П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31761/24
Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,
повний текст судового рішення
складено 10.12.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Голуб В.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 420/31761/24 за адміністративним позовом Підприємства «ФЛАГМАН» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Позивач, Підприємство «Флагман» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів № 500500/2024/000339/1 від 22.06.2024;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500500/2024/000662.
Рішенням від 10 грудня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов Підприємства «Флагман» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Визнав протиправним та скасував прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товару № 500500/2024/000339/1 від 22.06.2024. Визнав протиправною та скасував прийняту Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500500/2024/000662. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на користь Підприємства «Флагман» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої вказав, що рішення є незаконними, необґрунтованими та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, апелянт вказав, що в поданих позивачем документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) в СМR від 19.06.2024 № 5623 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий ПП «Ферст Вей».
Також апелянт зазначив, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим і становить: по товару № 1 - 2, 53 дол.США / за кг нетто (МД від 07.05.2024 № UA100320/2024/415366), ніж заявлено декларантом 2, 35 дол.США / за нетто.
Враховуючи зазначені розбіжності, апелянт вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № 500500/2024/000339/1 від 22.06.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500500/2024/000662 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Підприємства «Флагман» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Позивач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та SRSS AGRO PVT. LTD (м. Делі, Індія) укладено контракт на поставку товару № SRSS/ESC/23-24/233 від 15.03.2024 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець, SRSS AGRO PVT. LTD, зобов'язався поставити товар, а покупець, Підприємство «ФЛАГМАН» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, сплатити його вартість й отримати його відповідно до умов укладеного Контракту.
Контрактом визначено, що поставка товару здійснюється однією партією морським транспортом на умовах поставки CFR у редакції «ІНКОТЕРМС - 2020». Географічним пунктом доставки погоджено порт Константа, Румунія, куди товар прибуває в контейнері з Індії із метою транзиту в м. Одеса, Україна. Вартість витрат на тару та пакування: 540,00 дол. США. Вартість витрат на маркування: 300,00 дол. США. Вартість витрат на транспортування до порту Константа, Румунія: 7000,00 дол. США. Страхування не здійснюється. Загальна сума даного Контракту складається з вартості товару, що постачається Продавцем Покупцеві впродовж терміну дії Контракту і складає 128 380, 00 дол. США. Загальна сума Контракту може змінитися з урахуванням фактично поставленої кількості (маси) товару та/чи перегляду ціни за умови погодження сторонами в письмовому вигляді. Якщо не погоджено інше, ціна, що підлягає сплаті за товар, включає вартість: тари (упаковки) та пакувальних матеріалів і робіт, пов'язаних із пакуванням, витрат на маркування, витрат на розміщення в транспортний засіб безпосередньо в місці поставки, витрат на митне оформлення в режимі експорту, витрат на видання товаросупровідних документів, у тому числі інших витрат (за наявності). До ціни включено витрати на транспортування до пункту доставки, страхування не здійснюється.
Для здійснення митного оформлення товару уповноваженим представником позивача до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500500022057U2 від 21.06.2024, відповідно до якої за умовами поставки CFR (Константа) на митну територію України надійшов товар, а саме:
насіння кунжута (Sesamum Indicum) ціле, неподрібнено, кунжут білий, розм. 2-3 мм, насіння обрушене, спосіб обрушення - механічний, SORTEX: сортова чистота 99,90 % - 28000 кг.сортова чистота 99,98 % - 28000 кг. Не для сівби. Не в первинній упаковці, не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів. Торгівельна марка - FLAGMAN. Країна виробництва - IN. Виробник - SRSS AGRO PRIVAT LIMITED.
Ціна товару визначена позивачем в розмірі 128 380, 96 доларів США (5 201 752,19 грн), а митна вартість товару - в розмірі 131 861, 54 доларів США (5 342 818, 75 грн). До складу митної вартості позивачем включені витрати на транспортування товару.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 митної декларації, а саме:
- Контракт на поставку товару № SRSS/ESC/23-24/233 від 15.03.2024;
- Проформа інвойс № G-266/23-24 від 15.03.2024 з перекладом на українську мову;
- Комерційний інвойс G-266/23-24 від 15.03.2024 з перекладом на українську мову;
- Пакувальний лист G-266/23-24 від 15.03.2024 з перекладом на українську мову;
- Сертифікат про походження товару № 1798116 від 01.04.2024 з перекладом на українську мову;
- Сертифікат якості № AR-24-KV-008274-01 від 24.04.2024 з перекладом на українську мову;
- Морський коносамент № 237420830 від 10.04.2024 з перекладом на українську мову;
- Річковий коносамент № PHCNDCHK16/46 від 16.06.2024 з перекладом на українську мову;
- Платіжні інструкції в іноземній валюті № 34 від 21.03.2024 та № 45 від 19.04.2024;
- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023, укладений між позивачем та Приватним підприємством «Ферст-Вей»;
- Заявка № FW2432024 від 15.05.2024 на транспортно-експедиційні послуги року до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023;
- Рахунок на оплату № 2657 від 31.05.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023 на суму 141 202, 59 грн;
- Довідка про транспортно-експедиційні послуги № 812 від 14.05.2024;
- Договір про надання послуг митного брокера № МБ-000005/21 від 31.05.2021;
- Договір про перевезення вантажу автотранспортом № 711 від 07.11.2022;
- Товарно-транспортна накладна (CRM) № 5727 від 19.06.2024;
- Товарно-транспортна накладна (CRM) № 5623 від 19.06.2024.
22.06.2024 Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
22.06.2024 декларантом було додатково подано прейскурант виробника з перекладом на українську мову; каталог виробника з перекладом на українську мову; калькуляція собівартості виробника із перекладом на українську мову; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировину у формі електронного онлайн-витягу; висновок профільного експерту; додаткову інформацію з мережі інтернет; виписки з бухгалтерської документації, що включає копії офіційно зареєстрованих податкових накладних на такий самий товар; оборотно-сальдової відомості по рахунку 632; копії SWIFT-повідомлень банку Покупця (на повну вартість поставки) від 21.03.2024 та від 19.04.2024, заяви про купівлю іноземної валюти на загальну суму поставки № 30 від 21.03.2024 та № 43 від 19.04.2024, а також надіслані листи-відповіді № 802/А та № 802/Б від 22.06.2024, в якому зазначено щодо згаданих митним органом розбіжностей в поданих документах таке:
- включення до вартості товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, які пов'язані з пакуванням витрат узгоджено Продавцем і Покупцем пунктами 3.1 і 3.3 контракту на поставку товару, при цьому комерційний інвойс та пакувальний лист містять відомості про вартість пакування в сумі 540 дол. США, які включено до вартості товару;
- перевізником ZIKO GROUP LLC дійсно здійснено доставку товару за товарно-транспортною накладною на митний термінал в м. Одеса, проте лише по митній території України (з порту Чорноморськ, куди товар прийшов попередньо морським транспортом), тобто за даною господарською операцією має місце виконання зобов'язань, що жодним чином не стосується витрат до моменту ввезення на митну територію України, а після перетину кордону відповідно; при цьому у відповідності до пунктів 2.1.1, 2.1.2 і 2.1.3 договору з компанією ПП «Ферст Вей» № ПП14/01 (на підставі якого й було безпосередньо виставлено, а потім і сплачено рахунок на транспортно-експедиторське обслуговування до митного кордону України, порт Чорноморськ), останню наділено правом залучати треті особи для виконання власних договірних зобов'язань, у зв'язку з чим, ними укладено договір із перевізником (ZIKO GROUP LLC).
Водночас, відповідач прийняв оскаржене у цій справі рішення про коригування митної вартості товарів № 500500/2024/000339/1 від 22.06.2024, у пункті 33 якого зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; в СМR від 19.06.2024 № 5623 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий ПП «Ферст Вей». Поряд з цим, у рішенні вказано, що наданий позивачем висновок індійського експерта має виключно інформаційний характер та може бути прийнятий до уваги, оскільки у митниці відсутня інформація щодо осіб, уповноважених надавати послуги з оцінки майна у Республіці Індія. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, розбіжності не спростовано. У зв'язку з виявленими розбіжностями, митна вартість товарів була визначена апелянтом за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1 - 2,53 дол. США / за кг нетто (МД від 07.05.2024 № UA100320/2024/415366) ніж заявлено декларантом 2,35 дол. США / за нетто.
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500500/2024/000662, якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погоджуючись із прийнятими митним органом рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що з наявних у справі доказів чітко видно, що пунктом 3.1. Розділу 3 Контракту № SRSS/ESC/23-24/233 від 15.03.2024 встановлено, що до ціни товару включено вартість витрат на тару та пакування, яка складає 540,00 дол. США. Отже, включення витрат на пакування до ціни товару прямо визначено Контрактом № SRSS/ESC/23-24/233 від 15.03.2024. Поряд з цим, місцевий суд вказав, що витрати на транспортування, було повністю підтверджено наданими позивачем митному органу документами. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем митному органу документи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України, а тому відповідачем безпідставно здійснено коригування митної вартості товарів, застосовуючи резервний метод.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Поряд з цим, частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу спірного рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Щодо відсутності даних щодо вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Такий самий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 380/1110/24.
Відповідно до п. 3.1. Розділу 3 Контракту № SRSS/ESC/23-24/233 від 15.03.2024 до ціни Товару включено вартість витрат на тару та пакування, яка складає 540, 00 дол. США.
Пунктами 3.3 Розділу 3 та 4.3 Розділу 4 Контракту встановлено, що вартість маркування та тари (пакування), пакувальних матеріалів і робіт, пов'язаних із пакуванням, фактично включено продавцем до ціни товару, що підлягає сплаті покупцем.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що включення витрат на пакування до ціни товару прямо визначено Контрактом № SRSS/ESC/23-24/233 від 15.03.2024.
Аналогічні положення зазначені у пакувальному листі та комерційному інвойсі.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації 37. «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32.
У вказаній графі митної декларації № 24UA500500022057U2 від 21.06.2024 позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).
Наведене вказує на відсутність особливостей переміщення товару, визначених згаданим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими позивачем, не передбачалось.
До того ж, поставка товару відбулася на умовах базису Інкотермс 2020 CFR (Константа, Румунія), відповідно до якого Продавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити упаковку та маркування товару.
Таким чином, у спірному випадку витрати на пакування та маркування товарів вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару, чим спростовуються доводи апелянта.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що в СМR від 19.06.2024 № 5623 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ПП «Ферст Вей», з огляду на наступне.
Згідно із пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За змістом визначень «Інкотермс-2020» умови поставки «CFR» (Cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означають, що продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами «CFR» на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
Отже, поставка товару на умовах «CFR» (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.
Також умови поставки за базисом «СFR» не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.
Колегія суддів зазначає, що за умовами контракту (п. 2.1) поставка товару здійснюється однією партією морським транспортом на умовах поставки CFR у редакції «ІНКОТЕРМС - 2020». Географічним пунктом доставки погоджено порт Константа, Румунія, куди товар прибуває в контейнері з Індії із метою транзиту в м. Одеса, Україна.
Пунктом 3.1 Контракту установлено, що вартість витрат на транспортування до порту Константа, Румунія: 7000,00 дол. США.
Таким чином, витрати на транспортування до пункту призначення - порт Константа, Румунія, за умовами контракту вже включені у вартість товару та не можуть входити до складових митної вартості цього товару.
Водночас, транспортування товару з порту Константа, Румунія до порту Чорноморськ, Україна здійснювалось перевізником - ТОВ «ЗІКО ГРУП» («ZIKO GROUP LLC») на підставі укладеного договору про перевезення вантажу автотранспортом № 711 від 07.11.2022 з експедитором ПП «Ферст Вей», який надавав транспортно-експедиційні послуги позивачу згідно із договором про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023.
Вартість послуг з транспортування товару по маршруту Константа, Румунія - Чорноморськ, Україна визначена експедитором ПП «Ферст Вей» в сумі 141 066, 56 грн, яка включена позивачем до митної вартості товару.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що таку складову митної вартості, як витрати на транспортування, було повністю підтверджено наданими позивачем митному органу документами.
З огляду на вказане, зазначені обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
На переконання колегії суддів, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Одеської митниці щодо не доведення декларантом митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи давали відповідачу змогу перевірити правильність обчислення митної вартості товару.
Аналіз обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів дає підстави для висновку, що скаржник не довів, що подані позивачем документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з матеріалами справи, за результатами проведеної перевірки митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Колегія суддів зауважує, як було вказано вище, митна вартість товарів скоригована та визначена відповідачем за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».
Як пояснює митний орган в апеляційній скарзі, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару по товаром є більшим.
Водночас, проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту.
Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару Підприємства «ФЛАГМАН» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, суд апеляційної інстанції не встановив.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Одеської митниці висновків суду першої інстанції не спростовують, будь-яких доводів, яким би не була надана оцінка судом першої інстанції не містять, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 420/31761/24 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 420/31761/24 за адміністративним позовом Підприємства «ФЛАГМАН» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко