, не дослідивши питання дотримання температурного режиму та не перевіривши наявність будь-яких об'єктивних підстав для застосування коригувального механізму, передбаченого Методикою. Вважає, що висновок суду про правомірність донарахування ґрунтується на припущеннях, не підтверджений належними та допустимими доказами, що свідчить про порушення вимог ст. 86 ГПК України.

Вказує, що суд фактично ототожнив наявність односторонніх актів-рахунків і розрахунків позивача з доведеністю обсягу спожитої теплової енергії, не перевіривши відповідність зазначених розрахунків фактичним показникам вузла комерційного обліку, а також не дослідивши, за якими саме вихідними даними, формулами та показниками здійснювалося визначення спірних обсягів споживання. Відповідач послідовно заперечував проти заявлених позивачем розрахунків, зазначав на їх невідповідність фактичним показникам приладу обліку та надавав суду докази, зокрема контрольні фотографії показників лічильника та орієнтовні розрахунки споживання за відповідні періоди, однак суд не надав належної оцінки цим доводам і доказам, обмежившись загальним посиланням на їх недостатність, без наведення мотивів відхилення. Висновки суду про розмір заборгованості не узгоджуються з фактичними даними про споживання теплової енергії, що підтверджується показниками вузла комерційного обліку.

Щодо порушення норм процесуального права при поновленні та продовженні процесуального строку для подання доказів позивачем, відповідач зазначає, що ст. 119 ГПК України чітко розмежовує поновлення строків, встановлених законом, і продовження строків, встановлених судом; поновлення строку, встановленого судом і який уже сплив, нормами процесуального закону не передбачено. Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, відповідно до якої строк, встановлений судом, може бути лише продовжений і лише за умови, що він не сплив на момент звернення учасника справи з відповідною заявою. Вважає, що суд першої інстанції фактично прийняв та поклав в основу рішення докази, подані позивачем з істотним пропуском встановлених судом процесуальних строків, чим порушив принципи процесуальної рівності сторін.

Також, апелянт просив поновити строк для подання зазначеної апеляційної скарги та прийняти її до апеляційного провадження. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що пропуск строку на подання апеляційної скарги у даній справі зумовлений об'єктивними обставинами, які не залежали від відповідача та були пов'язані з безпековою ситуацією у місті Краматорськ Донецької області, де фактично перебуває уповноважена особа відповідача. Зазначає, що у відповідний період місто Краматорськ перебуває під постійними комбінованими ворожими обстрілами з боку рф, що створює реальну загрозу життю та безпеці населення, супроводжується перебоями в електропостачанні, водопостачанні, теплопостачанні та роботі мереж зв'язку. За таких умов стабільний доступ до електронних сервісів, у тому числі до особистого кабінету в системі "Електронний суд", був відсутній.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" (вх.№ 208 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі №905/807/25 залишено без руху, враховуючи відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

23.02.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№2116), до якої додано платіжну інструкцію №1259 від 18.02.2026 про сплату 33,60 грн судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі №905/807/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" (вх.№ 208 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі №905/807/25 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 18.03.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту, учасникам справи строк до 18.03.2026 для подання заяв, клопотань, тощо; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі №905/807/25.

17.03.2026 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмежено відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3099), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі № 905/807/25 - залишити без змін

В обґрунтування своєї правової позиції позивач стверджує, що всі нарахування проведено у відповідності до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, а розрахунки спожитої теплової енергії містяться у матеріалах справи.

Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (теплопостачальна організація) укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 (далі - договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію споживачу до точки продажу (або до точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно Додатку № 1 "Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", що є невід'ємною частиною цього договору, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається на об'єкти споживача в обсягах згідно Додатку №2 "Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії", що є невід'ємною частиною цього договору, на такі потреби: опалення - в опалювальний період, гаряче водопостачання - протягом календарного року, за умовами цього договору.

Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюються теплопостачальною організацією згідно рішення місцевих органів влади. За наявності окремої рамки вводу або окремо розташованого приміщення на об'єкті (об'єктах) споживача терміни початку та закінчення опалювального періоду за письмовим зверненням споживача можуть встановлюватися інші, про що між сторонами укладається письмова угода (п. 2.3 договору).

Згідно з п.п.3.1.1-3.1.4 споживач має право:

- отримувати теплову енергію в обсягах та якості відповідно до Додатку №2 до цього договору;

- отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених цим договором та згідно вимог чинного законодавства;

- вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію, методики і нормативи розрахунків, режими теплоспоживання;

- перевіряти достовірність розрахунків за теплову енергію.

Споживач теплової енергії зобов'язується:

- вчасно проводити розрахунки за теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору (п.3.2.5.).

- надавати письмовий звіт теплопостачальній організації про обсяги спожитої теплової енергії згідно показників приладів обліку теплової енергії протягом трьох робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду (п.3.2.20);

- протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. У такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання (п.3.2.25).

Теплопостачальна організація зобов'язується: забезпечити споживачу постачання теплової енергії в обсягах та на умовах цього договору (п.4.2.1); надавати споживачу за його вимогою інформацію про обсяги та якість постачання теплової енергії, тарифи (ціни), порядок оплати, методики і нормативи розрахунку, режими споживання на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (п.4.2.2).

Відповідно до п. 5.1 договору облік обсягу споживання поставленої теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обліку, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та пройшли державну метрологічну атестацію і опломбовані теплопостачальною організацією. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку або їх не відповідності встановленим вимогам, та/або пошкодження (зриву) пломб на таких приладах, обсяг споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом відповідно до теплових навантажень споживача, виконаних за вимогами пункту 3.2.13. цього договору У разі відсутності у теплопостачальної організації даних про фактичне споживання теплової енергії відповідно до показників приладів обліку за умовами цього договору або ненадання споживачем теплових навантажень за вимогами пунктів 3.2.13 . 5.3. цього договору, обсяг споживання теплової енергії обраховується виходячи з опалювальної площі споживача.

При встановленні приладів обліку теплової енергії у точці продажу (розподілу), споживач зобов'язаний одночасно надати теплопостачальній організації проект теплового навантаження об'єкта (об'єктів) теплоспоживання (максимальне проектне з опалення та середньогодинне, середньодобове та максимальне з гарячого водопостачання) за вимогами пункту 3.2.13 цього договору (п. 5.3 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Пунктами 6.1.1 та 6.1.2 погоджено розмір тарифів на теплову енергію станом на момент укладення договору.

Згідно з п. 6.2 договору у випадку встановлення інших тарифів (цін) на теплову енергію уповноваженими на це органами сторони застосовують нові тарифи (ціни) з моменту їх затвердження (погодження) уповноваженими на це органами без додаткового узгодження їх сторонами.

За умовами п.п. 6.4 та 6.5 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач оплачує теплову енергію за тарифами (цінами), діючими у розрахунковий період.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання. Договір вважається продовженим сторонами на наступний рік (п.п. 11.1, 11.2 договору).

Вказаний договір підписано обома сторонами та скріплено їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

З огляду на те, що доказів розірвання дії договору сторонами не надано, суд дійшов висновку, що термін дії договору продовжувався кожен наступний період та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

До договору сторонами підписано додаток №1, яким погоджено межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

11.12.2009 сторони уклали додаткову угоду до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009, якою виклали додаток № 2 до договору в новій редакції, в якому погодили перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії, а саме: об'єкт, розташований за адресою - вул. Сахалінська, 2, майстерня загальним об'ємом 293,1 куб.м, загальною площею 76,5 кв.м, офіс загальним об'ємом 116,4 куб.м, загальною площею 27,6 кв.м.

Відповідно до акта введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 19.11.2018 на об'єкті відповідача, розташованого за адресою: вулиця Сахалінська, 2, міста Краматорськ, встановлено теплолічильник SensoStar Ug3 № 83951632.

01.09.2020 сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009, якою п.1.3 договору викладено в наступній редакції: "Споживач вносить плату ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (виконавцю), яка складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі 35,77 гривень в т.ч. ПДВ.

Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо. Внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, які встановлені для відповідного будинку з розрахунку на один рік, коригуються щороку та підлягають обов'язковому встановленню органами місцевого самоврядування. Про скоригований розмір внесків, встановлений органами місцевого самоврядування, виконавець письмово повідомляє споживача.

У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору".

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради № 1264 від 06.10.2021 " Про початок опалювального періоду 2021/2022 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2021/2022 років після 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль не перевищує 8?С.

Розпорядженням міського голови Краматорської міської ради № 18р від 16.03.2022 зобов'язано закінчити опалювальний період 2021/2022 років для окремих об'єктів комунальної власності з 16.03.2022.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №63 від 17.10.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2022-2023 років з 01 листопада 2022 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №203-р від 22.03.2023 "Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2022-2023 років з 01 квітня 2023 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №726-р від 02.10.2023 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2023-2024 років з 01 листопада 2023 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №839-р від 31.10.2023 "Про внесення змін до розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації №726-р від 02.10.2023 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2023-2024 років з 08 листопада 2023 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №303-р від 26.03.2023 "Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2023-2024 років з 29 березня 2024 року.

До матеріалів справи позивач також додав:

- рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради №1602 від 30.12.2021 про встановлення для всіх категорій споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго" тарифів на теплову енергію, зокрема, тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб інших споживачів (не населення та не бюджетні організації) у розмірі 4980,67 грн/Гкал (з ПДВ);

- розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації № 837-р від 31.10.2023, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго", з урахуванням тарифів на виробництво теплової енергії, установлених постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729 (зі змінами), зокрема, тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб інших споживачів (не населення та не бюджетні організації) у розмірі 6444,22 грн/Гкал (з ПДВ);

- розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації №1194-р від 29.12.2023, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго", з урахуванням тарифів на виробництво теплової енергії, установлених постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729 (зі змінами), зокрема, тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб інших споживачів (не населення та не бюджетні організації) у розмірі 5725,64 грн/Гкал (з ПДВ).

На виконання умов договору позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в опалювальні періоди з січня 2022 року по квітень 2024 року, а також нараховував абонплату за період з січня 2022 року по квітень 2024 року, на підтвердження чого до позовної заяви додав акти-рахунки за договором № 442 від 01.04.2009:

- за січень 2022 на суму 7294,09 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за лютий 2022 на суму 5599,67 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за березень 2022 на суму 6435,67 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за квітень 2022 на суму 579,25 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за травень 2022 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за червень 2022 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за липень 2022 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за серпень 2022 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за вересень 2022 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за жовтень 2022 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за листопад 2022 на суму 1373,99 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за грудень 2022 на суму 5967,80 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за січень 2023 на суму 7237,57 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за лютий 2023 на суму 7463,64 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за березень 2023 на суму 5075,47 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 67,49 грн (абонплата);

- за квітень 2023, в якому з врахуванням здійснення перерахунку абонплати за 2021 рік, нараховано - 83,10 грн;

- за травень 2023 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за червень 2023 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за липень 2023 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за серпень 2023 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за вересень 2023 на суму 67,49 грн (абонплата);

- за жовтень 2023 на суму 61,37 грн (абонплата);

- за листопад 2023 на суму 2830,30 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 61,37 грн (абонплата);

- за грудень 2023 на суму 6982,80 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 61,37 грн (абонплата);

- за січень 2024 на суму 4024,48 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 61,37 грн (абонплата);

- за лютий 2024 на суму 7343,71 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 61,37 грн (абонплата);

- за березень 2024 на суму 6536,29 грн (послуга з постачання теплової енергії) та на суму 61,37 грн (абонплата);

- за квітень 2024 на суму 61,37 грн (абонплата).

Вказані акти підписані лише позивачем. Вказані акти-рахунки позивач направив відповідачу, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, що містить штамп АТ "Укрпошта", та фіскальний чек про відправлення поштової кореспонденції від 15.05.2024.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором та не оплатив спожиту теплову енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 76441,02 грн, з якої 74744,73 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2022 року по квітень 2024 року та 1696,29 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування за період з січня 2022 року по квітень 2024 року.

Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 76441,02 грн.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору та рішень органів місцевого самоврядування про початок опалювальних періодів своєчасно і в повному обсязі поставляв відповідачу теплову енергію у нежитлове приміщення за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, буд. 2. Відповідач свої зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

У відзиві на позовну заяву (надійшов через систему "Електронний суд" 08.09.2025) відповідач заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні та зобов'язати ТОВ "Краматорськтеплоенерго" провести перерахунок заявлених сум заборгованості відповідно до фактичних показань вузла комерційного обліку теплової енергії та дійсних тарифів, що діяли у відповідні періоди. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає фактичним показанням вузла комерційного обліку теплової енергії, встановленого на об'єкті відповідача, що підтверджується наявними показаннями лічильника. На думку відповідача, нарахування заборгованості здійснено з порушенням умов договору, сума заборгованості, заявлена позивачем, є завищеною, неправомірною та не ґрунтується на реальних даних про обсяг наданих послуг. Стверджував, що уповноважена особа відповідача у встановлені договором строки належним чином передавала позивачу показання приладу обліку, тому відсутні будь-які підстави для нарахування обсягів спожитої теплової енергії поза межами показників встановленого та належним чином введеного в експлуатацію лічильника. Зазначив, що надані позивачем акти-розрахунки суперечать фактичним даним обліку споживання теплової енергії, що зафіксовані вузлом комерційного обліку, а суми, зазначені у розрахунках, є суттєво завищеними та не відповідають фактично спожитим обсягам, що підтверджується показаннями лічильника; крім того, позивач не надав жодних доказів, які б обґрунтовували застосування саме таких сум з урахуванням фактичного обсягу спожитої теплової енергії, а також діючих тарифів на теплову енергію у період з січня 2022 року по квітень 2024 року.

До вказаного відзиву відповідачем додано копію акта введення в експлуатацію приладу обліку теплової енергії, встановленого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, буд. 2; фото показників лічильника теплової енергії, встановленого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, буд. 2, за твердженням відповідача, станом на 24 листопада 2021 року та 22 березня 2024 року.

У відповіді на відзив (надійшла через систему "Електронний суд" 11.09.2025) позивач зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено припинення надання послуг з постачання теплової енергії у зв'язку з не веденням господарської (підприємницької) діяльності, тощо, в опалювальний період, окрім визначених Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 та Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Також вказував, що розрахунки здійснюються за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та/або у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року №315. Щодо долучених відповідачем фото приладу обліку теплової енергії вказує, що незрозуміло коли ці фото зроблені, в який період тощо; крім того, відсутні відомості про те, що відповідач щомісячно передавав показання приладу обліку, а тому вважає вказані докази неналежними та недопустимими.

До відповіді на відзив додано копії наказів ТОВ "Краматорськтеплоенерго" "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування" від 25.05.2021 № 52, "Про внесення змін до наказу від 25.05.2021 № 52" від 21.08.2021 №69а, "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування" від 25.09.2023 №61а, "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування" від 10.03.2020 №22.

У запереченнях на відповідь на відзив (надійшли через систему "Електронний суд" 15.09.2025) зазначено, що відповідач має можливість самостійно контролювати подачу теплової енергії у власне нежитлове приміщення шляхом регулювання роботи системи опалення на межі балансової належності; теплоносій проходить транзитом від загальнобудинкової мережі до вузла обліку відповідача із використанням ізольованого трубопроводу, що виключає передачу тепла у приміщення під час перекритого крану теплопостачання; тому посилання позивача на нібито безперервне постачання теплової енергії у приміщення відповідача не мають належного доказового обґрунтування.

Щодо фотографій приладу обліку теплової енергії відповідач зазначив, що встановлений у нежитловому приміщенні комерційний прилад обліку відображає лише поточні показання і не має можливості фіксувати дані за минулі періоди, тому відповідач надав фотографії, зазначений у відзиві період та підтверджують показання приладу саме на той момент. Щодо передачі показань приладу обліку теплової енергії відповідач зазначив про додання до цих заперечень на підтвердження надання показань у передбачені строки фотографій (знімків екрана), які вдалося знайти; стверджував, що такі фотографії надсилались систематично відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.04.2008 №442.

До цих заперечень відповідачем додано фотознімки робочого проєкту вузла розподільчого обліку теплової енергії в системі опалення нежитлового приміщення по вул. Сахалінська, 2 у м. Краматорську з пояснювальною запискою від 26.10.2018; знімки екрана телефона щодо надсилання позивачу показників приладу обліку

Господарський суд Донецької області ухвалою від 17.09.2025 зобов'язав позивача в строк до 29.09.2025 надати до суду відомості про те, як проводились нарахування за спірний період: за показаннями лічильників чи за іншими даними; відомості, за які місяці спірного періоду відповідач передавав показання лічильника та коли були передані останні показання лічильника за спірним об'єктом; чи робили працівники позивача контрольне зняття показань лічильників відповідача в спірний період, якщо так, то коли; детальний та обґрунтований розрахунок заборгованості помісячно, із зазначенням порядку та вихідних даних для нарахування вартості спожитої відповідачем теплової енергії; відомості про те, чи є у споживачів особисті електронні кабінети, де передаються показання лічильника та можна ознайомитись з виставленими рахунками; який порядок передачі показань лічильника споживачем і яким чином передані показання фіксуються позивачем. Зобов'язав відповідача в строк до 29.09.2025 надати до суду відомості якими засобами зв'язку здійснювалась передача показань лічильника (Вайбер, Телеграм, тощо), з якого та на який номер; чи співпадають відомості нарахувань з рахунків, які надані позивачем до позову, та з рахунків, які направлялись позивачем відповідачу в месенджері (що вбачається з наданих фото); чи були здійснені відповідачем будь-які оплати за спірний період.

29.09.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому позивач просив суд продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.09.2025, щодо надання витребуваних судом відомостей.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.10.2025 продовжив позивачу строк для надання витребуваних ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 відомостей до 10.10.2025.

03.10.2025 (сформовано в системі 02.10.2025) від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій відповідач також просив суд продовжити строк, встановлений ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.09.2025, для надання витребуваних судом відомостей. Водночас, в заяві відповідач надав інформацію щодо питань, викладених в ухвалі суду від 17.09.2025. Зокрема, зазначив, що передача показників лічильника здійснювалась з мобільного номера телефону із використанням месенджерів Telegram та Viber, вибір месенджера залежав від того, в якому саме з них відбувалась комунікація з позивачем. Через відсутність повного доступу до розрахунків, що надходили відповідачу у спірний період, відповідач не може однозначно підтвердити, що рахунки, надані позивачем до позову, є тими ж самими, які раніше надсилалися йому в месенджері. Оскільки відповідач від самого початку не погоджувався зі спірними нарахуваннями та неодноразово повідомляв про це уповноважену особу позивача, яка залишала такі зауваження без реагування, жодних оплат у спірний період відповідачем не здійснювалось.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 06.10.2025 продовжив відповідачу строк для надання витребуваних ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 відомостей до моменту їх фактичного надання.

21.10.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2025, в якій викладено пояснення про витребувані судом відомості. Так, позивач зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії, відповідний розрахунок кількості спожитої теплової енергії додано позивачем до заяви. Також позивач зазначив, що в квітні 2022 року у м. Краматорськ було оголошено евакуацію, у зв'язку з чим більшість працівників працює дистанційно; передача показів приладу обліку здійснювалась за допомогою СМС-месенджерів; крім того всі споживачі мають електронні кабінети, куди направляються рахунки за спожиті послуги, та вказана інформація і доступ до кабінету споживача розміщена за посиланням http://kramtec.com.ua/login. Щодо порядку передачі показників приладів (вузлів) комерційного обліку, то це залежить від приладу обліку, його оснащення, тобто є прилади оснащенні дистанційною передачею показань, в інших випадках відбувається передача самим споживачем або працівником позивача.

Додано розрахунок кількості спожитої теплової енергії ТОВ "Хладон-Сервис" о/р 442 адреса: м. Краматорськ, вул. Стрийська буд. 2, в якому, зокрема, зазначено, що обсяг спожитої теплової енергії розраховується відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954 (надалі - Методика № 315).

У заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення встановленого ухвалою суду від 01.10.2025 строку на подання відомостей. Клопотання обґрунтоване тим, що через удари по енергетичній системі України, в тому числі і по місту Краматорськ, були вимкненні робочі сервера з базами даних та вихід з ладу обладнання, а також був відсутній інтернет, вказані обставини унеможливили подання витребуваних судом відомостей своєчасно у встановлений в ухвалі від 01.10.2025 процесуальний строк.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.10.2025 продовжив позивачу строк для подачі витребуваних судом відомостей до моменту їх фактичного подання та прийняв до розгляду подану позивачем заяву на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2025, а також додані до неї документи.

10.12.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009 в частині оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.

Згідно з частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

Така правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018 у справі №924/263/17, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 04.07.2018 у справі №916/935/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19 тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами договір містить елементи різних договорів (надання послуг та поставки).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

За приписами частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо також є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з частинами 2, 3, 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 4 цих Правил послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

У пункті 13 вказаних Правил визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 24 Правил №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пунктом 32 Правил № 830 визначено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Згідно із пунктами 34, 35, 36 Правил №830 рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому, зокрема, порядку:

- загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті (пункт 3 частини 2 статті 10 Закону №2119-VIII);

- для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (пункт 5 частини 2 статті 10 Закону №2119-VIII).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі - Методика №315).

Пунктом 1 Методики №315 передбачено, що ця методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Методики № 315 для опалюваного приміщення, оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.

Пунктом 6 Розділу III Методики №315 встановлено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється відповідно до розділу IV Методики №315.

Поряд з цим, пунктом 1 розділу VI Методики №315 встановлено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії; мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії; цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 C від нормативної температури внутрішнього повітря; якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.

Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об'єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення), з урахуванням положень пункту 11 розділу I цієї Методики. Таке питоме споживання теплової енергії має відповідати нормативній температурі внутрішнього повітря.

Середнє питоме споживання теплової енергії на опалення приміщень у розрахунковий період розраховується за формулою визначеною у пункті 1 розділу VI Методики. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Методики №315 у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за визначеними у цій Методиці формулами.

Таким чином, споживачу у будівлі/будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується ЗБП, а також Гкал, спожиті згідно власного приладу обліку або у разі, якщо Гкал по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується мінімальна частка. (Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 908/2311/24).

Відтак, порядок визначення обсягу спожитої теплової енергії для споживачів у будівлях, обладнаних індивідуальними приладами обліку, передбачає не лише врахування фактичних показників таких приладів, але й обов'язкове дотримання мінімальної частки середнього питомого споживання.

У випадку, коли фактичне споживання теплової енергії, визначене за індивідуальним приладом обліку, є меншим за встановлений мінімальний поріг (50% середнього питомого споживання), до такого споживача правомірно застосовується механізм донарахування обсягів теплової енергії до рівня зазначеної мінімальної частки.

Отже, встановлення обставин щодо споживання відповідачем теплової енергії в обсязі, меншому за мінімально допустимий, є належною та достатньою підставою для здійснення донарахування. Такий підхід відповідає вимогам чинного законодавства, забезпечує принцип справедливого розподілу витрат на опалення між усіма споживачами будівлі.

Вищенаведене спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування обсягів спожитої теплової енергії поза межами показників встановленого та належним чином введеного в експлуатацію лічильника, оскільки на споживачів, які користуються приміщеннями, що знаходяться у межах однієї будівлі, покладено обов'язок оплати обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.

Судом встановлено, що в даному випадку підставою для донарахування відповідачу обсягів теплової енергії відповідно до положень Методики № 315 стало недотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оскільки фактичне споживання теплової енергії у приміщенні відповідача, визначене за показаннями індивідуального приладу обліку, було меншим за мінімальну частку середнього питомого споживання.

Як вбачається з матеріалів справи, постачання теплової енергії за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 442 від 01.04.2009 здійснювалось до приміщення, розташованого за адресою : м. Краматорськ, вул. Сахалінська, 2, загальною площею 104,1 кв.м, загальним об'ємом 409,2 куб.м, в тому числі до майстерні загальним об'ємом 293,1 куб.м, загальною площею 76,5 кв.м, та офісу загальним об'ємом 116,4 куб.м, загальною площею 27,6 кв.м. Вказані приміщення обладнані приладом обліку теплової енергії (опалення) SensoStar Ug3 № 83951632.

При цьому, як вбачається з доданих до позовної заяви актів-рахунків за договором №442 від 01.04.2009 за січень - квітень 2022 року, листопад 2022 року - березень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року, позивачем окремо зазначено серед послуг з постачання теплової енергії нарахування по приладам та нарахування до мінімальних витрат по кожному приміщенню відповідача. Тобто, нарахування послуг з постачання теплової енергії відповідачу за спірний період здійснено на підставі приладів обліку шляхом донарахувань до мінімальних витрат.

Таким чином, зважаючи на незначні обсяги споживання відповідачем теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії у спірний період, відповідно до вимог чинного законодавства відповідачу було донараховано обсяг спожитої теплової енергії до мінімальних витрат.

Факт оснащення спірного приміщення належним чином введеним в експлуатацію індивідуальним приладом обліку теплової енергії не виключає застосування передбаченого Методикою № 315 механізму донарахування у разі, якщо фактичне споживання є меншим за мінімальну частку середнього питомого споживання, що в свою чергу не було спростовано відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду.

Відповідач не спростував правомірність застосованого позивачем методу нарахувань за послугу з постачання теплової енергії у спірний період.

При цьому, виходячи з умов пункту 3.1 договору споживач має право: вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію, методики і нормативи розрахунків, режими теплоспоживання; перевіряти достовірність розрахунків за теплову енергію.

Водночас, споживач теплової енергії зобов'язується: вчасно проводити розрахунки за теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору (п.3.2.5.); надавати письмовий звіт теплопостачальній організації про обсяги спожитої теплової енергії згідно показників приладів обліку теплової енергії протягом трьох робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду (п.3.2.20); протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. У такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання (п.3.2.25).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Судом встановлено, що сформовані позивачем акти-рахунки містять необхідні дані для здійснення перевірки правильності нарахувань за спожиту теплову енергію та пов'язані послуги. Зокрема, у таких актах-рахунках зазначено реквізити сторін, номер і дату документа, посилання на договір, адресу об'єкта постачання, а також розшифровку нарахувань за видами послуг; відображено окремі складові нарахувань, зокрема обсяги спожитої теплової енергії за показаннями приладів обліку та обсяги, визначені як донарахування до мінімальних витрат, із зазначенням відповідних тарифів та сум; визначено плату за абонентське обслуговування.

Вказані акти-рахунки позивач направив відповідачу, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, що містить штамп АТ "Укрпошта", та фіскальний чек про відправлення поштової кореспонденції від 15.05.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що акти-рахунки за спірний період були фактично доведені до відома відповідача, у тому числі шляхом електронного листування в соціальних мережах, при цьому сам факт їх отримання відповідачем не заперечувався.

Наведене свідчить, що відповідачу було відомо про існування несплаченої заборгованості за спірним договором, а тому протягом зазначеного часу він мав можливість вирішити спірні питання щодо обсягів наданих послуг та їх вартості.

Твердження відповідача про повідомлення уповноваженої особи позивача щодо незгоди з нарахованими обсягами теплової енергії не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, відповідачем не надано доказів оскарження нарахувань, зазначених в актах-рахунках, або звернення з вимогою щодо їх перевірки у зв'язку з сумнівами щодо правильності застосованих показників обсягів споживання теплової енергії.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Вказані вище акти-рахунки щодо надання послуг з постачання теплової енергії підписані лише зі сторони позивача та відповідно не містять підписів зі сторони споживача (відповідача).

Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.

Матеріали справи також не містять доказів звернення споживача до позивача із запереченнями щодо обсягів поставленої теплової енергії в спірний період або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг. Відповідачем не надано доказів на спростування визначених позивачем обсягів поставленої теплової енергії в спірний період, у тому числі на підставі зафіксованих позивачем показань приладів обліку (з наданих позивачем фото такі обставини встановити неможливо). Крім того відсутні відомості про те, що відповідач щомісячно передавав показання приладу обліку.

Відповідач також не спростував здійснені нарахування, визначені на підставі наданого позивачем на виконання ухвали суду розрахунку обсягів спожитої теплової енергії за адресою: м. Краматорськ, вул. Стрийська, 2 (колишня назва - Сахалінська). Зазначений розрахунок містить деталізовані дані щодо обсягів споживання як за показниками приладів обліку, так і обсягів, донарахованих до мінімальної частки.

Під час його здійснення враховано, зокрема, загальний обсяг спожитої теплової енергії по будівлі у відповідні розрахункові періоди, загальну та індивідуальну опалювальну площу приміщень, показники індивідуальних приладів обліку, а також порядок визначення середнього питомого споживання та мінімальної його частки відповідно до вимог Методики № 315. На підставі цих даних проведено розрахунок обсягів споживання та, за необхідності, донарахування до мінімального рівня.

Будь-яких заперечень або контррозрахунків станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач отримав теплову енергію за договором, наявність заборгованості не спростував, документів, що підтверджують сплату заборгованості або спожитий інший обсяг теплової енергії, не надав.

Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію в заявлений період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії за січень 2022 року - березень 2024 року у загальному розмірі 74744,73 грн, а відтак про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо заявленої позивачем заборгованості відповідача у розмірі 1696,29 грн у вигляді абонентської плати за період січень 2022 року - квітень 2024 року, то колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 1.3 договору, в редакції додаткової угоди від 01.09.2020, передбачено, що споживач вносить плату ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (виконавцю), яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі 35,77 гривень в т.ч. ПДВ. У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Суд першої інстанції частково відмовив у задоволенні позову в частині стягнення плати за абонентське обслуговування, встановивши, що позивач здійснював нарахування абонентської плати у подвійному розмірі без належного обґрунтування, та задовольнив вимоги в цій частині лише на суму 848,15 грн.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводів стосовно непогодження з висновками суду першої інстанції в цій частині та/або необґрунтованості цих сум. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову (щодо різниці між заявленою сумою абонплати 1696,29 грн та присудженою 848,15 грн) сторонами не оскаржується.

Відтак в силу приписів частини 1 статті 269 ГПК України рішення місцевого господарського суду в цій частині не переглядається судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час продовження процесуального строку для подання доказів, судова колегія зазначає.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 119 Господарського процесуального кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлює неможливість такого поновлення. Водночас питання щодо встановлення поважності чи неповажності причин пропуску процесуального строку належить до повноважень суду (дивись пункти 55-63 постанови Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/1128/23).

Зі змісту цієї норми вбачається, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 (пункт 23).

У вказаній постанові Суд також звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Колегія суддів зазначає, що аргументи скаржника про те, що суд не мав продовжувати пропущений позивачем строк, знайшли підтвердження, оскільки такий строк був пропущений на час звернення із відповідною заявою, тоді як у силу частини другої статті 119 ГПК України строк може бути продовжений лише до його закінчення.

Разом з тим, судова колегія враховує, що у даній справі позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення процесуального строку, обґрунтовуючи його пропуск обставинами, пов'язаними з відсутністю електропостачання та доступу до інформаційних систем у зв'язку з масованими обстрілами енергетичної інфраструктури, що об'єктивно ускладнювало своєчасне подання витребуваних судом матеріалів.

Під час вирішення вказаного клопотання суд першої інстанції, надавши оцінку доводам заявника щодо причин пропуску строку для подання витребуваних судом відомостей, дійшов висновку про продовження позивачу строку на подачу витребуваних судом відомостей до моменту їх подання.

Отже, судова колегія зазначає, що наведені обставини не призвели до неправильного вирішення справи, оскільки позивач звернувся до суду із клопотанням саме про поновлення строку на подання витребуваних судом відомостей.

Крім того, під час розгляду відповідного клопотання відповідача суд першої інстанції дійшов аналогічного висновку щодо можливості врахування поданих матеріалів, що спростовує доводи про порушення принципів рівності та змагальності сторін.

Натомість такі процесуальні дії суду свідчать про їх спрямованість на забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, реалізацію сторонами права на судовий захист та дотримання основоположних засад господарського судочинства.

Крім того, колегія суддів враховує, що докази на підтвердження позовних вимог були подані позивачем у встановленому процесуальним законом порядку разом із позовною заявою, а саме: договір та акти-рахунки. Як уже зазначалося в цій постанові, відповідач був обізнаний зі змістом зазначених документів ще до подання позовної заяви, а тому не був позбавлений можливості звернутися до позивача за відповідними роз'ясненнями щодо нарахованих обсягів спожитої теплової енергії, однак доказів наведеного матеріали справи не містять.

Натомість подання позивачем додаткових відомостей із детальним обґрунтуванням здійснених нарахувань, які були відображені у рахунках, долучених до позовної заяви, відбулося саме на виконання вимог суду щодо надання уточнюючих пояснень та розрахунків.

За таких обставин прийняття судом першої інстанції зазначених відомостей не змінило предмета доказування у справі та не призвело до порушення процесуальних прав відповідача.

Принцип рівності сторін у процесі в розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 277 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішення судом клопотання про поновлення строків для подання відомостей та їх прийняття не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки ці докази не містять нових відомостей, а лише ті, які вже містяться в матеріалах справи.

При цьому, як уже зазначалося, до суду першої інстанції відповідач не подав жодних зауважень до розрахунку позивача щодо нарахування обсягів спожитої теплової енергії, а також не надав власного обґрунтованого контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком для його оцінки судом, хоча судом було дотримано строки, які колегія суддів вважає достатніми для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.

До того ж, скаржник реалізував своє право "бути почутим" у суді апеляційної інстанції. Водночас доказів, які б спростовували наведені позивачем розрахунки кількості спожитої теплової енергії, до суду апеляційної інстанції не подано, обґрунтованих аргументів щодо цього не наведено.

Отже, враховуючи, що доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладон-Сервис" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.12.2025 у справі №905/807/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.04.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова