Справа № 308/16134/24
22 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання представника власника майна ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024078030000863 від 04.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,-
Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України, накладеного на підставі ухвали Закарпатського апеляційного суду від 18.02.2025 року.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.02.2025 року в справі №308/16134/24 було задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області про накладення арешту на майно, згідно якої накладено арешт на: земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі шляхом накладення заборони на проведення будь- яких будівельних робіт на ньому, здійснення будь-яких дій щодо поділу, об'єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій.
Своє рішення суд мотивував тим, що на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зберігаються сліди кримінального правопорушення, зокрема сліди проведення будівельних робіт, бетонна конструкція, а саме фундамент, плита перекриття та підпірні стінки, така земельна ділянка в силу приписів ст. 98 КПК України очевидно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Представник вважає, що на разі відпали будь-які правові підстави для подальшого арешту вищенаведеної земельної ділянки, мотивуючи це наступним.
Зазначає, що органом досудового розслідування розслідується кримінальне провадження за правовою кваліфікацією діяння, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Вказана норма передбачає відповідальність за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Однак, у фабулі кримінального правопорушення зазначено, що проведеним будівництвом об?єкту нерухомості завдано шкоду прилеглого до ділянки квартирного будинку N? АДРЕСА_2 внаслідок нерівномірної усадки фундаментів, яка могла бути утворена внаслідок будівельних робіт на сусідній земельній ділянці (нібито самовільного демонтажу будівлі млину літ. А1, А2; санітарно - побутових приміщень літ. В, навісів літ.Ж.Д).
Вважає, що така позиція є досить спірною, враховуючи обставини справи.
Зокрема , 14 липня 2023 року, ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, а також будівлі млину літ. А1, A2; санітарно - побутові приміщення літ. В, навіси літ. Ж.Д. за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_5 , за N? 2109.
Того ж дня 14 липня 2023 року укладено інший договір купівлі - продажу складу готової продукції літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_5 , за N? 2110.
Після набуття у власність даного майна, 15 березня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради із повідомленням щодо виконання підготовчих робіт на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179.
Після подання повідомленням щодо виконання підготовчих робіт, розпочато роботи із знесення будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.
Однак, в ході завершення розбирання завалів при реконструкції будівлі А1, А2 почався зсув грунтів.
Оскільки роботи проводились в зоні щільної міської забудови для уникнення руйнування сусідніх будівель, було прийнято рішення виконати роботи нульового циклу. Роботи виконувалися згідно із проектом реконструкції будівлі А1, А2. Дані обставини відображені у звіті про проведення технічного обстеження.
Зазначає, що після початку робіт очищення ділянки власник житлової квартири по сусідству почав висловлювати незадоволення проведеним будівництвом, повідомивши, що буде чинити перешкоди проведенню будівельних робіт у різний спосіб.
Вважає, що фактично цей конфлікт став наслідком внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У свою чергу, під час проведення підготовчих робіт на належній ОСОБА_3 земельній ділянці жодних пошкоджень сусідніх будівель не було, позаяк місце проведення підготовчих робіт не пов?язане із місцем розташування будівлі, де проживає громадянин ОСОБА_6 та його родичі.
Представник зазначає, що 03.02.2026 стороною захисту отримано висновок експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи за N?E-01/26.
У наведеному висновку експерта зазначено, що встановити, чи існує причинно-наслідковий зв?язок між пошкодженнями, що виникли у квартирі АДРЕСА_3 , та проведенням будівельних робіт, що здійснюється на домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 на даний час технічно неможливо з наступних обставин:
1) відсутність достовірних даних про стан стіни до проведення будівельних робіт;
2) вік будинку у 2,5 рази перевищує нормативний строк його експлуатації;
3) надбудова другого поверху з цегли на стінах із саману, яка виконана безпосередньо по стіні із саману, чим збільшено навантаження на нього, що у свою чергу так само може бути причиною виникнення тріщин, окрім того, таке будівництво суперечить ДБН у сейсмічних районах, де вказано, що саманні будинки будуються одноповерховими;
4) відсутність на будинку по АДРЕСА_4 каркасу із діагональними в?язей (ціль якого міцність та стійкість будівлі);
5) наявність на будівлі по АДРЕСА_4 металевих затяжок, що свідчить про те, що на ній виконувалися роботи із посилення стін, необхідність яких виникає у тому числі і при утворенні тріщин, що у свою чергу вказує на можливу наявність тріщин до проведення будівельних робіт.
Окрім такого, у висновку експерта встановлено, що станом на час проведення огляду роботи із зведення: фундаменту, плити перекриття та підпірні стінки з метою запобігання руйнації інших об?єктів, розташованих поруч на об?єкті наявні.
Також вказано, що оскільки за даними звіту, що виготовлений ФОП ОСОБА_7 «Про проведення технічного обстеження» від 30 травня 2024 року, після завершення розбирання завалів відбувся зсув ґрунту, що міг привести до руйнації сусідніх з ділянкою будівель інших об?єктів, розташованих поруч, як один із способів усунення такої аварійної ситуації є зведення плити перекриття та підпірної стіни.
Також зазначає, що 23.03.2026 року отримано висновок судової будівельно-технічної експертизи за N?1477-е.
У такому висновку зазначено, що встановити точну причину пошкоджень та тріщин у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_6 , на даний час технічно неможливо. Дані пошкодження могли виникнути у квартирі ОСОБА_6 як в результаті реконструкції та добудови другого поверху, так і проведення будівельних робіт, що здійснюються гр. ОСОБА_3 .
Також у висновку вказується, що встановити час (період часу) виникнення пошкоджень та тріщин у квартирі ОСОБА_6 не надається можливим.
Встановити чи існує причинно-наслідковий зв?язок між проведенням будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 , та виникненням пошкоджень у квартирі ОСОБА_6 - не надається за можливе. На момент проведення обстеження жодних порушень з будівництва, що здійснюється гр. ОСОБА_3 на домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено та документально не оформлено. Встановити перелік, обсяг та вартість будівельних робіт, що здійснюється гр. ОСОБА_3 , не надається можливим.
Представник вказує на те, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 та об?єкт незавершеного будівництва не відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Зазначені об?єкти не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об?єктом кримінально протиправних дій та не набута кримінально протиправним шляхом.
Арешт на вищенаведену земельну ділянку накладений уже досить тривалий час, що порушує права ОСОБА_3 як законного володільця майна мирно володіти та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, зважаючи на той факт, що усі необхідні процесуальні дії відносно такої ділянки уже проведені.
Враховуючи наведене, вважає, що в подальшому відпала потреба в застосуванні цього заходу - арешті земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179.
З посиланням на викладене просить слідчого суддю скасувати арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 площею 0.1982 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 .
Представник власника майна ОСОБА_3 -адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд клопотання без їх участі. Просив слідчого суддю врахувати той факт, що станом на момент розгляду клопотання у межах даного кримінального провадження жодній особі не вручено повідомлення про підозру.
Представник Ужгородської окружної прокуратури у призначене судове засідання на неодноразові виклики суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 174 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання про скасування арешту майна, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя дійшов до висновку, що відсутність прокурора не перешкоджає розгляду Клопотання, та вважає можливим провести його розгляд за відсутності прокурора.
Від начальника СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській оласті ОСОБА_8 надійшов лист, згідно якого повідомлено, що матеріали кримінального провадження №12024078030000863 від 04.09.2024 скеровано до Закарпатсього відділення Львівського НДІСЕ для проведення будівельно-технічної експертизи. Доказів на підтвердження даного факту (супровідного листа, тощо) не надано.
Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим провести розгляд клопотання про скасування арешту майна у відсутності представника заявника та представника Ужгородської окружної прокуратури.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного.
Як встановлено слідчим суддею, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.02.2025 року в справі №308/16134/24 було задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області про накладення арешту на майно, згідно якої накладено арешт на: земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі шляхом накладення заборони на проведення будь- яких будівельних робіт на ньому, здійснення будь-яких дій щодо поділу, об'єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, проведення реєстраційних та нотаріальних дій. Зазначено, що " відповідно до звіту про обстеження технічного стану будівлі по об'єкту: «Квартира АДРЕСА_1 », що виконаний 21.06.2024 експертом із обстеження будівель та споруд ОСОБА_14 , за результатами візуального обстеження у вказаній квартирі виявлено багато ділянок стін із утвореними тріщинами силового характеру. Причиною тріщин може служити нерівномірна усадка фундаментів, яка могла бути утворена внаслідок будівельних робіт на сусідній земельній ділянці (самовільного демонтажу будівлі млину літ. Al, А2, санітарно-побутового приміщення літ. В, навісів літ. Ж, Д за адресою: АДРЕСА_2 та самовільного початку будівництва підземного паркінгу багатоквартирного житлового будинку) і підкопу існуючих фундаментів квартири АДРЕСА_1 . Згідно інформації, взятої з порталу ЄДЕССБ (повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 15.03.2024 за № ЗК020240314310), будівельні роботи на сусідній земельній ділянці виконуються без необхідної дозвільної документації." Також зазначено, що "висновком судового експерта від 14.08.2024 за номером 701/07-24 встановлено дефекти (пошкодження), що завдані нерухомості ОСОБА_9 , порушення, що допускаються ОСОБА_3 , в ході забудови ним земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, за адресою: АДРЕСА_2 , а також причинний зв'язок між такими порушеннями та пошкодженням нерухомості ОСОБА_10 " Звернуто увагу на те, що "В ході опрацювання Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що за запитом по кадастровому номеру 2110100000:10:002:0179 земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2 наявний запис про діючий дозвільний документ на проведення підготовчих робіт реєстраційний номер ЗК020240314310, однак дозвільні документи на проведення будівельних робіт відсутні."
Власник майна та його представник не був присутній під час розгляду апеляційним судом апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Обґрунтованість зазначеного арешту слідчим суддею не перевіряється.
Підставою накладення арешту на це майно судом було існування сукупності розумних підозр вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.
Метою накладення арешту на це майно,судом було забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Вирішуючи питання про скасування арешту на майно, варто вказати про таке.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування за кримінальним провадженням №12024078030000863 від 04.09.2024 року року, триває з 2024 року, арешт на земельну ділянку накладено 18.02.2025 року, проте до теперішнього часу жодній особі про підозру повідомлено не було.
Власник арештованого майна не має статусу підозрюваного, обвинуваченого , доказів зворотнього слідчому судді не надано.
Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника та володільця майна, що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
Так, ч.5 ст.9 КПК України, передбачено що, Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. При цьому, виходячи з положень Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Відповідно до ст.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст.41 Конституції України).
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
При цьому, вирішуючи питання про скасування арешту майна, в даному випадку, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді про арешт, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину.
Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Так, підставою для накладення арешту стало розслідування, що ведеться в межах кримінальної справи за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України. Правовою підставою для накладення арешту є збереження земельної ділянки як речового доказу.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
За ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, при зверненні власника/володільця майна або його представника до суду у порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту такого майна, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які посилаються вказані особи, покладається саме на них.
У Клопотанні захисник, як на підставу для скасування арешту майна, посилається на те що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення як арешт майна відпала потреба, з огляду на те, що стороною захисту отримано висновок експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи за N?E-01/26 від 03.02.2026 року , згідно якого зазначено, що встановити, чи існує причинно-наслідковий зв?язок між пошкодженнями, що виникли у квартирі АДРЕСА_3 , та проведенням будівельних робіт, що здійснюється на домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 на даний час технічно неможливо, а також ними було отримано висновок судової будівельно-технічної експертизи за N?1477-е від 23.03.2026 рокуу якому зазначено, що встановити точну причину пошкоджень та тріщин у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_6 , на даний час технічно неможливо. Дані пошкодження могли виникнути у квартирі ОСОБА_6 як в результаті реконструкції та добудови другого поверху, так і проведення будівельних робіт, що здійснюються гр. ОСОБА_3 , а також окрім того станом на момент розгляду клопотання у межах даного кримінального провадження жодній особі не вручено повідомлення про підозру.
Як встановлено у рамках розгляду даного клопотання, згідно висновка судового експерта ОСОБА_11 №Е-01/26 від 03.02.2026 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №12024078030000863 від 04.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України вбачається, що встановити, чи існує причинно-наслідковий зв?язок між пошкодженнями, що виникли у квартирі АДРЕСА_3 , та проведенням будівельних робіт, що здійснюється на домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 на даний час технічно неможливо з наступних обставин:
1) відсутність достовірних даних про стан стіни до проведення будівельних робіт;
2) вік будинку у 2,5 рази перевищує нормативний строк його експлуатації;
3) надбудова другого поверху з цегли на стінах із саману, яка виконана безпосередньо по стіні із саману, чим збільшено навантаження на нього, що у свою чергу так само може бути причиною виникнення тріщин, окрім того, таке будівництво суперечить ДБН у сейсмічних районах, де вказано, що саманні будинки будуються одноповерховими;
4) відсутність на будинку по АДРЕСА_4 каркасу із діагональними в?язей (ціль якого міцність та стійкість будівлі);
5) наявність на будівлі по АДРЕСА_4 металевих затяжок, що свідчить про те, що на ній виконувалися роботи із посилення стін, необхідність яких виникає у тому числі і при утворенні тріщин, що у свою чергу вказує на можливу наявність тріщин до проведення будівельних робіт.
Окрім такого, у висновку експерта встановлено, що станом на час проведення огляду роботи із зведення: фундаменту, плити перекриття та підпірні стінки з метою запобігання руйнації інших об?єктів, розташованих поруч на об?єкті наявні.
Також вказано, що оскільки за даними звіту, що виготовлений ФОП ОСОБА_7 «Про проведення технічного обстеження» від 30 травня 2024 року, після завершення розбирання завалів відбувся зсув ґрунту, що міг привести до руйнації сусідніх з ділянкою будівель інших об?єктів, розташованих поруч, як один із способів усунення такої аварійної ситуації є зведення плити перекриття та підпірної стіни.
Також як встановлено слідчим суддею, згідно висновка експерта Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз №1477-е від 23.03.2026 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи , яка проведена на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 20.02.2025 року, вбачається, що :
1. Встановити точну причину пошкоджень та тріщин в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_6 на даний час технічно не можливо, з обставин описаних у дослідницькій частині висновку експерта. Дані пошкодження могли виникнути в квартирі ОСОБА_6 як в результаті реконструкції та добудови другого поверху, так і проведення будівельних робіт, що здійснюється гр. ОСОБА_3 на домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179).
2. Встановити час (період часу) виникнення пошкоджень та тріщин в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_6 не надається можливим з причин наведених в дослідницькій частині висновку.
3. Встановити чи існує причинно-наслідковий зв?язок між проведенням будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 2110100000:10:002:0179, яка належить ОСОБА_3 та виникненням пошкоджень в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_6 - не надається за можливе.
4. На момент проведення обстеження жодних порушень з будівництва, що здійснюється гр. ОСОБА_3 на домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179) не виявлено та документально не оформлено, виконання будівельних робіт з усунення порушень не проводиться.
5. Встановити перелік, обсяг та вартість будівельних робіт що здійснюється гр. ОСОБА_3 на домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179) не надається можливим, так як відповідно до питання №3 встановити причинно- наслідковий зв'язок між проведенням будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:10:002:0179, яка належить ОСОБА_3 та виникненням пошкоджень в квартирі АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_6 не надається за можливе. Для встановлення переліку, обсягу та вартості цих необхідних робіт потрібно розробити та затвердити у встановленому порядку, відповідно до законодавства проєктно-кошторисну документацію.
Як встановлено слідчим суддею, рішенням Закарпатського адміністративного суду від 29.10.2025 року у справі №260/3677/25, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 року позов ОСОБА_3 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії -задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову ОСОБА_3 у видачі містобудівних умов та обмежень Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31 березня 2025 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:8075-2170-6842-7057, номер рішення 47-В/03-04/25, на об'єкт будівництва: Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 42-М/25 від 31 березня 2025 Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, в частині відмови ОСОБА_3 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва: Реконструкція будівлі під пологовий будинок по вул. Мукачівській, 71 в м. Ужгороді . Зобов'язано Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 20 березня 2025 року про надання містобудівних умов та обмеження забудови земельних ділянок 2110100000:10:002:0179 та 21101000000:10:002:0167 на об'єкт будівництва: Реконструкція будівлі під пологовий будинок по АДРЕСА_1 . У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовлено.
Як встановлено слідчим суддею, відповідно до наказу №36-М/26 від 19.03.2026 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою вул. Мукачівська, 71 в м. Ужгороді.
Положеннями КПК України арешт майна визначений як один із заходів забезпечення кримінального провадження,що застосовується з метою досягнення його дієвості.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.
Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174КПК України.
Згідно з ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Нормами ч.1 ст.174 КПК України передбачено дві взаємовиключні підстави скасування арешту майна слідчим суддею-це не обґрунтованість накладення арешту або якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Обов'язок доказування обставин, на які посилається заявник, покладається саме на нього.
Також слід звернути увагу на те, що при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Положеннями ст.ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Як встановлено у рамках розгляду даного клопотання, заявник ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, на яку накладено арешт під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024078030000863 від 04.09.2024 року.
Таким чином, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 є належним чином зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки на яку накладено арешт.
Разом з тим прокурор під час судового засідання (розгляду) не долучив будь-яких письмових документів, які б підтверджували факт проведення на даний час експертиз стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, і така обставина не підтверджена будь-якими письмовими документами, які містять матеріали клопотання про скасування арешту. Не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, на час розгляду клопотання є обєктом дослідження різного роду експертиз, призначених у криміналььному проваджені. Водночас, за більш ніж 14 місяців, у органу досудового розслідування була можливість здійснювати всі необхідні дії з арештованим майном.
Доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_3 до кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування, слідчому судді не надано, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не оголошено, доказів протилежного слідчому судді не надано. Зазначені доводи є належними, допустимими та достатніми в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України доказами, які прокурором не спростовані.
На переконання слідчого судді, із 18.02.2025 року, тобто з моменту фактичного накладення арешту на майно, у сторони обвинувачення було достатньо часу для отримання необхідних даних, здійснення ефективних заходів із арештованим майном у рамках кримінального провадження. Під час розгляду даного клопотання, стороною обвинувачення не обґрунтовано яким саме чином арештована земельна ділянка може бути використана слідством під час проведення розслідування, встановлення всіх обставин вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та її відношення до кримінальних правопорушень.
Окрім того, доказів того, що з арештованим майном проведено будь-які слідчі дії, окрім огляду, спрямовані на доведення причетності такого майна до кримінального провадження, зокрема що земельна ділянка є об'єктом експертиз, слідчому судді не надано.
Вказане свідчить про те, що стороною обвинувачення не доведено, що з арештованим майном здійснюються будь-які слідчі дії та вони мають суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що накладення арешту органом досудового розслідування, правомірно належного певній особі, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.
Під час розгляду даного клопотання заявник доводить належними та допустимими доказами, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_12 на законних підставах. Набуття права власності на земельну ділянку належним чином доведено та не оспорюється.
Окрім того слідчим суддею враховано, що відповідно до наказу №36-М/26 від 19.03.2026 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою вул. Мукачівська, 71 в м. Ужгороді.
Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що накладення арешту на земельну ділянку за умов, коли органом досудового розслідування з плином часу ( з 18.02.2025 року) не надано достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин утримання його тривалий час без встановлення обґрунтованої необхідності подальших процесуальних дій щодо такого майна, може призвести до необґрунтованих збитків для власника майна, що є непропорційним до мети здійснення кримінального провадження та може перешкодити здійсненню законної діяльності з земельною ділянкою.
На даному етапі кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання про належність майна до певних критеріїв, а слідкує за дотриманням основних принципів кримінального процесу з боку органів слідства, прав людини і основоположних свобод під час втручань у гарантовані права, зокрема недоторканості права власності, презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, тощо.
Здійснюючи втручання у право власності шляхом накладення арешту на майно заявника, колегія суддів виходила із посилань органів досудового розслідування на те, що на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 розташованої за адресою: м. Ужгород вул. Мукачівська, №71 зберігаються сліди кримінального правопорушення, зокрема сліди проведення будівельних робіт, бетонна конструкція, а саме фундамент, плита перекриття та підпірні стінки, така земельна ділянка в силу приписів ст. 98 КПК України очевидно є речовим доказом у кримінальному провадженні. Накладаючи арешт, покладалась на необхідність їхнього збереження до встановлення питання їх належності та інших питань, які підлягають встановленню в цьому кримінальному провадженні. Однак з плином часу органом досудового розслідування не підтверджено належність арештованого майна до тих критеріїв, які стали підставою для його арешту та особливої необхідності його збереження в цілях здійснення кримінального провадження.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних певним особам, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що заборона користування, володіння та розпорядження даним майном становитиме надмірне втручання у право власника. Слідчий суддя у даному випадку не знаходить підстав, які б свідчили про необхідність обмеження права користування таким майном тривалий час .
Варто також зауважити, що, як було встановлено, земельну ділянку було визнано речовим доказом. Скасування арешту та повернення власнику його майна, не позбавляє це майно статусу речового доказу та обов'язків особи, щодо такого майна. Крім того, сам по собі факт визнання речі чи документа речовим доказом не означає надання органу досудового розслідування безспірного повноваження його утримання проти волі власника протягом невизначеного часу. Таке утримання повинно бути доцільним, домірним та обґрунтовуватись проведеннями певних слідчих дій щодо такого майна, або метою збереження такого майна, яке становить істотний інтерес в легітимних цілях кримінального провадження, має доказове значення та/або може бути втрачено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить переконання, що подальше утримання земельної діялнки під арештом, за умов викладених вище, в даному випадку, буде непропорційним втручанням у право власності заявника та становиме надмірний тягар для власника, майно якого арештоване, не відповідатиме меті та завданням кримінального провадження, жодним чином не забезпечить справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, внаслідок покладення на таку особу індивідуального, надмірного тягара, який є непропорційним між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Поряд з цим, яка вбачається з досліджених слідчим суддею матеріалів, з моменту накладення арешту минуло понад 14 місяців, що є досить тривалим проміжком часу, а тому особа, права якої істотно обмежені під час досудового розслідування цілком обґрунтовано може поставити питання щодо підтвердження і доведення з боку прокурора чи слідчого необхідності та наявності підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, що виправдовували б високий ступінь втручання у права власника майна.
Прокурором, не зважаючи на тривалий час протягом якого арештоване майно перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування, не надано суду докази що арештоване майно дійсно може бути використаним у якості доказу в рамках даного кримінального провадження, з чого слідчий суддя робить висновок про те, що на даний час у сторони обвинувачення відсутні аргументи, які б дозволяли обґрунтовано стверджувати про те, що арештоване майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належного йому майна, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Відтак, враховуючи принцип змагальності, як одну із основних засад кримінального провадження, орган досудового розслідування не надав слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження щодо арештованої земельної ділянки. Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном щодо цього майна, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності, оскільки необхідні слідчі дії з земельною ділянкою проведено, доказів призначення та проведення експертиз стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179 прокурором не долучено і така обставина не підтверджена будь-якими письмовими документами, які містять матеріали клопотання про скасування арешту. Не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, на час розгляду клопотання є обєктом дослідження різного роду експертиз, призначених у криміналььному проваджені і подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3 ст. 132 КПК України.
Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, належного ОСОБА_12 та відсутні обставини, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння та розпорядження майном, а також обумовлювали б подальший арешт майна.
Розумність та співмірність обмеження права власності законного власника вказаного майна суперечить завданням кримінального провадження. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження порушує права заявника, оскільки призводить до надмірного обмеження прав, тому вказаний арешт підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, дослідивши надані слідчому судді висновок судового експерта ОСОБА_11 №Е-01/26 від 03.02.2026 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №12024078030000863 від 04.09.2024 року,висновок експерта Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз №1477-е від 23.03.2026 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи , наказ №36-М/26 від 19.03.2026 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 вважаю, що потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення, у вигляді арешту на нерухоме майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, відпала, та арешт накладений 18.02.2025 року ухвалою Закарпатського апеляційного суду підлягає скасуванню.
За таких обставин, внесене клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 174, 309, 394, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024078030000863 від 04.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - задовольнити.
Скасувати накладений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.02.2025 року у справі № 308/16134/24 арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:10:002:0179, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дата оголошення повного тексту ухвали - 24.04.2026 року о 15 год. 30 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1