Провадження № 11-сс/821/187/26 Справа № 712/4566/26 Категорія: ст. 182 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 квітня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря прокурора підозрюваного захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 року, якою відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді застави стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, на утриманні неповнолітні, малолітні діти, непрацездатні батьки відсутні, одружений, працює на посаді лікаря нейрохірургічного відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , учасником бойових дій, інвалідом не є, раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, -
Старший слідчий в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаним клопотанням.
В обґрунтування заявлених в клопотанні вимог зазначено, що слідчим відділом Управління СБ України в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025250000000226 від 27 жовтня 2025 року за підозрою: ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 369-2 КК України а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 - кожного окремо у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 відмовлено.
Застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240,00 грн., з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначаючи заставу у вказаному розмірі, слідчий суддя вказала, що слідчим та прокурором не доведено достатніми достовірними допустимими доказами неможливість запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 застосуванням іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
На вказану ухвалу слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування з одночасним визначенням застави в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що стороною обвинувачення було доведено наявність обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам передбачених в п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які зазначені у клопотанні та визнані слідчим суддею не доведеними, як наслідок помилково не були взяті до уваги судом.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, у тому числі, передбаченого ст. 114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника, дійшла наступного висновку.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при обранні відносно особи запобіжного заходу у вигляді застави визначені положеннями ст. ст. 177, 178, 182, 183 КПК.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як встановлено в ході апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно ОСОБА_7 та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді застави, яка становить 80 розмірів прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає недостатньо обґрунтованим, виходячи з наступного.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025250000000226 від 27 жовтня 2025 року за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження установлено, що мешканець міста Черкаси громадянин України ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, діючи умисно, з корисливих мотивів, організував схему з метою сприяння особам в ухиленні останніх від мобілізації шляхом оформлення за грошову винагороду фіктивної госпіталізації до медичних закладів м. Черкаси з наступним оформленням та видачею клієнтам схеми фіктивних медичних виписок із зазначеними в них відповідними діагнозами, які в подальшому можуть бути підставою для прийняття рішення військово-лікарською комісією про визнання особи непридатною до військової служби.
Для реалізації вказаної схеми ОСОБА_11 залучив наступних осіб:
сімейного лікаря КНП «П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_13 , який за вказівкою ОСОБА_11 оформляв електронні направлення на госпіталізацію, в яких зазначав завідомо неправдиві відомості, і після завершення виготовлення фіктивних медичних виписок мав додавати їх до бази «eHealth» (Електронна система охорони здоров'я - ЕСОЗ);
лікаря - терапевта відділення невідкладної терапії КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_14 , яка за вказівкою ОСОБА_11 та на підставі направлення ОСОБА_13 оформляла госпіталізацію до відділення невідкладної терапії для подальшого проходження стаціонарного лікування, з призначенням відповідних аналізів та обстежень, та за результатами такого лікування оформляла фіктивну медичну виписку, в якій зазначала фіктивні діагнози щодо наявності захворювань, пов'язаних з травмами голови та хворобами серця;
представників ТОВ «Медичний центр «Моє здоров'я», які за вказівкою ОСОБА_11 оформляли та передавали ОСОБА_11 фіктивні протоколи, складені за результатами велоергометричних досліджень без їх фактичного проведення, із зазначеними в них результатами, які давали підстави констатувати наявність захворювань серця;
медичного працівника КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» ОСОБА_12 , який за вказівкою ОСОБА_11 у складі бригади швидкої медичної допомоги здійснював виїзди за викликами осіб та їх подальшу доставку до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» з оформленням карти виїзду швидкої медичної допомоги та супровідних листків, із зазначеними в них фіктивними попередніми діагнозами, та передавав відповідними лікарям для наступної госпіталізації;
лікаря нейрохірургічного відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_7 , який за вказівкою ОСОБА_11 оформляв госпіталізацію до нейрохірургічного відділення для проходження стаціонарного лікування, з призначенням відповідних аналізів та обстежень, і за результатами такого лікування оформляв фіктивну медичну виписку, в якій зазначав фіктивні діагнози щодо наявності захворювань, пов'язаних з травмами голови;
лікаря - кардіолога спеціалізованого кардіологічного відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_16 та завідувача спеціалізованим кардіологічним відділенням КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_15 , які за вказівкою ОСОБА_11 оформляли госпіталізацію певних осіб до спеціалізованого кардіологічного відділення для проходження стаціонарного лікування з призначенням відповідних аналізів та обстежень, і за результатами такого лікування оформляли фіктивну медичну виписку, в якій зазначати фіктивний діагноз щодо наявності у особи відповідного захворювання серця.
Так, у період часу з 19 січня 2026 року по 12 лютого 2026 року ОСОБА_11 за не встановлених в ході досудового розслідування обставин домовився з лікарем нейрохірургічного відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_7 щодо госпіталізації ОСОБА_18 .
В подальшому ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , 12 лютого 2026 року о 18:55 зустрів ОСОБА_18 та ОСОБА_12 в приміщенні КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР», дав вказівки медичному персоналу завести історію хвороби, провести комп'ютерну томографію (КТ), сказав ОСОБА_18 отримати направлення на аналізи та прибути на наступний день для здачі аналізів. У період з 12 лютого 2026 року по 20 лютого 2026 року ОСОБА_18 здав аналіз крові та пройшов КТ головного мозку і черепа.
В подальшому, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , діагностував ОСОБА_18 основний діагноз: S06.9 внутрішньочерепна травма, неуточнена;
супутні захворювання: S06.0 ЗЧМТ: струс головного мозку, транзиторно-ішемічна атака, виражений цефалгічний синдром, вестибулоатактичний синдром; S00.0 поверхнева травма волосистої частини голови. За результатами лікування ОСОБА_7 оформив виписку № 3226 від 20 лютого 2026 року із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_18 за період 12 лютого 2026 року по 20 лютого 2026 року, чим склав завідомо підроблений офіційний медичний документ.
Таким чином, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , сімейним лікарем КНП «П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_13 , лікарем терапевтом - відділення невідкладної терапії КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_14 , представниками ТОВ «Медичний центр «Моє здоров'я», працівником КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» ОСОБА_12 , лікарем кардіологом спеціалізованого кардіологічного відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_16 , завідувачем спеціалізованого кардіологічного відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» ОСОБА_15 вчинили умисні дії, спрямовані на ухилення від мобілізації та проходження військової служби військовозобов'язаним мешканцем м. Черкаси ОСОБА_18 , чим перешкодили законній діяльності ЗСУ щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи за попередньою з мовою з вищевказаними особами, умисно, корисливих мотивів, допоміг ухилитись від мобілізації ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
26 березня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 114-1 КК України, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 КК України, дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Причетність ОСОБА_7 , до вчинення інкримінованого останньому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, а саме:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 03 листопада 2025 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 19 лютого 2026 року;
- протоколом за результатами НСРД від 16 лютого 2026 року № 5/1/862т (розсекречено);
- протоколом за результатами НСРД від 16 лютого 2026 року № 5/1/873т (розсекречено);
- протоколом обшуку від 26 березня 2026 року за місцем роботи підозрюваного, а саме: в приміщеннях КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги ЧМР» за адресою: м. Черкаси, вул. Самійла Кішки, 210;
- іншими зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження № 22025250000000226 доказами в їх сукупності.
Слідчий суддя за результатами розгляду наведеного вище клопотання застосував відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що сам по собі факт вилучення в КНП «Третя Черкаська лікарня швидкої допомоги» медичних документів, складених лікарями, які в ній працюють, жодним чином не може свідчити про наявність в діях особи ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, а й взагалі будь якого кримінального правопорушення. Крім того, досліджені слідчим суддею докази, безпосередньо, згідно зі ст. 23 КПК України, не містять доказів, на підтвердження вилучення в ході цього обшуку документів, складених лікарем ОСОБА_7 , в яких зазначені фіктивні діагнози (що підтверджено відповідними висновками судових експертів чи іншими офіційними документами), та подальшого надання цих документів до військово-лікарської комісії і прийняття в результаті військово-лікарською комісією саме на підставі вказаних медичних документів із зазначеними в них фіктивними діагнозами рішення про виключення з військового обліку.
Тобто, з указаного слідує, що слідчий суддя фактично визнала необґрунтованою підозру ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, надавши оцінку доказам, які додані до матеріалів клопотання.
Проте з таким висновком слідчого судді не можна погодитися, враховуючи наступне.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
З досліджених матеріалів клопотання, а також наданих доказів стороною обвинувачення, необхідно дійти висновку про можливу причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вказаних органом досудового розслідування подій, які є предметом розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Подальше розслідування зазначених обставин є виправданим.
Щодо ризиків, слід вказати наступне.
Так, очікування можливого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Проте, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися.
Встановлені у ході досудового розслідування обставини, зокрема наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість безперешкодного перетину державного кордону України вказують на можливість втечі та переховування за межами України, на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваного.
Оцінюючи питання стійкості соціальних зв'язків підозрюваного, необхідно зазначити, що сімейний стан підозрюваного та стан здоров'я, характеристика з роботи, враховується під час їх оцінки. Однак, незважаючи на їх наявність, колегія суддів вважає, що вказані характеризуючі дані не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити ризик переховування до малоймовірного чи до його виключення.
Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то враховується, що наразі органом досудового розслідування ще перевіряються та встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, та можуть бути знайдені речі та медичні документи, які матимуть істотне значення для слідства. Тому, перебуваючи на волі, підозрюваний, будучи достеменно обізнаним про місцезнаходження таких речей (лікарня), зможе їх знищити або спотворити.
Крім того існує ризик впливу підозрюваного на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, оскільки останній зацікавлений у приховуванні фактів протиправної діяльності, зможе узгоджувати з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 своєї позиції.
Також, наразі органом досудового розслідування ще не встановлено всіх обставин вчинення злочину та не встановлено повного кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, а тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 матиме можливість створити штучні докази для викривлення дійсних обставин справи та перешкоджатиме кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_7 може продовжити вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Ризик вчинення нових правопорушень має місце, оскільки протиправна діяльність припинена не самим підозрюваним, а завдяки діям правоохоронних органів (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Колегія суддів також враховує, що наразі досудове розслідування перебуває на початковому етапі, проводяться першочергові слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, що також вказує на існування зазначеного ризику.
На переконання колегії суддів, при обранні міри запобіжного заходу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов помилкового висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, а саме застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб.
Окремо слід звернути увагу на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України прямо посягає на основи національної безпеки України, при цьому, відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відтак, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, зокрема, в період збройного конфлікту завдає безпрецедентної шкоди державі Україні та її обороноздатності в умовах введення на її території воєнного стану у зв'язку з відкритою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації, підриває авторитет ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, сприяє створенню хибного та негативного ставлення суспільства до праці працівників органів державної влади та створює сумніви у патріотичності та служінню народові України.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим застосування на даній стадії досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Також колегія суддів окремо зауважує, що вимогами ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді щодо протилежного, є помилковими та передчасними.
Колегія суддів погоджується з клопотанням слідчого про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного, оскільки прокурор довів суду обставини, які виправдовують обмеження права останнього на свободу.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Щодо розміру застави, суд виходить з того, що за визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною четвертою ст. 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України та, з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину, встановлений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного (обвинуваченого).
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином, необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя наприклад, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість пред'явлених обвинувачень не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , особи підозрюваного, достатнім розміром застави для забезпечення завдань кримінального провадження може бути сума у виді 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 376, 420, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 рок, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 26 травня 2026 року включно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень.
Підозрюваний, або заставодавець, мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач - Черкаський апеляційний суд (рахунок отримувача: UA448201720355209002000091640 ; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172 ; код ЄДРПО 42255820 ), та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження.
Після внесення застави, покласти на ОСОБА_7 наступні процесуальні обов'язки:
1 ) прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;
2) не відлучатися з м. Черкаси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , а також наступними особами: ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_21 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_18 , ОСОБА_30 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що, якщо підозрюваний не виконає покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.
Повернути сплачену на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.04.2026 заставу в сумі 266 240 гривень - заставодавцю.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді