Справа № 353/56/26
Провадження № 2/353/219/26
22 квітня 2026 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Мотрук Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,
пердставника відповідача - адвоката Максиміва В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 08.04.2025¬100002186 від 08.04.2025 року у розмірі 19920 грн 00 коп, з яких заборгованість по тілу кредиту складає 6000 грн 00 коп, по процентах - 9300 грн 00 коп, по комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 540 грн 00 коп, по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1080 грн 00 коп та неустойка - 3000 грн 00 коп. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 08.04.2025¬100002186 від 08.04.2025 року. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн 00 коп, строком на 217 днів. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 540 грн 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84% = (10920/6000)/217 ? 100%. Неустойка: 90 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 19920 грн 00 коп, що складається зі заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн 00 коп, по процентах - 9300 грн 00 коп, по комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 540 грн 00 коп, по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1080 грн 00 коп та неустойка - 3000 грн 00 коп, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.
18.02.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Максимівим В.М.,до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та вказав, що заперечує факт укладення ОСОБА_1 із ТОВ «Споживчий центр'договору про споживчий кредит, оскількиу матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували направлення та використанням ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора «Е143» чи накладення електронного підпису. Позивачем не надано жодних первинний документів на підтвердженн заборгованості за даним кредитним договором, адже квитанція яка долучена до матеріалів справи не може свідчити про факт отримання відповідачем коштів.Крім того, нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», є явно завищені, не відповідають засадам праведливості, добросовісності та розумності. Вважає справедливим було б нарахування відсотків у розмірі 3000 грн. Вказав, що кредитному договорі № 08.04.2025- 100002186 від 08.04.2025 року позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які фінансовою установою встановлена комісія, а тому положення вказаного кредитного договору щодо обов 'язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними, як і стягнення комісії за обслуговування кредиту. Нараховану неустойку відповідачу вважає безпідставною (а.с. 47-57).
19.02.2026 року представником позивача ТОВ «Споживчий центр» до суду подано відповідь на відзив, у якому вказав, що за повної відсутності будь-яких доказів з боку відповідача, його заперечення проти позовних вимог мають виключно декларативний характер та не спрямовані на спростування конкретних фактичних обставин, доведених позивачем належними і допустимими доказами. Такі заперечення не відповідають вимогам статті 81 ЦПК України щодо обов?язку сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, а відтак не є достатніми. Таким чином, заперечуючи щодо отримання відповідачем кредитних коштів сторона відповідача не подала виписки по рахунках відповідача або клопотання про витребування таких доказів, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Зазначив, що стороною позивача документи, що складають кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв?язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв?язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування, та останній підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Щодо видачі коштів відповідачу зазначив, що таке підтверджується квитанцією ТОВ ФК «Контрактовий дім», яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу. Зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Щодо нарахованих процентів зазначив, що будь-яких нарахувань поза межами строку кредитування позивачем не здійснювалося та процентна ставка не перевищувала межу, встановлену Законом України «Про споживче кредитування». Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 59-69).
05.03.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Максимівим В.М.,до суду подано додаткові пояснення у справі, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та вказав, що позивачем ані до позовної заяви, ані до додатних пояснень не долучено доказів як того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора. Позивачем до позовної заяви, а надалі і у відповіді на відзив не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору № 08.04.2025-100002186 від 08.04.2025 року. Вказав, що позивачем не надано жодних доказів, які відображають дійсну банківську операцію щодо перерахування коштів позивачем відповідачу. Умови договору № 08.04.2025-100002186 від 08.04.2025, яким передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією, задоволенню не підлягають (а.с. 85-94).
Представник позивача,ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі.
Представники відповідача ОСОБА_1 - адвокат Максимів В.М., у судовому засіданні позов не визнав тапросив відмовити у його задоволені, оскільки відсутні докази, які б підтверджували надіслання одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону відповідача. Позивачем не надано жодних первинний документів на підтвердженн заборгованості за даним кредитним договором, адже квитанція яка долучена до матеріалів справи не може свідчити про факт отримання відповідачем коштів.
26.01.2026 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи та зібрані у ній докази приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 08.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.04.2025¬100002186 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 18-19).
Вищевказану заявку ОСОБА_1 підписав за допомогою накладення останнім електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е143. Відповідно до якого кредит надається на наступних умовах: сума кредиту - 6000 грн 00 коп; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 10.11.2025 року; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 540 грн 00 коп; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів; денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84% = (10920/6000)/217х100%; графік платежів сплачується 7 платежами у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 2400 грн 00 коп, 2 платіж у розмірі 2400 грн 00 коп, 3 платіж у розмірі 2400 грн 00 коп, 4 платіж у розмірі 930 грн 00 коп, 5 платіж у розмірі 930 грн 00 коп, 6 платіж у розмірі 930 грн 00 коп, 7 платіж у розмірі 930 грн 00 коп; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 16920 грн 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 10920 грн 00 коп; неустойка: 90 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), встановлено такі умови надання кредиту (а.с. 15-18).
За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п.3.1 пропозиції). Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.3.2.).
Пункт 4.1 пропозиції встановлює, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника НОМЕР_1 .
Сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту включно до дати його фактичного повернення (п.4.4. пропозиції).
Згідно п. 6.6.1. та 6.6.2. пропозиції, позичальник підтверджує, зокрема те, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови, він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе усі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується із ними.
Відповідно до п. 13.12. пропозиції підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначені в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», паспорт споживчого кредиту, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору.
На підтвердження перерахування коштів відповідачу згідно кредитного договору № 08.04.2025¬100002186 від 08.04.2025 року позивачем надано копію квитанції до платіжної інструкції № 20186-1391-206333278, згідно якої кредитні кошти в сумі 6000 грн відправлені 08.04.2025 року о 18:02:36 ОСОБА_1 шляхом зарахування на карту НОМЕР_2 (а.с. 13).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 08.04.2025¬100002186 від 08.04.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає: 6000 грн 00 коп - основний борг, 9300 грн 00 коп - відсотки, 1620 грн 00 коп - комісії; 3000 грн 00 коп - неустойки, всього 19920 грн 00 коп. Відсотки по кредиту нараховані за період з 08.04.2025 року по 10.11.2025 року (а.с. 25-28).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредитів відповідач суду не надав, не подав належних та допустимих доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами, а також не подав доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Договір між сторонами укладено 08.04.2025 року, строком на 217 днів, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що загальний розмір заборгованості за процентами становить 9300 грн 00 коп.
Проценти у період з 08.04.2025 року по 09.07.2025 року нараховані відповідачу за процентною ставкою 1,0 %; з 10.07.2025 року по 10.11.2025 року нараховані відповідачу за процентною ставкою 0,5 %. Отже, процентна ставка за договором не перевищувала межу, встановлену законом на день укладення кредитного договору і до дня його закінчення.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000 грн 00 коп, процентами в сумі 9300 грн 00 коп, комісією (пов'язаної з наданням кредиту) в сумі 540 грн 00 коп, додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1080 грн 00 коп підлягають задоволенню.
Позивач, звертаючись до суду, також просить стягнути з відповідача 3000 грн 00 коп неустойки.
Суд звертає увагу, що з 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.
У даному випадку на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000 грн 00 коп, процентами в розмірі 9300 грн 00 коп, комісією (пов'язаної з наданням кредиту) в розмірі 540 грн 00 коп, додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1080 грн 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем відповідно до платіжної інструкції № НА00003930 від 21.01.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп (а.с. 29).
Оскільки судом задоволено позов у розмірі 16920 грн 00 коп, що становить 84,93 % від заявлених вимог в розмірі 19920 грн 00 коп, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2261 грн 17 коп.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 ЦК України, ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.04.2025-100002186 від 08.04.2025 року, у розмірі 16920 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 6000 грн 00 коп; заборгованість по процентах - 9300 грн 00 коп; заборгованість по комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 540 грн 00 коп; заборгованість по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1080 грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одну) гривню 17 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2026 року.
ГоловуючийЛ. І. МОТРУК