Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 квітня 2026 р. справа № 520/7661/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд. 3,м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,58002, код ЄДРПОУ 40329345) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Целана Пауля, буд.11, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58001, код ЄДРПОУ 43316386) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 20.03.2026 ВП № 78221815 в розмірі 10200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 20.03.2026 ВП № 78221815 в розмірі 10200,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на позов, про відкриття провадження у справі повідомлений за допомогою системи "Електронний суд".
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 по справі №520/18692/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Центральна площа, буд. 3,м. Чернівці,Чернівецький район, Чернівецька область,58000, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнаео протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №204150006407 від 20.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу у сфері охорони освіти, що дає право на пенсію за вислугу років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
29.05.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антонюком А.Г. відкрито виконавче провадження № 78221815 щодо виконання виконавчого листа № 520/18692/24 від 27.02.2025, виданого Харківським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано: Головне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши період її роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу у сфері охорони освіти, що дає право на пенсію за вислугу років
На виконання судового рішення по справі № 520/18692/24 від 13.09.2024 проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням покладених судом зобов'язань.
В результаті перерахунку пенсії ОСОБА_1 призначено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу в розмірі 70824.40 гривень з 29.09.2023
Однак, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 20.03.2026 ВП № 78221815 в розмірі 10200,00 грн.
08.10.2024 ВП № 75889588 з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №520/1937/24.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1, 16 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а також накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Судом встановлено, що позивачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року у справі № 520/11278/2020, у встановлений головним державним виконавцем строк, не виконано.
Позивач зазначає, що часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань. Позивачем проведено нарахування перерахунок пенсії, що підтверджується розрахунком.
За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Суд приймає до уваги те, що позивачем вчинялися заходи з метою виконання рішення суду, на виконання судового рішення по справі № 520/18692/24 від 13.09.2024 проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням покладених судом зобов'язань.
В результаті перерахунку пенсії ОСОБА_1 призначено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу в розмірі 70824.40 гривень з 29.09.2023
Однак, вжиті позивачем заходи не призвели до надходження коштів на виплату стягувачу заборгованості на виконання рішення у справі № 520/18692/24.
Отже, рішення суду в частині виплати заборгованості не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи спірну постанову відповідач не обґрунтовано не врахував докази вжиття позивачем всіх заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду.
Відтак, оскаржувана постанова державного виконавця підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог закону та без належного з'ясування фактичного виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не реалізовано такий процесуальний обов'язок, а також не подано відзив на позов, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 159 КАС України може свідчити про визнання позову.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд. 3,м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,58002, код ЄДРПОУ 40329345) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Целана Пауля, буд.11, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58001, код ЄДРПОУ 43316386) про зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 20.03.2026 ВП № 78221815 в розмірі 10200,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 24 квітня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ