Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/207/26
Провадження № 2/382/604/26
Іменем України
20 квітня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Голованова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Київської області, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,
Представник заявника звернувся з заявою до Яготинського районного суду Київської області про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 «Спадкодавець», що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 березня 2025 року.
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у статтях 1261-1265 Цивільного Кодексу України (частини перша та друга статті 1223 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, спадкоємці за законом у першу чергу є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством України, а також пережившої дружини, у спадкодавця немає.
На підтвердження відсутності інших спадкоємців які прийняли спадщину та відсутності спадкової справи після смерті Спадкодавця надається інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 08.01.2026 № 83811209.
Постійне місце проживання Спадкодавця з 10.10.2000 і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_1 (відомості про осіб від 25.03.2025 №497, акт обстеження депутата від 09.12.2025).
Місце проживання Спадкоємця (позивача) на день смерті Спадкодавця: АДРЕСА_1 (акт обстеження депутата від 09.12.2025).
Місце реєстрації Спадкоємця: АДРЕСА_2 (паспорт позивача).
У зв'язку зі станом здоров'я Спадкодавця, у лютому 2024 року Позивач переїхав на постійне місце проживання до свого батька, де і проживав до дня своєї смерті останнього.
Позивач вважає, що спадщину прийняв шляхом постійного проживання разом зі Спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, та не заявив про відмову від неї.
Згідно з п.п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.
Позивач вважавши, що спадщину прийняв шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі Спадкодавцем, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, у січні 2026 року звернувся до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, Овчаренко І.Ж, з наміром подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Але на підставі поданих Позивачем документів нотаріус не відкрила спадкову справу після смерті Спадкодавця та відповідно не видала свідоцтво про право на спадщину, з причини відсутності доказів спільної реєстрації місця проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У отриманому листі приватного нотаріуса Овчаренко І.Ж. від 08.01.2026 Позивачу було рекомендовано звернутися до суду.
Встановлення даного факту необхідно позивачу для одержання свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи вищевикладене просив встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача в заяві до суду просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, направила на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутності у вирішенні питання покладається на розсуд суду.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, також вказав, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. Також повідомив, що на спадкове майно яке відкрилося після смерті його батька не претендує та надав заяву засвідчену нотаріально, згідно з якої вбачається, що ОСОБА_3 спадщину у встановлений строк не прийняв, до суду з питання встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини звертатися не буде.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши покази свідків, враховуючи письмові пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так, з показань свідка ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 даних в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , та оскільки батько хворів, то він переїхав до нього у лютому 2024 року проживати та доглядав за ним по день смерті ОСОБА_4 , біль ніхто з ОСОБА_8 не проживав крім сина.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, спадкоємці за законом у першу чергу є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством України, а також пережившої дружини, у спадкодавця немає. У зв'язку зі станом здоров'я спадкодавця, у лютому 2024 року позивач переїхав на постійне місце проживання до свого батька, де і проживав до дня своєї смерті останнього. У отриманому листі приватного нотаріуса Овчаренко І.Ж. від 08.01.2026 позивачу було рекомендовано звернутися до суду. (а.с. 7-19)
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 даного Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно п.п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
З п.п. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останнього, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, суд вважає за необхідне дану заяву задоволити, оскільки вимога є законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Керуючись ст.258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст.1216-1218, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Київської області, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, тобто до дня смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 23 квітня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 23.04.2026 року.
Суддя Кисіль О. А.