Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/482/26
Провадження № 2-о/382/18/26
Іменем України
13 квітня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Голованова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Черних Вікторії Олександрівни заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Бориспільського нотаріального округу Київської області Черних О.В. про встановлення факту, що має юридичне значення,
Представник заявника звернувся з заявою до Яготинського районного суду Київської області заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Бориспільського нотаріального округу Київської області Черних О.В. про встановлення факту, що має юридичне значення, згідно вимог якої просить встановити, що ОСОБА_1 є спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки протягом останніх п'яти років до часу відкриття спадщини постійно проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлені вимоги обгрунтовано тим, що з 1986 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Від спільного подружнього життя сторони мають сина - ОСОБА_4 . 22 квітня 1997 року шлюб між сторонами було розірвано в установленому законом порядку. Починаючи з квітня 2001 року заявниця та ОСОБА_3 відновили сімейні відносини та стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права й обов'язки, притаманні подружжю. Зазначене підтверджується актом обстеження, складеним депутатом, а також даними про їх реєстрацію за однією адресою.
Крім того, сторони володіли на праві спільної власності житловим будинком.
Рішення суду про виділ будинку в натурі фактично не виконувалося, оскільки сторони продовжували спільно проживати однією сім'єю та користуватися майном спільно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їхній син. Заявниця та ОСОБА_3 тяжко пережили втрату дитини, однак не припинили сімейних відносин та продовжили спільне проживання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 44/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 являється троюрідною сестрою померлого та відповідно спадкоємицею п'ятої черги за законом.
У встановлений законом строк заявниця звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В. із заявою про прийняття спадщини за законом.
Однак нотаріус роз'яснив, що на момент смерті спадкодавця заявниця не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а тому для набуття права на спадкування їй необхідно надати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Факт постійного спільного проживання заявниці із ОСОБА_3 підтверджується актом обстеження, витягом про реєстрацію місця проживання за однією адресою, а також іншими доказами. Крім того, саме заявниця здійснювала організацію та проведення поховання померлого.
За таких обставин, з метою реалізації свого права на спадкування та відновлення порушеного права, заявниця змушена звернутися до суду з даним позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 04.03.2026 року справу призначено до судового засідання в порядку окремого провадження. Зобов'язано приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. надати до суду копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник заявника звернувся до суду з заявою, в котрій просила розглянути справу у її відсутності, заявлені вимоги підтримала та просила їх задоволити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, направила заяву про розгляд справи в її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує, стверджує, що їй відомо, що з квітня 2001 року ОСОБА_1 проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_3 до дня смерті.
Заінтересована особа приватний нотаріус Бориспільського районного округу Київської області Черних О.В. в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, проти заявлених вимог не заперечував.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).
В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (рішення від 17 червня 2011 року, заява № 21037/05), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В судовому засіданні встановлено, що з 1986 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Від спільного подружнього життя сторони мають сина - ОСОБА_4 . 22 квітня 1997 року шлюб між сторонами було розірвано в установленому законом порядку. Починаючи з квітня 2001 року заявниця та ОСОБА_3 відновили сімейні відносини та стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права й обов'язки, притаманні подружжю. Сторони володіли на праві спільної власності житловим будинком. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їхній син. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 44/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 являється троюрідною сестрою померлого та відповідно спадкоємицею п'ятої черги за законом. У встановлений законом строк заявниця звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В. із заявою про прийняття спадщини за законом. Однак нотаріус роз'яснив, що на момент смерті спадкодавця заявниця не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а тому для набуття права на спадкування їй необхідно надати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. (а.с.7-16)
Згідно копії спадкової справи №18/2026 щодо майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В. звернулася ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом, однак нотаріусом роз'яснено, що на момент смерті спадкодавця заявниця не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а тому для набуття права на спадкування їй необхідно надати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. (а.с.29-45)
Згідно листа приватного нотаріуса Черних О.В. вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно проживали однією родиною протягом більше п'яти років, а тому, на думку ОСОБА_1 , вона являється спадкоємицею майна померлого четвертої черги за законом. Разом з тим, нотаріус доводить до відому, що згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. В силу підпунктам 4.3, 4.4 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу' свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти. Відтак, з огляду на вищевказані обставини, рекомендував надати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю протягом останніх п'яти років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.49)
Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦП К України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно із ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами: перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню: реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення: проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
У постанові від 24 вересня 2020 року по справі № 644/5818/18 Верховний Суд вказав, що «при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.»
Враховуючи вищевикладене, оцінивши належність, допустимість доказів, виходячи з аналізу змісту норм чинного законодавства, що регулює відносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 81, 258-259, 265, 268, 293, 354, 141 ЦПК України, ст. ст. 12, 1216, 1217, 1218, 1264, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд
Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Черних Вікторії Олександрівни заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Бориспільського нотаріального округу Київської області Черних О.В. про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом останніх п'яти років проживала однією сім'єю зі ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 23 квітня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 23.04.2026 року.
Суддя Кисіль О. А.